Слухати

Хто може допомогти у розслідуванні воєнних злочинів в Україні?

16 травня 2016 - 15:56
FacebookTwitterGoogle+
«Україна не стала членом МКС через те, що у Верховній Раді завис закон про ратифікацію Римського статуту», — про умови розслідування злочинів РФ на Донбасі Міжнародним судом розповідає правозахистиця

oleksandra_matviychuk.jpg

Олександра Матвійчук // «Громадське радіо»
Олександра Матвійчук
«Громадське радіо»

Правозахисниця, координатор громадської ініціативи «Євромайдан-SOS» і голова правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод» Олександра Матвійчук коментує заяву української делегації в ООН, зроблену в п’ятницю на 70-й сесії Генасамблеї, щодо того, що розслідування Міжнародним кримінальним судом злочинів, вчинених Російською Федерацією і ватажками терористичних угруповань «ДНР» і «ЛНР» на території східної України, допоможе притягнути до відповідальності усіх винних у масових вбивствах людей на Донбасі.

Ірина Славінська: Чи є в Міжнародного кримінального суду всі інструменти для того, щоб розслідувати ці злочини?

Олександра Матвійчук: Україна подала ще одну разову декларацію про визнання тимчасової юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Рішення було прийнято в лютому 2015 року. Секретаріат міжнародного кримінального суду майже одразу відкрив етап, що називається «попереднє вивчення справи». Цей етап триває і досі.

Дуже дивно чути такі заяви, адже, по суті, Україна звертається до суб’єкта з проханням робити те, що він вже робить.

Якщо Україна хоче, що попередній етап вивчення справи пройшов швидше, потрібно подавати якісні матеріали.

Ірина Славінська: Хто має готувати і подавати ці матеріали?

Олександра Матвійчук: На цьому етапі Міжнародний суд нічого не робить самостійно, тільки чекає, поки йому надішлють матеріали. Їх може подавати хто завгодно. Завдання прокурора — оцінювати, наскільки вони релевантні.

Дмитро Тузов: І звичайні громадяни також?

Олександра Матвійчук: Так, але на цьому етапі розгляду справи треба надавати аналіз ситуації. Показувати, що катувань і вбивств настільки багато, що вони мають системний і масштабний характер і у зв’язку з цим є не просто катуваннями і вбивствами, а міжнародними злочинами передбаченими Римським статутом.

Також важливо, чи спроможна Україна самостійно розслідувати ці злочини. Тут очевидно, що є окупована територія, де слідчі дії неможливі.

Більш якісні і пропрацьовані матеріали можуть надавати правозахисники і, особливо, представники прокуратури. Останнє подання було відправлене рік тому, напевно вже варто переходити до етапу розслідування.

Дмитро Тузов: Чи відомо нам щось про доказову базу, що передали до Міжнародного суду?

Олександра Матвійчук: Я бачила неформально 2 подання, що подавались у справі Євромайдану. Друге було набагато кращим за перше, це свідчить про те, що представники прокуратури поступово вчаться. У нас є велика проблема пов’язана з тим, що у нас не налагоджена система документування.

Дмитро Тузов: Євромайдан і війна на сході — це різні речі. Ми зараз говоримо саме про відповідальність Росії.

Олександра Матвійчук: Якраз цьому присвячена друга декларація. Міжнародний суд вивчає справу беззастережно. Як би Україні не хотілось, щоб він концентрувався тільки на злочинах, вчинених Російською Федерацією, він буде концентруватися на всіх злочинах, незалежно від того, ким вони були вчинені.

Якщо виявиться, що українські військові вчиняли тяжкі злочини, то Україна має самостійно провести розслідування і притягнути винних до відповідальності.

Ірина Славінська: Чи може Міжнародний кримінальний суд прискорити покарання винних? Чи можна до нього звертатися у випадку бездіяльності українських суддів?

Олександра Матвійчук: До Міжнародного кримінального суду можна звертатись тільки тоді, коли органи державної влади не можуть чи не хочуть впоратися з покладеним на них завданням.

Це не знімає відповідальності з місцевого правосуддя, адже Міжнародний кримінальний суд концентрується на тих, хто віддавав накази. Рядових виконавців він судити не буде. Вони лишаються на відповідальності органів національного слідства.

Альтернативним рішенням може бути впровадження міжнародного елементу, як на етапі національного слідства, так і на етапі суду. Мова йде про міжнародні гібридні суди і міжнародні комісії.

Ірина Славінська: Детально про алгоритм роботи гібридних судів ми вже говорили в ефірі «Громадського радіо».

Хто має виконувати рішення міжнародного кримінального суду? Чи може Україна вирішити не виконувати рішення міжнародних судових інстанцій?

Олександра Матвійчук: Це може дозволити собі тільки та країна, що не дбає про свій міжнародний авторитет і не є демократичною. Зокрема, авторитарна Росія нещодавно прийняла закон, яким дозволяє собі не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, хоча вона є учасником Європейської конвенції. Вже є один прецедент відмови Росії виконувати рішення Європейського суду і це такий ляпас, з яким Раді Європи щось треба робити. Я сподіваюсь, що в Україні такої ситуації ніколи не буде.

Ірина Славінська: Чи всі умови для є виконання рішення міжнародного кримінально суду є в законі Україні?

Олександра Матвійчук: Україна досі не стала членом Міжнародного кримінального суду через те, що у Верховній Раді завис закон про ратифікацію Римського статуту. Цей закон передбачає внесення одного речення в статтю конституції, без якого ми не можемо ратифікувати цей статут, а саме: «Україна може стати членом Міжнародного кримінального суду на підставах передбачених Римським статутом».

Більш того, в законопроекті Порошенка про внесення змін до конституції це речення передбачено, але в перехідних положеннях з’явилась відстрочка цього положення на 3 роки. Тобто Україна посилає такий сигнал, що міжнародне правосуддя у нас з’явиться через 3 роки.

Дмитро Тузов: Хто блокує закон?

Олександра Матвійчук: Це проблема нерозуміння посадовцями природи міжнародного правосуддя.

Дмитро Тузов: Росія звинувачує Україну у вчиненні військових злочинах?

Олександра Матвійчук: Так, ще до відправлення другої декларації вони збирали білу книгу злочинів карателів на Донбасі.

Питання не в цьому. На другому етапі суд проводить власне розслідування. Він більше не вірить, тому що було надіслано і досліджує все самостійно. На цьому етапі Україна має співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом.

Дмитро Тузов: Чи є підсудними російські ватажки, що знаходяться на території РФ?

Олександра Матвійчук: Режим може змінитись. Крім того, відповідне рішення міжнародного суду означає, що, по-перше, для всього світу ти є кримінальним злочинцем, по-друге, ти не можеш нікуди виїхати, адже всі країни-члени Міжнародного кримінального суду можуть видати обвинуваченого.

Дмитро Тузов: Дуже хочеться, щоб серед імен покараних ватажків були імена Плотніцького та Захарченко.

Олександра Матвійчук: На територіях «ЛНР» і «ДНР» знаходиться організована система викрадення і катування цивільних людей. Плотніцький і Захарченко не могли про це не знати, а значить Міжнародний кримінальний суд дійде і до них.

Дмитро Тузов: Системні катування відбуваються і зараз, коли існує відносне перемир’я?

Олександра Матвійчук: Ми знаємо, що випадки викрадення і катувань відбуваються. Говорити якимись цифрами ми не можемо, ми обмежені в інформації. Проте, опитані нами люди, в основному, вже були звільнені з підвалів.

Дмитро Тузов: Цих людей опитуватимуть в Міжнародному кримінальному суді?

Олександра Матвійчук: Ми були першими, хто їх опитав і зібрав цю інформацію, тепер ми готові передати ці докази в Міжнародний кримінальний суд. Зараз важливіше показати, що такі випадки мають системний і масштабний характер, а також довести, що українські слідчі органи не можуть розслідувати цю справу.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.