Слухати

Чому Україна досі не почала судових процесів щодо злочинів комунізму?

04 січня 2016 - 23:30
Facebook Twitter Google+

Гості

Ігор Кулик, начальник управління інституційного розвитку політики національної пам'яті УІНП говорить про політику декомунізації та довготривалі рішення в цьому полі
Чому Україна досі не почала судових процесів щодо злочинів комунізму? / Програми на Громадському радіо

17.00ygor_kulyk_0.jpg

Ігор Кулик / Громадське радіо
Ігор Кулик
Громадське радіо

Ігор Кулик розповів, що влітку 2015 року було розпочато процес міжнародного суду над комунізмом, але Україна до нього поки що не приєдналася. Одним із рушіїв цього судового процесу є країни Балтії: «Нещодавно міністр юстиції Естонії зустрічався з міністром юстиції України та говорив про необхідність долучення України до цього процесу», – говорить Ігор Кулик. На його думку, закон про декомунізацію – це можливість висловити всі позитиви та негативи, почати дискусію. Важливим прикладом тут може бути процес перейменування Кіровограду.

Ірина Славінська: Інституційний розвиток політики національної пам’яті – що це таке?

Ігор Кулик: Якщо ми говоримо про політику інституційного розвитку або політику національної пам‘яті, то ми маємо на увазі те, що насправді політику у сфері національної культури мають створювати певні інститути. Це не має бути лише єдиний УІНП. При цьому інституті мають існувати ті структури, які повинні далі продовжувати цю політику.

Тобто ми в першу чергу говоримо про Державний галузевий архів, ми говоримо про музей Майдану. Цей інституційний розвиток передбачає створення певних інституційних структур, які б мали далі продовжувати політику національної пам‘яті. 

Сергій Стуканов: Згідно з Законом «Про доступ до архівів репресивних органів», нагадаю нашим слухачам, до цього архіву, який створюється мають бути зібрані всі документи радянської доби від 1917 до 1991 років, які до тепер залишаються в архіві СБУ, МВС. На якій стадії процес утворення цього загального архіву?

Ігор Кулик: Якщо ми говоримо про створення Архіву національної пам‘яті, то нині ми маємо той етап, що долається пошук приміщення. Це приміщення, в якому мають бути забезпечені норми вологості. Після цього, як це буде створено, йде паралельно процес створення в юридичній площині Державного галузевого архіву.

Тільки після цього ми будемо говорити і про наповнення архіву, і про штатних працівниках. І після цього ми будемо ставити собі за мету забирати деякі документи з архівів. У першу чергу ми говоримо про архів СБУ, МВС, МОУ, Архів прикордонної служби – це ті архіви, які мали б передати документи першочергово. У часі це все має завершитися до травня 2017 року.

Ірина Славінська: Хотілося б поговорити про судові рішення, які стосуються декомунізації, яких ще не було.

Ігор Кулик: Апеляційний суд Києва у січні 2010 року за кримінальною справою, яку було свого часу порушено СБУ, було прийнято рішення, де було засуджено основних винуватців Голодомору 1932-1933 років. Тому вже певні судові преценденти є. 

Нині в УІНП готується національна доповідь щодо злочинів комунізму – це така чорна книга комунізму, яка свого часу вийшла закордоном. Це можливість показати що таке комунізм, які він застосовував форми, методи. 

Свого часу у 2012 році ми подавали позов проти архіву СБУ з проханням надати доступ до документів і ми виграли цей суд. 

У літку цього року розпочався міжнародний суд над комунізмом, але Україна до нього ще не приєдналася. 

Ірина Славінська: Хто розпочав цей процес і чому Україна досі до нього не приєдналась?

Ігор Кулик: Цей процес ініційований декількома країнами – Литва, Латвія, Єстонія і нещодавно міністр юстиції Єстонії зустрічався зі своїм українським колегою і говорив про необхідність долучення України до цього судового процесу. 

Сергій Стуканов: Ми добре розуміємо, які документи зберігаються в архівах СБУ – документи про репресії, Голодомор. Які документи можуть зберігатися в архіві зовнішньої розвідки і чи можуть вони сприяти цьому процесі?

Ігор Кулик: Питання, на яке ніхто не знає відповіді. Навіть ті працівники, яких 15 осіб і зберігають вони близько 15 тис. одиниць збермгання за офіційною статистикою. Вони самі не до кінця розуміють, які документи там є. 

Частину фонду було оприлюднено у 2010 році і з цього стає зрозуміло, що там є справді дуже цінні документи. Зокрема про те, як спостерігали за Симоном Петлюрою, Степаном Бандерою – за тими людьми, про яких не дуже однозначне сприйняття суспільством.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.