Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Історики: не подобається назва вулиці — беріть участь в обговоренні!

03 серпня 2016 - 20:54 263
Facebook Twitter Google+
Як перейменовують українські міста та села і кому це потрібно?

Про це в студії «Громадського радіо» говоримо з секретарем комісії по перейменуванню КМДА Ярославом Шибановим та вченим, істориком Михайлом Кальницьким. Встудії працюють Михайло Кукін та Олена Терещенко.

Михайло Кукін: К чему пришла вчерашняя дискуссия о декоммунизации, которая прошла в УКМЦ?

Михайло Кальницький: Были высказаны мнения, не оглядываясь на то, чтобы понравиться оппоненту. Это было в форме нормальной дискуссии. Пришли к выводу, что декоммунизация — назревший этап. Существует также назревгий этап «деколонизации».

Михайло Кукін: Вот какое отношение имеет ко всему этому Московский мост?

Михайло Кальницький: Общественная потребность — но насколько ее нужно учитывать? Даже закон о декоммунизации не предполагает убирать все с периода 1917-1991 года. Надо подходить к этому со здравым смыслом, тогда и киевлян ничего не будет напрягать.

Олена Терещенко: Если это вызывает напряженность в обществе, то не проще ли перейти на цифровую систему, как в Нью-Йорке?

Михайло Кукін: Или называть Зеленая, Абрикосовая.

Ярослав Шибанов: Нью-Йорк і подібні міста не мають тисячолітньої історії.

Михайло Кукін: Але Бандера — це теж не тисячолітня історія.

Ярослав Шибанов: Назви несуть певне історичне навантаження. Прийняли закон, були обмежені терміни, і ми були змушені швидко проводити цей процес. В радянські часи і більше вулиці перейменовували. Це не унікальний процес.

Олена Терещенко: Не унікальний, але це розколює суспільство. Такі зміни додають напруження.

Михайло Кукін: Мало хто проти перейменування Московського проспекту, але багато хто проти саме імені Бандери, бо навіть в Києві це не беззаперечний герой. Є багато видатних киян, іменем яких нічого не названо. Іменем Сікорського названий маленький тупик.

Ярослав Шибанов: Є певна процедура перейменування вулиць. Чиновники не сідали і не придумували назви. Ми залучили істориків, закликали громаду пропонувати назву. Комісія з питань перейменувань розглядає усі наявні пропозиції. І якщо пропозиція більш-менш має право на життя, то вона виноситься на обговорення. І тільки за їх результатами потрапляє в міськраду.

Михайло Кальницький: Якщо опитати мешканців вулиці, яку хочуть перейменувати, то 90% буде проти.

Ярослав Шибанов: І не важливо, як саме називається вулиця. Наприклад, в Жулянах 100% жителів вулиці Леніна зібрали підписи про збереження цієї назви. Це приватна забудова, там свій консерватизм.

Михайло Кукін: Можливо, не варто називати вулиці чи міста іменами героїв? А варто вибирати більш нейтральні назви?

Ярослав Шибанов: Є державна політика національної пам’яті. Наприклад, Московський міст запропонував перейменувати Інститут національної пам’яті. Є ще закон про увічнення пам’яті борців за незалежність України в 20 столітті. В тому числі Степан Бандера чітко підпадає під цей закон.

Михайло Кальницький: Нагадаю, що є ще один закон — про відзначення перемоги над нацизмом. Тому коли проспект Ватутіна хочуть перейменувати в проспект Шухевича, то теж виникають питання.

Але дуже важлива ланка — громадське обговорення, що відбувається шляхом онлайн-голосування. Можна переконатись, що певний мобілізаційний ресурс прихильників імені Бандери, наприклад, більш активний.

Якщо кияни вважають інакше, то нехай долучаються до таких голосувань. Якщо вони думають, що все відбудеться саме собою, то буде так, як вони не хочуть. Процедура є процедура.

Михайло Кукін: І виходить, що проспект Бандери впирається в Московський міст і перетинається в цьому місці з проспектом Героїв Сталінграду.

Михайло Кальницький: І в нас пам’ятник Щорсу над вулицею Петлюри. Зрештою, вулиця Олени Теліги, яка перетинає проспект Бандери — це теж контраверсія. а вона була проти нього.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.