Слухати

Імідж України — країни простих людей, котрі роблять все, вражає, — Романцова

02 грудня 2016 - 21:42 109
Facebook Twitter Google+
30 листопада у Києві організація «Євромайдан-SOS» вручила волонтерську премію

Детальніше про премію і її лауреатів розповість активістка правозахисного руху Олександра Романцова

Лариса Денисенко: Що це за премія? Розкажіть детальніше про її лауреатів.

Олександра Романцова: Ця премія проводиться вже третій рік поспіль. Ми завжди її проводимо 30 листопада, оскільки це річниця створення «Євромайдан-SOS». В першу річницю «Євромайдан-SOS» ми подумали про те, що ми можемо зробити для підтримки волонтерського духу в Україні, адже він пролунав на весь світ. Досі в Європі нам кажуть: «Як вам пощастило, у вас такий громадянський рух». Саме тоді ми вирішили заснувати волонтерську премію. Ми хотіли показали людям, наскільки важливим є те, що вони роблять. Звичайно, всі волонтери є сором’язливими. Про їхню діяльність переважно знають тільки найближчі люди. Тому ми вирішили, що на цю премію номінуватимуть ті, хто знають їх історію. В нас є декілька критеріїв: людина має системно займатися волонтерством, людина не має бути пов’язаною з якимись політичними партіями та організаціями, а також людина має працювати безоплатно. Ми створили журі, до якого цього року увійшли Соломія Вітвіцька, Сергій Жадан, Олександра Кольцова, а також троє наших минулорічних лауреатів — Марія Берлінська, Євген Жилкін та Євгенія Закревська. Цього року нам надійшло більше 100 заявок.

Наша задача — знайти не медійних волонтерів, про яких вже всі знають, а тих звичайних людей, які кожного дня роблять надзвичайні речі. Ми хотіли, по-перше, дізнатися про цих людей і, по-друге, дати їм повагу і підтримку, на які вони заслуговують. 30 листопада ми зібрали усіх на вручення премії. Нагороду отримали всі. Це для нас принципово. Кожен з них отримав дуже гарні вітражні відзнаки ручної роботи. Також журі визначило трьох лауреатів.

Ірина Сампан: Тобто це не грошові нагороди?

Олександра Романцова: Ні, це про повагу, увагу і вдячність.

Ірина Сампан: Розкажіть про переможців.

Олександра Романцова: Антон Дубішин — людина, яка має певні проблеми зі здоров’ям. Він з гуртом «Особливі для особливих» влаштовує вистави в госпіталях по всій Україні для того, щоб показати своїм прикладом, що людина завжди може жити повноцінно. Крім того, вони взяли участь у проекті, в рамках якого АТОшників запрошують до себе в гості.

Ірина Сампан: До речі, Антон Дубішин був у студії «Громадського радіо» кілька днів назад.

Олександра Романцова: Другий наш лауреат — Людмила Глондар — волонтерка, що спрямовує свою роботу на звільнення наших військовослужбовців, які знаходяться в полоні. Її брат у полоні бойовиків вже майже 2 роки. Вона згуртувала навколо себе родичів інших полонених. Вони звертаються до президента, проводять перс-конференцій і акції.
Третій Лауреат — Ірина Гук, яка працює у волонтерській організації «Народний тил». Вона заснувала медичний напрямок роботи організації. Їхня задача — забезпечити кожного солдата персональною аптечкою. Крім того, вони відправили в зону АТО більше 6 реанімобілей.

Наші номінанти самі обрали ще одну людину — 80-річного Аскольда Георгійовича Наумця. Він отримав приз глядацьких симпатій серед номінантів. Вже 3 роки поспіль щомісяця він приходить на Фролівську і приносить 100 гривень зі своєї маленької пенсії. Коли йому вручали премію, він сказав: «Та який це подвиг? Душа просить і я то роблю».

Крім того, ми запропонували усім охочим долучитись до концерту. Артем — один з наших номінантів, написав свою пісню і заспівав її під час вручення. Олег Михайлюта (Фагот) вийшов на сцену і подякував йому. Треба було бачити його обличчя.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.