Дозвіл на артилерію дається ЗСУ запізно, — журналістка

07 серпня 2016 - 19:40 590
Facebook Twitter Google+
Журналістка «Громадського радіо» Євгенія Гончарук щойно повернулась із зони АТО, де була у Попасній Луганської області, і розповідає про поточну ситуацію на фронті

13 936 605_1 074 225 845 999 099_1 373 564 859_n.jpg

Євгенія Гончарук // Євгенія Гончарук, особистий архів
Євгенія Гончарук
Євгенія Гончарук, особистий архів

Наталя Соколенко: Чому ви поїхали саме в Попасну?

Євгенія Гончарук: Нам вдалось побувати на першій лінії, у районі Попасної і Новозванівки. Поїхали саме в цей регіон, бо минулого тижня там був бій, коли бойовики понад три рази пробували атакувати позиції наших військових. Бій тривав майже 7 годин. Тоді була рекордна кількість загиблих, 6 втратили життя, 13 поранених, багато контузій.

Наталя Соколенко: Яку відповідь ми могли і мали дати?

Євгенія Гончарук: Командири робили запит на артилерію. Бо в іншому випадку не було б гарантій, що наші позиції не будуть захоплені. Але запит відправили о 10 ранку, а підтвердження прийшло десь о 14 чи 15 дня, і артилерія вже не знадобилась. Наші хлопці самі впорались звичайною стрілецькою зброєю.

Сергій Стуканов: Як довго ви були у Попасному, яка обстановка там була в цей час?

Євгенія Гончарук: Близько двох діб. У Новозванівці були обстріли, але більше для того, щоб подратувати, не дати розслабитись. У Попасному було затишшя, але зараз бойовики знову активізувалися.

Сергій Стуканов: Чому загострення відбувається саме в Попасному?

Євгенія Гончарук: На запитання чому Попасне цікаве бойовикам командири взводів говорять, що бойовики фактично поводять себе як саранча, і в тих населених пунктах, де вони живуть, вже закінчились припаси, немає що взяти з місцевих. А Попасне може стати наступним населеним пунктом, де можна поживитись.

Наталя Соколенко: Який настрій у військових?

Євгенія Гончарук: Мені пощастило цього разу побачити військових, які підписали контракт і знаходяться в АТО зі своєї волі, вони свідомо прийшли воювати до закінчення війни, до перемоги. Бо раніше я бачила і тих, хто чекав демобілізації, кого пригнічувала бездіяльність і однаковість подій.

А тут зовсім інша ситуація — хлопці проводять стрільбища, облаштували собі спортивний майданчик із звичайних дерев’яних брусів, тримають себе в тонусі.

Сергій Стуканов: Ви спілкувались з місцевими, яких у них настрій?

Євгенія Гончарук: Цього разу нам не вдалось поговорити з місцевими, але про їхній настрій розповідали військові, які часто спілкуються з жителями міста. Щодо загострення конфлікту на цьому напрямку, люди вже не дуже реагують. Сам факт перебування в Попасному українських військових є для них запорукою безпеки. До використання зброї, вибухів, вони вже звикли.

Також перебування там українських військових є і запорукою заробітку. Бо військові там витрачають гроші, купують продукти. Багато людей повертається в Попасне, для них там зараз безпечніше, ніж навіть у 2014 році.

Сергій Стуканов: Наші військові у Попасному задоволені забезпеченням?

Євгенія Гончарук: В більшості випадків ситуація з грошима нормальна. Щодо закупів — всі скидаються, хтось, хто виїжджає десь раз на тиждень, купує овочі. Зараз мінімальні зарплати 7 чи 11 тисяч гривень — цього вистачає.

Наталя Соколенко: А волонтери доїжджають в Попасне?

Євгенія Гончарук: Так, там немає проблеми з доїздом чи з допуском.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.