Слухати

Національна фінансова система зараз найнадійніша за всі роки незалежності, — Козак

25 серпня 2017 - 14:18 10
Facebook Twitter Google+
Фінансист Тарас Козак пояснює, чому сьогодні банківська система відрізняється від тієї, яку ми бачили ще кілька років тому

«НБУ твердою рукою керує банківською системою»

Анастасія Багаліка: Сьогодні виповнюється 21 рік українській гривні. За цей час гривня, а разом з цим і українська банківська система, мабуть, подолала багато перешкод. Чи можемо ми станом на зараз говорити про те, що перешкоди останніх років, коливання курсу гривні і «шторми» на банківському ринку позаду?

Тарас Козак: Фінансова система — це частина економіки. Коли економіка перебуває в «бурхливому морі», сподіватися, що фінансова система буде «тихою гаванню» не варто. Всі негаразди економіки відбиваються і на фінансовій системі.

Звісно, шлях, який подолала фінансова система разом з економікою був дуже тернистий, але сьогодні ми бачимо, що фінансова система значно надійніша. На мій погляд, сьогодні вона найнадійніша за весь час незалежності України. З цією точкою зору дуже багато людей не погоджується, тому що до цього часу в людей не стерлися з пам’яті втрачені кошти в банках, черги, щоб повернути кошти, щотижня один-два-три банки завершували діяльність, а Національний банк виводив їх з ринку, вони втрачали ліцензії і банкрутували, відбувалися мітинги вкладників, які втратили кошти. Також в пам’яті коливання долара, який то стрибав до 30-ти то падав. Громадяни не могли зрозуміти, що робиться: чи треба тримати накопичення в гривні, чи у валюті; нести в банки чи надійніше під подушкою. На сьогодні, на мій погляд, це в минулому.

Сьогодні банківська система відрізняється від тієї, яку ми бачили ще кілька років тому і навіть у відносно спокійні «нульові», 2006-2007, які на сьогодні багато хто вважає зразковими роками. В кінці 90-х, на початку «нульових» фактично до 2015 року в банківській системі накопичувалися так звані NPL кредити, тобто борги, які не обслуговувалися і за якими не сплачувалися відсотки, не поверталися в банківську систему. Частина з них розкрадалася, а власники банків виводили кошти, отримані від депозитів вкладників, на свій бізнес, хтось займався «відмиванням». Нагляд за банківською системою був відверто поганий. Не думаю, що варто глибоко говорити про причини, але, в першу чергу, це корупція, на мій погляд.  

Сьогодні ситуація інша. НБУ твердою рукою керує банківською системою. Помінялася сама команда НБУ, вона стала сучасною, відкритою. Інформація на сайті з’являється — щодня є новини, а кілька років тому це була дуже закрита структура. Відомо, хто є в комітетах, що ухвалюють рішення в НБУ, яким чином ухвалюються рішення. Нагляд за банківською системою став значно кращим: зрозумілі його принципи, вимоги.

Банківська система на 53-54% контролюється державою, це не є надзвичайним позитивом, бо зменшує конкуренцію і дозволяє державі використовувати не дуже гарні моменти для уникнення конкуренції з комерційними банками. Тим не менше, сьогодні банківська система надійна, ставки за депозитами і продовжуватимуть знижуватися. Я вважаю, в 2018 році ми взагалі не бачитимемо ставок вище 10% річних по депозитах. І як наслідок цього — здешевлення кредитів. Тобто бізнес зможе залучати кредити орієнтовно під 15-16% річних в гривні, що на сьогодні буває надзвичайно рідко. Таким чином зниження відсоткових ставок теж призводитиме до оздоровлення фінансової системи, банківської системи, як наслідок — до покращення роботи економіки і зростання добробуту громадян.

Анастасія Багаліка: Кілька днів тому НБУ скасував обмеження на видачу валюти з депозитів. Що це означає?

Тарас Козак: Ці обмеження були введені в найбільш «гарячі» часи в 2015, коли долар стрибнув до 30 на міжбанківському ринку, майже до 40 на готівковому ринку. Була реальна паніка і громадяни кинулися в банки забирати депозити. НБУ ухвалив рішення про зменшення суми, яку громадяни можуть зняти зі свого рахунку, щоб не покласти банківську систему. Хороші банки залучені кошти видають в кредити на довгий термін: півроку-три роки і так далі. Якщо всі громадяни одразу зайдуть і захочуть взяти свої кошти, впаде будь-яка банківська система. Неможливо, щоб банки за першою вимогою віддавали всі депозити. На той момент ще не було депозитів, які не можна було розірвати достроково. Фактично сотні мільярдів гривень згідно до чинного законодавства на той момент банки повинні були віддати громадянам.

Щоб зберегти банківську систему, НБУ ухвалив не дуже ринкове, але, мабуть, на той момент досить необхідне рішення про зменшення суми, яку громадяни могли забрати зі свого рахунку. Були банки, які відчували себе непогано, і вони продовжували віддавати стільки доларів з рахунку, скільки вимагали клієнти, НБУ не карав за це. Ті ж банки, які мали кризу з ліквідністю, користувалися цією постановою НБУ.

За цей час НБУ кілька разів піднімав суму, яку можна видавати за раз. В середу НБУ повністю зняв всі обмеження. І на сьогодні всю суму, що знаходиться на поточних чи рахунках до запиту можна знімати без будь-яких перешкод з боку НБУ.

Анастасія Багаліка: Це теж свідчить про оздоровлення?

Тарас Козак: Так. Це свідчить про те, що банки добре себе почувають, що в них у касі достатньо готівки, щоб віддати громадянам, якщо вони цього захочуть. Якщо раптом банк відчуватиме нестачу готівки, він може залучити кошти на міжбанківському ринку, або НБУ має інструменти допомоги банкам у випадку, якщо банк надійний.

«Банки виводяться з ринку завжди, яка б надійна фінансова система не була в країні»

Анастасія Багаліка: Мабуть, багатьох громадян хвилює, чи зникатимуть і надалі банки, які не є життєздатними, з української банківської системи.

Тарас Козак: Банки виводяться з ринку завжди, яка б надійна фінансова система не була в країні і яка б це не була країна. Завжди трапляються випадки, коли банк або погано оцінює ризики, або в нього шахрайські схеми чи інші причини, що призводять до того, що він втрачає надійність. НБУ обов’язково повинен реагувати на такі випадки і не допускати розростання поодиноких випадків у системну банківську кризу. Якщо якийсь банк поганий, то вводити тимчасову адміністрацію, щоб намагатися привести його до тями. Якщо не вдається — ліквідація банку, відповідно, щоб громадяни мали можливість повернути кошти у розмірі гарантованої суми до 200 000 та не дати цьому спричинити недовіру до інших банків.

У Британії, США у Швейцарії майже щороку якийсь банк виходить з ринку. Наприклад, нещодавно був трейдер Нік Лісон «поклав» банк, якому було 400-500 років. Просто за рахунок шахрайських операцій, які не потрапляли в звіту. Коли центральний банк прийшов дивитися, виявилося, що там величезна «дірка». Банк одразу закрили і розрахувалися з усіма вкладниками. І ніхто не ставив під сумнів надійність банківської системи.

Анастасія Багаліка: Але в Україні такі ситуації настільки часті, що вкладники бояться таких рішень.

Тарас Козак: На сьогодні це вже не так. Вся двадцятка найкрупніших банків, які на слуху, є достатньо надійною, щоб вважати: в найближчий рік-три жодному з них нічого не загрожує. НБУ дуже ретельно спостерігає за ситуацією в цих банках, в жодному з них нема жодних натяків на те, що вони недостатньо надійні. Думаю, громадяни можуть спокійно користуватися банківською системою: депозитами та іншими послугами та звертати увагу не тільки на банківську систему, можна інвестувати вільні кошти. З’являються нові фінансові інструменти, зокрема облігації внутрішньої державної позики (суми більші, ніж 200 000), дохідність за якою десь 14,5% річних, але з доходу з державних цінних паперів не сплачуються податки, є тільки військовий збір.

«Я вважаю, в Україні не повинно бути державних банків»

Анастасія Багаліка: У вашому пості на Фейсбуці про те, що зараз українська банківська система має найвищі показники стабільності за весь період незалежності, ви пишете, що ця стабільність досягнута досить високою ціною — надмірна частка держави на банківському ринку. Йдеться про Приватбанк?

Тарас Козак: Не тільки. Держава володіє чотирма великими банками: Ощадбанк, Приватбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк. В сумі вони займають приблизно 54% активів банківської системи, а разом всі недержавні банки мають менше, ніж 50%.

Ми бачимо, що державні банки щороку забирають в державному бюджеті частину коштів, щоб бути надійними. Мінфін випускає облігації внутрішньої державної позики, фактично, як кошти з бюджету, щоб робити їх більш надійними. За наші кошти — кошти платників податків — банки отримують додаткові капітали. Я вважаю, так не повинно бути. Банківські ризики повинні брати на себе структури комерційні: великі холдинги, українські чи іноземні банківські структури.

Платники податків не повинні відповідати за те, що, наприклад, якийсь державний банк захоче вести ризиковану кредитну політику. Крім того, державні банки за всі часи незалежності використовувалися для того, щоб кредитувати осіб, які на той момент близькі до влади. Президент має якихось улюбленців, ставить якогось керівником державного банку і цей керівник вже кредитує своїх друзів чи знайомих, починаються відкати, неповернення кредитів. В решті-решт українські громадяни за рахунок податків знову відшкодовують збитки.

Я вважаю, в Україні не повинно бути державних банків. Максимум, в якомусь банку може бути якийсь невеликий пакет, щоб контролювати виплати пенсій чи проводити якісь соціальні речі. Але більшість банків повинні бути продані, повинні бути недержавними. Якийсь банк можна продати повністю, якийсь приватизувати через IPO і  біржу. Варіанти різні, стратегія розвитку державних банків, тобто позбавлення держави цих банків розглядається в Міністерстві фінансів, бо воно відповідає за політику в публічних фінансах, зараз це обговорюється і, сподіваюся, до кінця року буде хороша стратегія. На жаль, громадяни в більшості не розуміють, що державні банки — це погано і що вони своїми коштами утримують ці банки.

Анастасія Багаліка: Я так розумію, ця стратегія може бути розрахована не на короткий період часу.

Тарас Козак: Звісно. Це три-п’ять років, я думаю. Перші частки можуть бути продані значно швидше за півроку-рік, але для цього треба провести багато роботи, підвищити інституціональну привабливість України. На сьогодні банківський бізнес не є в Україні вигідним, в умовах, у яких сьогодні працює банківська система, коли кредитор незахищений, позичальник може вибирати чи віддати кредит мільйон доларів, чи піти в суд і за 10-20 тисяч доларів відкупитися і не відавати кредит, ВРУ не хоче ухвалити закон, що повертати борги потрібно. Кілька банків за останній час не продовжували діяльність за рішенням власників, бо не змогли показати бізнес-план, який би гарантував їм прибутки. Маленькі банки в Україні нежиттєздатні.

Анастасія Багаліка: Але все одно ваш прогноз позитивний?

Тарас Козак: Я вважаю, на сьогодні НБУ зробив фінансову систему надійною, що великі банки працюватимуть надійно довгий час. З підвищенням інвестиційної привабливості України сюди прийдуть великі світові банки, які, мабуть, скуплять банки, що постраждали, але зараз більш-менш нормально себе почувають, українська банківська система буде приватною і громадяни не будуть страждати від цих криз.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.