Слухати

Новий омбудсман: яким його бачить правозахисна спільнота

15 травня 2017 - 18:30
FacebookTwitterGoogle+
Українські правозахисники звернулися до парламентарів з пропозицією призначати Уповноваженого з прав людини через конкурсну процедуру

Деталі дізнаємося у керівниці Центру інформації про права людини Тетяни Печончик.

 

Анастасія Багаліка: Звернення мотивоване тим, що завершується термін повноважень Валерії Лутковської. З огляду на те, що конкурсна процедура в Україні приживається при виборі чиновників, правозахисне товариство і тут хоче запровадити конкурсну процедуру?

Тетяна Печончик: Члени платформи Правозахисний порядок денний, серед яких УГСПЛ, ХПГ, Центр громадянських свобод, наша організація і багато інших пропонують встановити таку конкурсну процедуру. Ми вважаємо, це має бути відкритий конкурс з прозорими критеріями, з залученням громадських організацій, щоб наступний омбудсман був справді захисником прав людини. Минулого тижня ряд організацій звернувся до Володимира Гройсмана із пропозицією, щоб така процедура була запроваджена.

Анастасія Багаліка: Якщо така процедура буде запроваджена, коли могло б прозвучати відповідне рішення від парламенту?

Тетяна Печончик: Законодавчі норми передбачають, що нові кандидати на посаду омбудсмана мають бути висунуті протягом 20 днів після закінчення повноважень омбудсмана. У Валерії Лутковської цей термін закінчився 28 квітня — до кінця травня мали би бути висунуті нові кандидати на цю посаду. Зараз ми не маємо інформації про те, як це відбувається. Цей процес є закритим від громадськості, можливо, йдуть якісь торги між політичними силами. Нас це дуже непокоїть, бо ми вважаємо, що посада Уповноваженого ВРУ з прав людини є ключовою посадою для захисту прав мільйонів українців. Тому ми вважаємо, що тут не має бути жодних політичних торгів і зумовленості у виборі цієї людини. Ми би дуже хотіли, щоб це була людина, яка б відповідала ряду критеріїв, серед яких: політична незаангажованість, неупередженість, незалежність, досвід правозахисної діяльності, авторитет серед українських правозахисних організацій та міжнародних партнерів та віддаленість від політичних сил, тому ми б хотіли, щоб саме така людина була обрана омбудсманом.

Анастасія Багаліка: Є список тих, кого б хотіло бачити на цій посаді правозахисне товариство: Лариса Денисенко, Євген Захаров, Валерія Лутковська і Володимир Яворський. Чи можливо, що до ВРУ потраплять й інші прізвища?

Тетяна Печончик: Це не вичерпний список людей, яких би правозахисна спільнота хотіла би бачити на посаді омбудсмана. Зазначення цих прізвищ у списку можливих кандидатів є лише позначенням того досвіду і калібру від очікуваного омбудсмана. Ми би точно хотіли, щоб це не був політик чи людина без досвіду реальної правозахисної роботи, у нашій заяві був поданий меседж, що достойні кандидати є. Не факт, що всі будуть балотуватись на цю посаду, але ми вважаємо, люди з цим досвідом є цілком достойними для того, щоб бути обраними омбудсманом.

Анастасія Багаліка: Наскільки можна говорити, що ВРУ готова до такого конкурсу, чи є реакція?

Тетяна Печончик: Була реакція голови Комітету з прав людини Немирі, що він також вважає, що цей процес має бути деполітизованим, новий омбудсман повинен бути авторитетною людиною в сфері прав людини. Ми би хотіли, щоб це також відбулося і на практиці. Але ми не маємо інформації, які переговори відбуваються в кулуарах. Нам би дуже хотілося, щоб почався публічний процес обговорення, висунення кандидатів, якому би передувало становлення прозорої і чіткої процедури конкурсу із залученням представників громадськості на всіх етапах конкурсу.

Анастасія Багаліка: У Центрі інформації про права людини підготували огляд того, що стосується обізнаності суспільства із посадою Уповноваженого з прав людини і тим, як можна скористатися механізмом звернень, також ви оцінювати п’ятирічну діяльність Валерії Лутковської.

Тетяна Печончик: Це була не стільки оцінка Валерії Лутковської, скільки спроба дізнатися, чи українці взагалі знають про існування інституції Уповноваженого ВРУ з прав людини, чи звертаються. В професійних спільнотах (судді, поліцейські, правозахисники) ми запитували про те, як вони оцінюють діяльність цієї інституції.

Якщо говорити про загальнонаціональне опитування, дані свідчать про те, що половина населення є обізнаною з діяльністю цієї інституції. Наприклад 6,5% сказали, що вони добре знають, що така інституція є, 42% сказали, що вони щось чули. Якщо подивимось на експертні опитування окремих груп, там ці дані значно більші. Професійні спільноти досить добре поінформовані з діяльністю цієї інституції.

Також ми запитували в правозахисників, які найбільше взаємодіють з офісом Уповноваженого, як вони оцінюють цю діяльність. 8% сказали, що вони дуже добре оцінюють роботу Валерії Лутковської та інститут Уповноваженого, 54% сказали, що скоріше добре, ніж погано. 27% вважають, що діяльність могла би бути кращою, тільки 6% вважають, що ця інституція працює погано і треба змінювати.

Анастасія Багаліка: Чи користується суспільство інструментами, які дає Офіс Уповноваженого з прав людини у повному обсязі? Як серед громадян України змінилося розуміння, що порушення прав варто якось захищати?

Тетяна Печончик: Тут я можу навести цифри із загальнонаціонального опитування. Ми запитували в людей про те, якими інструментами захисту прав вони користувалися, якщо їхні права були порушені. Ми надавали їм поширений перелік відповідей, серед варіантів було і звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини. Лідером тут виявилися звернення до ЗМІ. Трохи більше, ніж 1% опитаних людей сказали, що зверталися до  Уповноваженого. Якщо зіставити це з цифрами, які надає Офіс Уповноваженого про свою роботу, це майже підтверджує цю цифру. Вони сказали, що за минулий рік вони отримали і опрацювали 67 000 звернень від громадян України і ця кількість сильно зросла. Це також і виклик для роботи Офісу, бо така велика кількість, з одного боку, свідчить про те, що люди стають більше поінформованими про те, що є така інституція, до якої можна звернутись, з іншого боку, без збільшення спроможності інституції, це означатиме, що вона потопатиме в цих зверненнях, буде постійно реагувати на них замість того, щоб вибудовувати системну роботу у сфері прав людини, щоб вирішувати якісь інтегральні проблеми, які могли б покращувати життя багатьох людей.

Анастасія Багаліка: Які це мають бути системні рішення?

Тетяна Печончик: Одне із таких системних рішень — незалежна людина на чолі офісу омбудсмана, але також дуже важливо, щоб ця інституція мала адекватне фінансування відповідно до тих функцій, які вони мають.

Анастасія Багаліка: Конкурсний відбір — це представлення конкретних стратегій і голосування за конкретні стратегії?

Тетяна Печончик: Ми би хотіли, щоб був прийнятий певний механізм, де були б зазначені чіткі критерії щодо того, яким має бути наступний омбудсман. Своє бачення критеріїв правозахисні організації вже запропонували в заяві, яку ми оприлюднили. Ми вважаємо, окрім цього має відбуватися публічне представлення стратегій, того, як потенційні кандидати на посаду бачать свою діяльність на чолі цієї інституції і дуже важливо, щоб до обговорення і відбору були залучені представники правозахисних організацій. Можливо, щоб вони входили до складу конкурсних комісій, які б відбирали потенційних кандидатів, більше б взаємодіяли з парламентським комітетом у сфері прав людини, були б залучені на кожному етапі цього конкурсу.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.