Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Крадіжка наших пам’яток Росією має стати воєнним злочином, — Микола Яковина

21 червня 2016 - 20:58 604
Facebook Twitter Google+
Україна повинна приєднатися до другого протоколу Гаазької конвенції «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту». Це відразу підніме на вищий рівень захисту всю культурну спадщину

Так вважає Микола Яковина, почесний президент Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам’яток визначних місць, який є гостем нашої студії

Лариса Денисенко: Чи вже є остаточна політика держави стосовно збереження культурних пам’яток на окупованих територіях?

Микола Яковина: Про це говорили сьогодні в українському кризовому медіацентрі, і представники громадськості критично оцінювали зусилля держави в цьому напрямку.

Лариса Денисенко: Що держава намагається зробити в цьому напрямку?

Микола Яковина: Ми більше закидали, що держава не робить. Більш як 2 роки триває війна, коли є вбиті, поранені і переселенці, а також загрози над сукупністю всього, що перебуває на окупованій та непідконтрольній території.

Під захистом держави перебуває вся культурна цінність: музеї, заповідники, окремі пам’ятки і ансамблі пам’яток, цінності, котрі зосереджені в кожному населеному пункті. І це без перебільшення, тому що в кожному районному центі є архівна установа, а в кожному населеному пункті донедавна були бібліотеки. Цей масив потрібно захищати, і держава несе за це відповідальність.

Анастасія Багаліка: Галерея Айвазовського, яка була у Феодосії в Криму була вивезена у лютому до Третьяковської галереї. Тобто йдеться по пограбування.

Микола Яковина: Наша держава повинна приєднатися до другого протоколу Гаазької конвенції «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту». Ми постійно нагадуємо нашим урядовцям, що потрібно ратифікувати другий протокол. Це відразу підніме на вищий рівень захисту всю культурну спадщину, зокрема ту, яка перебуває на окупованій і непідконтрольній Україні території. Тому що до базової конвенції 1954 року додаються персональна кримінальна відповідальність і порушення, спрямовані на пошкодження культурних цінностей, будуть кваліфікуватися як воєнний злочин.

Крім того, до базової конвенції вводиться поняття посиленого захисту, і це те, що ми зараз маємо просити у міжнародного співтовариства щодо Криму.

Лариса Денисенко: Міністерство культури, юстиції та закордонних справ щось роблять стосовно підготовки цього документу до ратифікації?

Микола Яковина: Я сьогодні висловив комплімент тільки на адресу Національної комісії у справах ЮНЕСКО, в першу чергу, це наші дипломати і Міністерство закордонних справ. В плані роботи на поточний рік Національна комісія у справах ЮНЕСКО має для себе завдання: до серпня поточного року ратифікувати протокол. Але це завдання, на жаль, переписується із року в рік.

Зараз є тривожні сигнали, що чорний ринок всмоктує цінності, які походять з Криму та Донбасу. Але що там казати про чорний ринок, коли на засіданні Державної Думи на початку весни цього року у виступі для депутатів генерального директору Державного Ермітажу лунає інформація, що фонди цього провідного музею збагатилися на цінності, знайдені в Криму? Це – правопорушення і злочин за всіма вимогами міжнародного права.

Лариса Денисенко: Чи є можливості в правовому полі реагувати на такі заяви посадових осіб тієї країни, яка анексувала частину нашої території?

Микола Яковина: Ратифікація другого протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей відразу імплементує ці норми і зробить їх обов’язковими для правозастосування в Україні.

Лариса Денисенко: РФ є стороною протоколу?

Микола Яковина: РФ як правонаступник СРСР, є учасником цієї конвенції з моменту її укладення 1954 року.

Лариса Денисенко: Наскільки каталогізовані цінності на Донбасі?

Микола Яковина: Відповідно до українського законодавства вся робота в музеях була дуже чітко регламентована. Є  відповідні реєстри, документальні дані всього, що складає державний фонд. На більшість нерухомих пам’яток складені текстові «паспорти» із вказанням їхньої топографічної локалізації. Бібліотечні та архівні цінності також підлягають суворому реєструванню. Тому будь-які неправові дії можуть розцінюватися, як завдання втрат і збитків.

Держава найцінніші артефакти брала під особливу опіку. Є різні види реєстрів, наприклад нерухомі пам’ятки місцевого значення, національного значення. Зрозуміло, що вони і досліджені ліпше.

Але ми маємо частину пам’яток, відповідальність за які розділили з цілим світом. Це об’єкти списку всесвітньої спадщини. Зокрема, на території окупованого Криму – Херсонес та його Хора. Також у Криму є винятково цікаві та надзвичайно цінні об’єкти – культурний ландшафт Ханського палацу в Бахчисараї, Генуезька фортеця, Кримська готія. Всі ці об’єкти є в списку ЮНЕСКО.

Я, як експерт, представник громадськості закликаю, щоб Україна у встановленому порядку негайно піднімала питання  про переведення пам’ятки Херсонесу в список пам’яток під загрозою для того, щоб збільшити увагу всього світу до цієї проблеми. Також, на мою думку, до цього списку потрібно переводити і Бахчисарайський палац.

Анастасія Багаліка: Що потрібно зробити для цього українській державі?

Микола Яковина: Не мовчати, шукати зацікавлені сторони, формувати дипломатичну думку, просити підтримки в комітеті  Всесвітньої спадщини, в якому ми зараз не беремо участі. Україна пропустила вже 2 сесії комітету Всесвітньої спадщини два роки поспіль. Сьогодні представник МЗС виправдовувався і говорив, що це Міністерство культури формує делегації. Що це за керівний склад Міністерства культури, який не може нарешті вирішити це питання? З рештою, чого туди їздити  - на шопінг?

Маємо, надію на те, що за якісь лічені тижні почнеться наступна сесія в Стамбулі почнеться сесія, і там цю тему озвучать.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.