Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Людям з інвалідністю не треба боятися включатися у життя, — Раїса Панасюк

23 березня 2016 - 22:16 289
Facebook Twitter Google+
На скільки влада і громада можуть зробити з Вінниці простір лояльний і безпечний для людей з інвалідністю? Проект Британської ради інклюзивних рішень для рівноправного і відповідального суспільства

Про створення унікального медичного закладу і тренінгового центру для людей з інвалідністю говоримо у студії «Громадського радіо». В гостях Наталія Василюк, заступниця директора Британської ради в Україні, Лариса Байда, начальник відділу організаційно-правової діяльності і взаємодії в сфері соціального захисту інвалідів Національної асамблеї інвалідів України, Світлана Демко, представник Національної асамблеї інвалідів України у Вінницькій області і Раїса Панасюк, член виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Лариса Денисенко: Розкажіть, будь ласка, про проект загалом.

Наталія Василюк: У 2013 році Британська рада розпочала новий проект, який ми називаємо «IDEAS» — ідеї, але якщо розшифрувати слова, то це буде «інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства».

Він спрямований на розбудову рівноправного інклюзивного суспільства, власне з тим, щоб всі верстви населення від самого початку були включені в процес прийняття рішень з владою на державному і місцевому рівнях.

Анастасія Багаліка: Що вже реалізовано у Вінниці за час проекту?

Наталія Василюк: Ми почали з того, що зібрали зустріч з представниками державної і вінницької влади, представниками ЗМІ та громадських організацій. Тоді ми визначили пріоритети в рамках роботи з людьми з інвалідністю — інклюзивна освіта, архітектурна, транспортна, інформаційна доступність, представництво людей з інвалідністю в органах влади, послуги, які надаються людям з інвалідністю.

Ми тренували людей, написали міжнародну рамку про те, як повинен працювати процес прийняття рішень. Ми надали людям навички, щоб вони самі втілювали проекти. А потім виділили невеликі кошти і спонукали до того, щоб втілювати ці проекти.

Лариса Денисенко: Як змінилася карта Вінниці з точки зору доступності інфраструктури для людей з інвалідністю?

Раїса Панасюк: Спочатку потрібно навчити людей приймати і спілкуватися з людьми з інвалідністю. Були проведені спеціальні тренінги по етикету. А робота по архітектурній доступності продовжується.

Анастасія Багаліка: Які базові проблеми існують, щоб людина з обмеженими можливостями почувалася включеною у суспільні процеси? Адже просто побудувати пандус — недостатньо?

Лариса Байда: Справді, пандуси —лише частина процесу. Проект був направлений на те, щоб вибудувати систему, як громада може приймати інклюзивні рішення. У Вінниці були обрані два напрямки діяльності — створення інклюзивного медичного закладу, де послуги були б доступні всій громаді, не лише людям з інвалідністю.

Та створення, поки що єдиного в Україні, тренінгового центру незалежного проживання. Де люди з інвалідністю, або сім’ї з такими людьми, вчаться бути адаптованими у суспільстві. Вони вчаться як одягатися, готувати їсти, пересуватися на колясці.

Світлана Демко: Люди з важкими формами інвалідності, які до 25-30 років прожили у своїх родинах, після смерті батьків, зазвичай потрапляють до інтернату. За статистикою вони проживають там не більше 2-3 тижнів, бо не можуть адаптуватися. У нашому тренінговому центрі ми вчимо їх самостійно жити, щоб вони могли залишатись у власних домівках.

Лариса Денисенко: Розкажіть про проект медичного закладу?

Раїса Панасюк: Це медичний центр, який обслуговує один з мікрорайонів Вінниці. Центр первинної медицини знаходиться на другому поверсі і був недоступним для людей з інвалідністю. Ми встановили підйомник.

Анастасія Багаліка: З працівниками проводились тренінги як поводитись з людьми з інвалідністю?

Раїса Панасюк: Так, в рамках проекту у нас були навчання. Що дуже важливо, вони дали змогу організаціям людей з інвалідністю стати хорошими експертами і тренерами. Ми допомагали формувати думку, що таке інклюзивні рішення, що таке інвалідність. Чим менше бар’єрів — тим менше людина відчуває інвалідність.

Лариса Денисенко: Щоб ви хотіли додати до нашої розмови?

Світлана Демко: Коли ми задумували тренінговий центр, в країні все було мирно. На сьогодні вийшло так, що наш центр став єдиною базою, яка може навчити родини наших воїнів АТО, які, на жаль, повертаються з інвалідністю, як облаштувати свій будинок і квартиру і як жити по-новому.

Також ми маємо соціальні майстерні, де виготовляються вироби і сувеніри, які відомі в усій Україні і за кордоном. Тут можемо показати родинам і нашим героям, що їм потрібно повертатися до життя.

Раїса Панасюк: Ми часто говоримо про зміни в країні, яких хочемо. Але маємо усвідомити, що це відповідальність кожної особи, і в тому числі, людей з інвалідністю. Будьте активними і включайтеся в процеси. Зробіть перший крок і відчуйте задоволення від того, що ви можете щось змінити в своєму житті. А далі вже як вихор піде — зміни почнуть відбуватися навколо вас.

Люди з інвалідністю — це не пільгова категорія. Це незадіяний економічний потенціал. Створіть робочі місця і перетворіть нас на платників податків.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.