Слухати

Демобілізовані бійці ще довго живуть війною, — Вінниченко

19 червня 2016 - 17:40
Facebook Twitter Google+
Щоб допомогти повернутися до мирного життя, фонд «Єдність побратимів» запрошує ветеранів на відпочинок до Одещини
Демобілізовані бійці ще довго живуть війною, — Вінниченко / Програми на Громадському радіо

12.00kostyantyn_vinnychenko.jpg

Костянтин Вінниченко // «Громадське радіо»
Костянтин Вінниченко
«Громадське радіо»

Громадський діяч та ветеран АТО Костянтин Вінниченко розповідає, як потрапити на оздоровлення та які програми передбачені для учасників бойових дій та їхніх родин.

Лариса Денисенко: Розкажіть детальніше про ваш проект.

Костянтин Вінниченко: Учасники бойових дій, коли повертаються до мирного життя, довго живуть війною. Вони намагаються допомагати своїм побратимам, вони намагаються долучитися до громадського життя.

Саме так відбулося і у нашому житті, коли ми після демобілізації створили благодійний фонд учасників бойових дій і почали роботу для наших побратимів саме в мирному житті для того, щоб хлопці, які повертаються до своїх родин, говорили з ними спільною мовою, для того, щоб вони адаптувалися до сучасного життя.

Після демобілізації вони стикаються з великою кількістю проблем. Тому ми створили благодійний фонд і без підтримки держави, а за допомогою громадян, відновили на Одещині базу відпочинку. Сюди можуть приїхати ветерани зі своїми родинами. Вони отримають не тільки море, не тільки «рівний рівному» у спілкуванні, а й велику підтримку від тих програм, які ми пропонуємо.

Анастасія Багаліка: Як потрапити у ваш табір? Що це за програми?

Костянтин Вінниченко: Якщо у людей є можливість через Інтернет зайти на Facebook-сторінку «Єдність побратимів», то на нашій сторінці ви матимете доступ до програми «Допомога захиснику України». Там є online-заявка, прописані всі умови перебування 6 змін 2016 року на узбережжі Чорного моря.

Або телефонуйте +38(093) 134-37-85.

Програми — це не тільки море і сонце. Це 6 змін по 10 діб. Завдяки підтримці музею Івана Гончара, IT-компанії «ТАНГРАМ Україна» та християнської організації «Нове життя». На першій зміні буде працювати художник-реставратор Володимир Рак, який має досвід співпраці з ветеранами, арт-терапії.

На інші зміни будуть приїжджати артисти. Є велика підтримка від відомого режисера Сергія Архипчука. Він створив велику волонтерську групу «Арт-Десант». Вони приїдуть на четвертій зміні. Вони будуть пропонувати хлопцям долучитися до навчання грі на музичних інструментах. Заслужена артистка України Світлана Мирвода пропонує долучитися до навчання на бандурі.

На шостій зміні приїде патріот України, кіборг. В мирному житті він створив проект кіборг-масаж. Він приїжджає, щоб допомогти побратимам, розповідає про свій досвід. Також він буде безкоштовно проводити масажні години.

Буде велика кількість психологів, художників.

Учасники бойових дій, сім’ї родин загиблих, родини, у яких хтось зник безвісти, волонтери, ми вас чекаємо.

Лариса Денисенко: Часто говорять, що у хлопців і дівчат, які повернулися з фронту, є велика потреба спілкуватися навіть не з родинами, а зі своїми побратимами і посестрами. Як пояснити людям, що повернутися в мирне життя — це не закреслити все військове життя, а намагатися будувати стосунки в родині заново?

Костянтин Вінниченко: Люди, які заповнюють заявку, вказують свої контактні телефони і електронну адресу. Ми обов’язково передзвонюємо, розмовляємо з людьми і розповідаємо ще раз, що ми їм пропонуємо.

Ми керуємось тим, що пропонуємо програми «рівний рівному». По-перше, вони спілкуються з тими ветеранами, які вже пройшли досвід адаптації. Це бачить і родина, яка долучається до програм, розмов. Родина починає знову знайомитися з ветераном. Деякі родини не знають, що відбувалося з їхніми близькими на фронті. Бійці не розповідають.

Один хлопець казав, що він уже півроку вдома, але родина не запитує його, вони не знають, що він робив, що змінилося в мені, вони не хочуть про це говорити. Ми намагаємось створити осередок, де всі будуть як одна сім’я. Ми будемо говорити, співати, молитися, малювати, ходити разом на море.

Люди, які повертаються з наших програм, кажуть, що цього року хочуть поїхати з тими, хто перебував разом з ними рік тому. Вони вже стають друзями, родинами.

Дуже важливо, коли родина отримує інформацію від інших сімей, як вони пройшли перепони, проблеми і стали сильними.

Є організації, які сильно хочуть допомогти нам, питають, як нас підтримати. Від «ТАНГРАМ Україна» приїжджають спеціалісти, які демонструватимуть хлопцям, як працювати на комп’ютері, якщо хтось не вміє, відповідатимуть на різні запитання, показуватимуть, як створювати власні сайти та наповнювати їх.

Лариса Денисенко: До вас долучаться студенти, які навчаються на військових психологів. Як вам прийшла така ідея?

Костянтин Вінниченко: Це наш пілотний проект, що виник завдяки активності відомого психолога, методиста Інститут психології імені Г.С. Костюка Людмили Царенко. Вона майже два роки перебувала в різних військових формуваннях, знає проблеми хлопців на передовій.

За нашої підтримки вона започаткувала великий проект для того, щоб взяти групу хлопців, яким 20-21 рік, які мають статус учасника бойових дій, вони зараз навчаються на першому курсі військової психології. Це тренінг, побудований на основі методу бодинаміки.

Відкриття першої зміни — 10 липня. Остання зміна закінчується 28 серпня.

Лариса Денисенко: Хотілося б поговорити про дітей. Чи будуть окремі проекти, спрямовані на дітей, котрі поїдуть разом з батьками?

Костянтин Вінниченко: Зараз окремих проектів для дітей немає. Для них працює проект «Катранка» на Чорному морі.

Класно те, що інколи відбувається спілкування сімей загиблих і тих родин, у яких хлопці після поранення. Минулого року був чудовий прецедент, коли захисник з батальйону «Донбас» відомий як «Ромео», який отримав звання Героя України, став хрещеним батьком для хлопців, які втратили своїх батьків.

Лариса Денисенко: Ви збираєтесь відкрити центр для жінок, в родини яких повернулися бійці з фронту. Як він буде функціонувати?

Костянтин Вінниченко: Дуже часто навколо нас лунають слова «психологічна реабілітація». Але є люди, які незадоволені підтримкою. Ми розпочинаємо у Києві пілотний проект, де будемо надавати знання для тих людей, до яких повернулися хлопці з фронту, для тих жінок, які втратили своїх близьких. Говоритимемо про те, як вийти з власного стану, в якому вони опинилися. Ми будемо надавати їм формули.

Центр психологічної допомоги жінкам буде запрошувати тих, кому це необхідно.

Лариса Денисенко: Чи збираєтесь ви започатковувати програми проти домашнього насильства?

Костянтин Вінниченко: В кожному регіоні України є такі випадки. Повертаються хлопці з різними проблемами, з якими вони стикалися на війні. Ветеранам приховано відмовляють у працевлаштуванні, статусі. Деякі хлопці не знають, як протидіяти. Родина отримує сплеск агресії. Є відкриті центри, такі, як Кризова служба на Саксаганського, 75.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.