Слухати

Двоє звільнених полонених відмовилися від перебування в лікарні, бо не могли спілкуватися з медіа, - Зарецька

02 січня 2018 - 16:21
Facebook Twitter Google+
Керівник Офісу уповноваженого президента з питань реабілітації ветеранів АТО Наталя Зарецька заявляє, що звільнені з полону перебувають під тиском медіа і волонтерів

zarecka.jpg

Наталя Зарецька // Громадське радіо
Наталя Зарецька
Громадське радіо

Тетяна Трощинська: Як змінюється система реабілітації звільнених з полону? Чи можна, дивлячись на цих 74-х звільнених полонених, побачити ознаки зміни системи, і як це можуть побачити громадяни?

Наталя Зарецька: Якщо говорити в цілому про систему, то ми ще навесні говорили з Вадимом Свириденко, Уповноваженим президента з питань реабілітації учасників АТО, наскільки важливою є тема реабілітації звільнених з полону. Станом на літо ми чітко розуміли, що треба говорити не про реабілітацію, а про роботу із звільненими, тому що там є дуже багато соціальних та правових моментів, питання документування злочинів, які вчинені щодо цих людей. І ми не можемо в цій сфері одне відділити від іншого. Станом на осінь, коли ми проаналізували світовий досвід, увійшли в контакт з фахівцями, які займаються цими питаннями, ми чітко розуміли, що треба говорити про комплекс реабілітаційних або постізоляційних заходів, які допомагають людині пройти декомпресію та повернутися до стану перебування не під тиском.

Тетяна Трощинська: Що таке декомпресія?

Наталя Зарецька: Стан людини, яка перебуває у вимушеній ізоляції, нагадує стан, в якому перебуває водолаз. Він на великій глибині, в темряві і повністю залежить від зовнішнього забезпечення. Відповідно, якщо таку людину піднімати швидко на поверхню, в неї виникає киснева хвороба. Тому піднімати потрібно за певними правилами, щоб тиск зменшувався поступово. Те саме відбувається з людьми, які знаходилися під тиском, перебуваючи у вимушеній ізоляції. Це і психологічний тиск, починаючи з того, що людина не може самостійно приймати рішення, закінчуючи тим, що багато до кого застосовувалися спецзасоби психологічного впливу. Це і фізичний тиск, починаючи від побиття і закінчуючи системними і жорстокими тортурами. Це зовнішня залежність: тобі дозволили/не дозволили, повели/не повели, нагодували/не нагодували.

Читайте також: Першочергове завдання держави — відновити здоров’я звільнених, а не купувати куртки, — Зарецька

Тому, коли людина звільняється з полону, дуже важливо провести комплекс таких декомпресійних засобів. В чому полягає їхня специфіка? В першу чергу, це психологічне розвантаження. Але людина відчуває шалений психологічний тиск не тільки від того, що вона була залежна від інших, не тільки від того, що до неї застосовувалися певні можливості, але й від того, якою інформацією вона володіла. Вони перевантажені надзвичайно важкою, надзвичайно специфічною інформацією. Людина має викласти цю інформацію, тоді їй полегшає. Більше того, є люди, які вчинили певні правопорушення, вони самі це визнають, і вони хочуть про це говорити з уповноваженими органами. І коли людина розвантажує себе від цієї інформації, вона в психологічному плані стабілізується.

Робота з такими людьми – дуже спеціалізована робота. Якщо ми порівнюємо реабілітацію учасників АТО і реабілітацію звільнених з полону, це дві абсолютно різні системи.

Я хочу закликати всіх волонтерів і фахівців, які хочуть допомогти: можливість допомоги нашим звільненим буде у кожного, але трохи пізніше

Тетяна Трощинська: В нас відповідні спеціалісти?

Наталя Зарецька: Є. Ми підготували таких фахівців, в їхній підготовці брали участь фахівці з наших партнерських країн, і ми дуже раді, що ми встигли.

Проте є один момент, і я хочу закликати всіх волонтерів і фахівців, які хочуть допомогти: можливість допомоги нашим звільненим буде у кожного, але трохи пізніше. Наразі, якщо фахівець не навчений працювати саме в гострому постізоляційному періоді, це містить шалені ризики для нього особисто. Звернуся до тих образів, які давали самі наші звільнені чоловіки. Ця розмова в нас відбулася 30 числа, один з них каже: «Я знаю людей, кому потрібна допомога. Я їх бачу, як бомби з годинниковим механізмом, які вже увімкнений. До кого його скерувати?». Ми йому відповідаємо, що ті фахівці, які пройшли спеціальну підготовку, — це як сапери, які знають, як працювати в саме такій ситуації. А інший тут же каже: «Не обов’язково сапера, можна таксу напустити». І це дуже смішний та влучний образ. Психолог, хоч і досвідчений, але який не пройшов спеціальну підготовку, своїм фаховим відчуттям учує, що тут є, і прийде, як та такса, до бомби. Але їх обох порве – і одного, і другого.

Тому, якщо зараз дати можливість і чоловікам, і жінкам, які звільнені, пройти цей декомпресійний період повноцінно, це створить умови для ефективної подальшої реабілітації, яку може в Україні проводити велика кількість фахівців. Але зараз прохання: дайте нам можливість підготувати цих людей, щоб ви могли потім з ними працювати.

Кілька людей відмовилися від лікування в стаціонарних умовах в «Феофанії» саме через те, що не можуть спілкуватися з медіа

Тетяна Трощинська: Чи відрізняється в таких умовах ситуація в плані інформаційної війни від ситуації в країнах-партнерах? Тобто йдеться про те, що все стає під величезним мікроскопом суспільства, дуже важко працювати в «тиші».

Наталя Зарецька: Ви дуже влучно і делікатно висловилися про ситуацію, яка є. Ми припускаємо, що жодна з наших партнерських країн членів НАТО, не працювала з людьми в таких умовах. Станом на позавчора ми чітко розуміли, що всі пункти по протоколах, які мали бути забезпечені для забезпечення психологічної безпеки були порушені. Тобто зараз ми знаходимося в ситуації, коли люди з одного тиску підпали під інший тиск. Всі наші звільнені зараз знаходяться під тиском медіа і під тиском волонтерів. Тобто по суті в нас ще не почалися умови, коли ми можемо з ними проводити декомпресійні заходи. Ці умови починаються тільки зараз.

Більше того, кілька людей відмовилися від лікування в стаціонарних умовах в «Феофанії» саме через те, що не можуть спілкуватися з медіа, і просилися прийти пізніше. Крім того, ми відслідковуємо, яким чином медіа проводять інтерв’ю, то в ряді випадків це більше нагадує допит. І ми бачимо, що в ряді випадків права звільнених осіб порушені тим, в який спосіб з ними спілкувалися, і ми ці питання обов’язково будемо відпрацьовувати спільно з нашими юристами. І після цього, як ми відпрацюємо це питання, я готова прийти і розказати, з боку яких медіа були вчинені порушення, які ми бачимо.

В цілому виглядає наступним чином. Коли ви питаєте звільненого про те, чи стикався він з тортурами, наскільки важко йому там було, уявіть собі людину, в якої було поранене плече, а на цю рану наступають і тиснуть. Кожне таке питання – це тиск на відкриту рану. Він може щось таке сказати, він може мовчати і посміхатися через больовий шок.

Ми відслідковуємо, яким чином медіа проводять інтерв’ю, то в ряді випадків це більше нагадує допит

Тетяна Трощинська: Разом з тим це частина суспільно важливої інформації. В який спосіб її тоді отримувати медіа?

Наталя Зарецька: Все дуже просто: дайте людям прийти до тями, дайте людям відновитися і відчути себе вільними. Вони там були н вільними, вони перелаштувалися, що вони невільні, і тільки за рахунок цього перевлаштування вижили. Якби вони не перелаштувалися, вони б не вижили – їх би вбили або вони б втратили здоровий глузд. Відповідно, зараз їм потрібно відчути, що вони хазяїни свого життя. Нам зараз журналісти зауважують, що колишні полонені готові давати інтерв’ю. Звісно, бо вони призвичаїлися не відмовляти. Крім того, в нас є одна сімейна пара – чоловік звільнився, а жінка чекала на нього. Вони в перший день поспілкувалися з медіа, а через день вони цього не пам’ятали, тому що були в стресі.  

Тетяна Трощинська: Чи забезпечені наші звільнені всім, чим потрібно?

Наталя Зарецька: Вони забезпечені повністю медичною та реабілітаційною допомогою, а також психологічним супроводом. Що стосується побутових речей, все було у лікарні і є. Крім того, волонтери забезпечили всім необхідним, на кшталт теплих речей. Ми чітко розуміємо, що є пріоритетні питання, в яких найефективнішою має бути держава, є питання, які держава зобов’язана вирішити, а я є питання, які можуть вирішити громадянська та волонтерська спільнота. Але тут є один момент, пов’язаний із волонтерським середовищем. На сьогодні персональні дані наших хлопців знаходяться у відкритому доступі. Це створює шалені ризики для їх безпеки. Хлопці вже почали отримувати погрози. Це може бути реальна загроза чи ні, але це може бути елементом психологічного тиску. Адже їм доводиться, що вони не знаходяться в безпеці, потрапивши додому.  

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.