Слухати

Історії донеччан, кримчан та луганчан у лавах УПА

03 грудня 2016 - 21:51 2279
Facebook Twitter Google+
Історик Ярослав Коретчук на основі архівів та документів розвінчує популярний міф, що до лав УПА входили лише представники західних областей України

Коли ОУН в 1941 організувала похідні групи, які обійшли практично всю Україну, агітуючи за українську державність, це знаходило підтримку багатьох мешканців Наддніпрянщини, — історик да директор музею імені Степана Бандери Ярослав Коретчук презентує книгу «Вояки УПА, родом з Наддніпрянської України»:

Ярослав Коретчук: Ця книга — мартиролог з біографіями вояків, які народилися у Наддніпрянській Україні. У нашому музеї часто бувають відвідувачі з різних куточків України. Коли ми розповідали їм, що і у них була визвольна боротьба, а їхні краяни брали участь в УПА та діяло підпілля ОУН, виникало запитання: «Как? Мы никогда не слышали. Нам об этом не рассказывали». Тоді виникла думка написати біографії уродженців центральної, східної та південної України, які воювали в УПА. Але це лише один мотив.

Другий мотив полягав у тому, що ми намагалися продемонструвати, що Український визвольний рух середини ХХ століття все ж носив соборний характер — у ньому приймали участь українці з різних куточків України.

Третій мотив — старий радянський міф, який побутує і сьогодні, що бандерівці — виключно западенці. Щоб ліквідувати цей міф, ми розпочали збір біографій, пошуки у архівах, опублікованих збірниках документів, краєзнавчій літературі. Завдяки цьому вдалося зібрати 776 біографій — це Луганська, Донецька та інші області. На жаль, до першої книги нам не вдалося розшукати уродженців Криму.

Анастасія Багаліка: Я знаю, що до анексії Криму там мешкали ветерани УПА.

Ярослав Коретчук: Ми знаємо історію про одного кримчанина, але він росіянин за етнічним походженням. Ми брали в книгу українців, бо на сьогодні є напрацювання інших дослідників, які працюють в галузі іноземців. В УПА була велика кількість татар, але дослідити, чи це були кримські татари дуже важко через брак матеріалів. Щоб не вводити людей в оману, ми це не брали. Думаю, вже 2017 року вийде друга книга, там вже є українці з Криму, які воювали в УПА.

koretchuk.jpg

Ярослав Коретчук // «Громадське радіо»
Ярослав Коретчук
«Громадське радіо»

Тетяна Курманова: Чи багато мешканців Луганської та Донецької областей воювали в УПА?

Ярослав Коретчук: У книзі, яку ми презентували сьогодні, є 14 біографій уродженців Донецької області та 13 біографій уродженців Луганської області. Серед них є унікальні постаті.

Один із них — Кулик Іван «Сірий», який діяв на Івано-Франківщині. Він у 1943 році потрапив до УПА, командував повстанською сотнею, потім займав інші посади. Опісля він став Коломийським окружним провідником ОУН. На сьогодні збереглося 40 його фотографій. Він загинув у 1951 році на території Івано-Франківщині. А народився у селі Грабове Шахтарського району Донецької області.

Короткі проміжки існування української державності для багатьох дали у свідомості ідею боротьби за державність. Не зважаючи на те, що протягом 1920-30 рр. радянська пропагандистська машина зуміла значній частині втолкувати свої ідеї, а незгодних знищили, в частині українського суспільства у різних куточках країни залишилася ідея державності та боротьби за Україну. Те, за що виступала УПА, чудово лягало в цей ґрунт. Була велика частина, які в умовах 30-х рр. боялися офіційно говорити про якусь Україну. Але під час кухонних розмов пригадувалися отамани чи ідеї.

kulyk_siryy.jpg

Кулик-«Сірий» Іван //
Кулик-«Сірий» Іван

Коли ОУН в 1941 організувала похідні групи, які обійшли практично всю Україну, розкидали листівки та агітували за українську державність, це знаходило підтримку багатьох мешканців Наддніпрянщини.

Тетяна Курманова: Чи правда, що колишні командири радянської армії були в лавах УПА на командних постах?

Ярослав Коретчук: Так. Понад 20% командних постів у лавах УПА займали вихідці з Наддніпрянщини. Коли в 1943 році через наближення радянського фронту молодь масово пішла в ліси, щоб поповнити УПА, командування відчувало нестачу командного складу. В Західній Україні галичани чи волиняни не мали змоги здобути офіцерське звання в польській армії. І на території Західної України опинилися колишні командири чи вояки Червоної армії, як мали досвід радянсько-фінської, радянсько-німецької війни. Велика частина пройшла непогані військові школи в Червоній армії.

Командування УПА звернуло на це увагу, тому великий відсоток високих командних постів (командири куренів — підрозділи 500-600 вояків, командири сотень — 120-130 повстанців) зайняли колишні бійці Червоної армії.

Близько 70% вояків УПА, які походили з Наддніпрянської України, пройшли лави Червоної армії або радянських партизан. Це було пов’язано з тим, що велика частина колишніх вояків Червоної армії потрапила в німецький полон. Багатьом вдавалося втекти. Нам відомі випадки, що вояки УПА нападали на табори військовополонених і визволяли їх. Тому більшість таких червоноармійців залишалися з УПА.

Унікальний випадок — уродженці півночі. Понад 120 осіб — уродженці Сумської області, 114 – Чернігівська. У 1942 році, коли встановилася німецькі органи влади, німці не контролювали території. У кожному районі були 1-2 німецькі представники, але для підтримки порядку формувалися відділи так званої української поліції, до яких набирали місцевих.

У 1943 році ті, хто був в поліції, усвідомлювали, що радянська влада не пробачить їхню участь в поліції, почали відступати з німцями. І багато хто опинився на території Західної України. Мені відомо про 2 випадки переходу 700 колишніх поліцейських до лав УПА. В основному, уродженці Чернігівської та Сумської областей.

Анастасія Багаліка: Чи правда, що на території Донбасу діяли боївки УПА?

Ярослав Коретчук: Я не можу достовірно стверджувати стосовно Донецької області. Треба розрізняти: підпілля ОУН і вояки збройних підрозділів УПА. ОУН — більш громадська організація людей, які стояли за українську державність. Перші відділи УПА складалися виключно з членів ОУН, але з часом туди потрапила величезна кількість осіб, які ніколи не мали відношення до ОУН. Щодо відділів УПА, на сьогодні зафіксовані випадки (район Холодного Яру, Умані, Вінницька, Житомирська, правий берег Київської області), де діяли боївки УПА.

На решті території України (на Сумщині, на Чернігівщині) до 1949 року діяли боївки ОУН. Вони теж були озброєні, виступали з тією ж ідеєю, діяли групами 3-7 осіб. Їхня робота більше полягала у пропаганді, поширенні ідей боротьби за самостійну соборну державу. Щодо Донецької області, в період 1942-1943 рік там діяло підпілля ОУН.

Анастасія Багаліка: Як склалися долі наддніпрянців в УПА?

Анастасія Багаліка: Основний відсоток обривав своє життя, аби не потрапити до рук органів НКВС, побоюючись репресій, щоб під час допиту не видати товаришів. Невеликий відсоток пораненими чи хворими були захоплені. Через те, що більшість з них були в УПА і зі зброєю, отримали «подарунок» від радянської влади у вигляді 25 років. Навіть за Хрущова їх розцінювали як небезпечних — терміни вони відбували повністю. Багато хто не повернувся з покарання, більшість загинули у збройній боротьбі.

 

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.