Слухати

Перший конфлікт, що Міжнародний кримінальний суд визнав міжнародним, — юрист про війну в Грузії

09 серпня 2017 - 15:12
Facebook Twitter Google+
8 серпня 2008 року Російська Федерація здійснила збройний напад на Грузію. Міжнародно-правові наслідки цього обговорюємо з правником-міжнародником
Перший конфлікт, що Міжнародний кримінальний суд визнав міжнародним, — юрист про війну в Грузії / Програми на Громадському радіо

Лариса Денисенко: Наступного року буде 10 років від початку збройного конфлікту РФ-Грузія. Що в 2017 році можна сказати з цього приводу і що можна спрогнозувати стосовно того, що можна буде сказати у 2018?

Антон Кориневич: Пройшло багато часу, громадяни України і громадяни Грузії хотіли би бачити якісь виходи з цієї ситуації. Але на сьогодні ми маємо ситуацію, яка склалася з Абхазією ще на початку 90-х, з Південною Осетією у 2008. Тобто Грузія тимчасово втратила контроль над двома частинами своєї території завдяки безпосереднім діям РФ. І Абхазія, і Південна Осетія Грузією зараз не контролюються, очевидно, у 2017-18 році не будуть.
З точки зору міжнародного права і міжнародної політики, думаю, тут є декілька важливих висновків. По-перше, РФ створює «пояс нестабільності» в колишньому СРСР: почала робити це в Нагірному Карабаху, а продовжила в Абхазії, в так званій Придністровській республіці, потім в Південній Осетії, в Криму та на Донбасі. Це стратегічна політика РФ, щоб не давати державам розвиватися в тому напрямку, в якому вони хочуть, мати вплив на частину території цієї держави.

Другий висновок: п’ятиденна війна в Грузії 2008 року — це був міжнародний збройний конфлікт між РФ і Грузією. Тобто це та позиція, яка сьогодні підтримується у міжнародному співтоваристві, зокрема Міжнародним кримінальним судом. Міжнародне товариство визнає, що це була війна між двома державами і це є факт.

Третє: потрібно розібратися з відповідальністю за злочини, вчинені в конфлікті. В основному, це злочини, які вчинені проти цивільного населення, проти людей, які втратили свої домівки, стали ВПО. З цим теж у 2017-18 році ми не розберемось.

Лариса Денисенко: А на якій стадії все це зараз? Які важливі етапи стосовно Грузії?

Антон Кориневич: По-перше, треба говорити про важливість провадження в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, оскільки Грузія є учасницею Римського статуту (на відміну від України, Грузія ратифікувала цей статут). Прокурор Міжнародного кримінального суду сам розпочав попереднє вивчення ситуації в Грузії, а в січні 2016 року попереднє вивчення перейшло в ситуацію розслідування.

Формально працівники офісу прокурора можуть переходити від етапу дослідження інформації з відкритих джерел до роботи з доказами, зі свідками, до роботи на території, де ставалися злочини. В цій ситуації вже розпочате повноцінне розслідування. Нещодавно секретар Міжнародного кримінального суду був у Грузії, вони підписали чергову угоду про покращення співробітництва між Грузією і Міжнародним кримінальним судом. Є надія, що Міжнародний кримінальний суд буде прогресувати у своєму розслідуванні і що ми зможемо вести мову про можливих відповідальних за скоєння злочинів проти фізичних осіб.

Оскільки це міжнародний збройний конфлікт, територія Абхазії чи Південної Осетії — це не визнані держави, їх визнання невеличкою кількістю держав у світі — це смішно, таких держав не існує. Очевидно, РФ повинна нести відповідальність за ті дії, які вчинені як російськими військовослужбовцями, так і членами так званих організованих збройних груп Абхазії та Південної Осетії. Очевидно, ми повинні говорити, що РФ здійснює, здійснювала тоді і загальний контроль за тим, що відбувалося на цих територіях, і ефективний контроль, планування військових операцій обох утворень. Тому ми можемо говорити, що РФ повинна була б понести міжнародно-правову відповідальність за такі дії і відшкодування конкретним людям за те, що було спричинено цими діями.

Лариса Денисенко: Яка наразі офіційна позиція РФ стосовно того, що йде слідство, так чи інакше присутнє звинувачення або ж пряма підозра, що РФ має нести міжнародно-правову відповідальність за ці дії?

Антон Кориневич: РФ зробила дуже просто: сказала, що вона не буде співпрацювати з Гаагою ніколи і ні за яких обставин. Ніякої офіційної комунікації, відносин між Москвою і Гаагою ні щодо Грузії, ні щодо України нема.

Лариса Денисенко: Що це означає?

Антон Кориневич: Думаю, Москва каже, що захищала своїх громадян, і не своїх там у 2008 році. Як сказав вчора прем’єр-міністр РФ: «все робила по закону і по совісті». Оскільки, все робила «по закону і по совісті», відповідно, зараз є Абхазія і Південна Осетія, а РФ зараз тут ні до чого.

Всі розуміють, що РФ по суті розпочала війну проти Грузії. Міжнародний кримінальний суд адекватно оцінює ситуацію. Вперше в історії Міжнародного кримінального суду якийсь збройний конфлікт був визнаний міжнародним. Грузинсько-російський конфлікт — перший конфлікт, який Міжнародний кримінальний суд визнав міжнародним.

Лариса Денисенко: Що для Міжнародного кримінального суду означає така некомунікація з боку російських влад? Що він вчиняє, коли одна зі сторін, яка винна або підозрюється у вчиненні збройного конфлікту міжнародного характеру, цього не визнає?

Антон Кориневич: Очевидно, Міжнародний кримінальний суд працюватиме з Грузією, проситиме матеріали у Грузії, працюватиме з громадянським суспільством, з неурядовими організаціями, з усіма іншими експертами, які можуть бути залучені. Він певною мірою втрачає можливість питати позицію у РФ і просити передати її ті докази та інформацію, яка наявна. І, напевно, втрачає можливість подивитися об’єктивно і повноцінно, які кримінальні справи є в РФ, чи ведуться вони. Це може позначитися на термінах, але він буде працювати, а також є і ЄСПЛ, де є велика справа Грузія проти РФ.

Лариса Денисенко: Що конкретно відбувається в Міжнародному кримінальному суді та в ЄСПЛ?

Антон Кориневич: Завдання Міжнародного кримінального суду — визначити, чи є індивіди, фізичні особи, які відповідають за скоєння найбільш тяжких злочинів. Наприклад, геноцид, злочини проти людяності чи воєнні злочини. Відповідно, його завдання — притягти їх до відповідальності; якщо вони винні, посадити їх в тюрму. ЄСПЛ вирішує, яка держава відповідає за порушення прав людини на тій чи іншій території, яка держава повинна компенсувати ту чи іншу шкоду: наприклад, втрату майна, оселі, шкоду здоров’ю, життю на тій чи іншій території.

Лариса Денисенко: Які перспективи справи в ЄСПЛ?

Антон Кориневич: Основна сфера відповідальності і роботи ЄСПЛ — індивідуальні скарги проти держави. Але він може приймати до провадження і справи від держави. І справа Грузія-РФ теж там існує. Вона була подана не у 2008 році, а пізніше. Але це факт, що міждержавні скарги ЄСПЛ вирішує довше, може вирішувати дуже багато років, але так чи інакше він їх вирішить.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про міжнародно-правову відповідальність РФ, в який спосіб це можна доводити?

Антон Кориневич: З міжнародно-правовою відповідальністю РФ ситуація набагато складніша і, я б сказав, печальна для нас. РФ у випадку з Грузією вчинила акт агресії, як і у випадку з Україною. Але РФ є постійним членом Ради Безпеки ООН, вона може заветувати будь-яке рішення щодо притягнення її до відповідальності за початок того чи іншого збройного конфлікту.

Лариса Денисенко: Ви не знаєте, чи багато індивідуальних скарг громадян Грузії було подано проти РФ з точки зору порушень прав людини, які спричинив цей збройний конфлікт?

Антон Кориневич: Це сотні справ. І Крим, і Донбас теж це доводять, що люди завжди користуються механізмами, які їм надає міжнародне право. Щодо реакції самих грузинів, то стосовно Міжнародного кримінального суду грузини кажуть, що дуже довго (попереднє вивчення справи тривало сім років), що потрібно йти далі і громадянське суспільство не дуже задоволене цими темпами роботи. Конфлікт пройшов, скарги є, є вони і в судах Грузії, є в ЄСПЛ.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.