Слухати

Аншлагова п'єса про Чорнобиль «Баба Пріся» подорожує Україною

26 квітня 2016 - 22:21 297
Facebook Twitter Google+
Відомий український драматург Павло Ар'є розповідає про героїв «Баби Прісі» та чому почав писати про Чорнобиль. А в Маріуполі готують до прем'єри його нову п'єсу «Слава Героям»

pavlo_arye.jpg

 Павло Ар'є // «Громадське радіо»
Павло Ар’є
«Громадське радіо»

Лариса Денисенко: Ви зараз повернулись до своєї першої аншлагової культової п’єси «Баба Пріся»?

Павло Ар’є: Так, її зараз ставлять у Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві. Сьогодні одночасно відбудеться прем’єра у п’яти містах, а 20 травня у Магдебурзі, в Німеччині.

Ольга Веснянка: Чи не було планів поставити п’єсу в Донецькій, Луганській областях?

Павло Ар’є: Зараз на контакт вийшов Маріупольський театр. Скоро поставлять мою п’єсу «Слава Героям», трохи пізніше «Бабу Прісю».

Лариса Денисенко: Баба Пріся дуже потужний персонаж, а як щодо інших?

Павло Ар’є: Під час роботи образ баби вийшов такий сильний, що мені доводилось переписувати три рази, щоб підтягувати і підсилювати інших героїв. Вони також у своєму контексті сильні.

Слава — пасивна, символ зруйнованого покоління, народженого в СРСР, яке не вміє за себе боротися, чекає поки держава все дасть. Третє покоління — Вовчик, онук. На межі смерті, не пристосований, не може жити. І в нього є вибір — піти за мамою чи за бабцею. Чи зможе стати тим, хто тримає землю і небо, чи стане таким же аморфним, зламаним.

Ольга Веснянка: Чому головна героїня — бабуся?

Павло Ар’є: Мені здається, це те, що пов’язане з Чорнобилем — люди, самосели, жителі навколишніх сіл — молодих там вже нема. Це епоха, культура, яка відходить у вічність, відмирає. Це якийсь сум, туга. І це автентичні носії тієї самої поліської культури, яка для нас є дуже цікавою.

Там змішується християнська сутність народу, але вона інтегрована і в наші старі вірування. Там абсолютно серйозно існують культи русалки, мавки. Там дуже магічні ритуали. Мене це вразило і не знайшов сил не написати.

Ольга Веснянка: Тобто чорнобильська тема прийшла до вас тільки зараз?

Павло Ар’є: На жаль, це не так. Моя мама — ліквідатор, яка прийшла ще коли не було саркофагу. Тобто це сімейна історія. Я почав працювати в напрямку ліквідаторів, але коли поїхав туди, то побачив оці феноменальні речі — самоселів, залишки цивілізації, які природа вже майже поглинула.

Лариса Денисенко: Баба Прися якраз єдина героїня, яка прив’язана до цієї землі?

Павло Ар’є: Вони прив’язані дуже активною пасивністю. У них все є, щоб жити нормально, але ж «у вас руки калічні, ви калічні, нічого не можете зробити», — каже їм баба. Так і у нас все було, але ми самі доводимо до того, що зараз відбувається на Сході.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.