Слухати

«Пане Рубан, я не боюсь погроз медвечуцьких служниць», — Геннадій Афанасьєв

31 серпня 2016 - 23:06
FacebookTwitterGoogle+
Мені нема чого приховувати. Я і так стільки розповів про своє життя. Що б вони не оприлюднювали, я нічого не зробив такого, щоб мені було соромно перед державою, — Афанасьєв

Ірина Ромалійська: Як склалося ваше життя після того, як вас звільнили? Що ви зараз робите?

Геннадій Афанасьєв: Доволі насичене життя. Вже третій місяць намагаюся знайти хоча б годинку, щоб відпочити від роботи. Але коли розумієш, що свобода дана Богом, ти не можеш використовувати її задля власного задоволення, треба цей час віддавати людям, які в скруті.

Ірина Ромалійська: А що за робота?

Геннадій Афанасьєв: Ви чули, яка кількість правопорушень по Криму. Їх треба фіксувати, виявляти. Треба робити акції. Микола Семена — це жахливо. Заборона слова. Це журналіст! Треба щоб всі журналісти зрозуміли це, зробили акцію солідарності, щоб боролися до останнього. Щоб журналісти відстоювали побратима, котрий казав правду, не брехав. Йому не дають це казати. Не дають це казати нашим журналістам. Саме на нас, активістах, волонтерах, громадських діячах лежить те, щоб ми могли донеси це до суспільства.

Ірина Ромалійська: У якому форматі ваша громадська діяльність?

Геннадій Афанасьєв: Я співпрацюю з усіма організаціями. Я займаюся моніторингом подій, намагаюся бути присутнім на заходах як експерт, допомагаючи ідеями, аналітикою зі свої спогадів, з того, що я бачив. Зараз створюється платформа у Міністерстві закордонних справ України. Сподіваюсь, це буде новим поштовхом для звільнення політв’язнів.

unnamed_1.jpg

Геннадий Афанасьев // «Громадське Радио»
Геннадий Афанасьев
«Громадське Радио»

Ірина Ромалійська: Ірина Геращенко писала, що ви разом з прокуратурою будете боротися за визволення в’язнів.

Геннадій Афанасьєв: Це платформа, яка буде пов’язувати МЗС, органи державної влади і громадські організації. Коли ми виробляємо захід по комусь з політв’язнів, часто у громадських діячів є перешкода у швидкості. Все треба зробити швидко, щоб попередити події, щоб ми не чули від інших держав: чому наша держава не робить заяв? Щоб ми могли одразу писати, щоб швидко реагували, будемо разом мати спільний напрям.

Ірина Ромалійська: Йшлося про Умєрова, що нема заяви МЗС, це мається на увазі?

Геннадій Афанасьєв: Був тиждень, як в психіатричну лікарню помістили Ільмі Умєрова. Ми були дуже занепокоєні. Вирішили робити акцію щодо нього. Зробили перформанс, МЗС через певний час зробили заяву, не одну. На нашій акції був його представник, були народні депутати. Це висвітлювало стурбованість нашої влади.

Ірина Ромалійська: Влада діє адекватно, цих дій достатньо?

Геннадій Афанасьєв: Не тільки від нас, а і від МЗС йдуть запити, щоб інші держави втрутились у вирішення цієї проблеми. Ми бачимо як держдепартамент США, ЄС, багато країн висловились. На фоні Ільмі Умєрова та спільних дій ми знову підняли кримське питання, питання поновлення та посилення санкцій.

Анастасія Багаліка: Як з’ясувати кількість ув’язнених?

Геннадій Афанасьєв: Необхідна ретельна перевірка кожної людини, котра потрапляє за грати. Зараз багато наших громадян їдуть до Росії як кур’єри, їх вербують в Україні. Це хлопці 19-25 років. Там велика зарплатня, їм дають мобільний телефон, пакунок. Вони з цим пакунком їдуть до Росії, і там їх хапає ФСБ — а в пакунку наркотики. І таких вже 2 000 чоловік.

Анастасія Багаліка: Це офіційні дані?

Геннадій Афанасьєв: Це більш-менш офіційні дані. 11 чоловік зараз на контакті зі мною. Це система, яку робить РФ проти громадян України. Вік від 19-25 — це хлопці, які можуть піти боронити нашу державу. Цю системність ми вже побачили.

Багато питань у нас ставиться, щоб вирішувати: це політв’язень чи викрадена людина. Ми розцінюємо це як торгівлю людьми. Треба виявляти, чи дійсно людина невинна. Якщо дійсно невинна, займалася громадською діяльністю, а її ув’язнили, ми маємо казати, що це — політв’язень. Бо затримали його через політичні погляди та його дії, а не просто так. Як бачимо зі статистики, всі наші політв’язні були громадськими діячами, займали активну проукраїнську позицію, протидіяли окупації.

Ірина Ромалійська: Що зараз коїться між вами та Надією Савченко, ми бачимо протистояння у Фейсбуці. Я пригадую акцію, яку Надія проводила під адміністрацією президента, казала, що влада мало що робить для визволення в’язнів. Ви казали, що достатньо, закликали не йти на акцію. Після того з’явився ваш пост: «Я не боюсь погроз Медведчуцьких служниць та зрадників України».

Геннадій Афанасьєв: Я вважаю, що влада докладає багато зусиль. Коли президент України дзвонить президенту іншої країни, і той каже просто: ні, не віддам, що він може зробити? Ми ж не можемо віддавати злочинців, вбивць. Тих, хто робили безліч поганих речей щодо нашого народу, віддавати їх тисячами за одного. Люди, котрі викрадають наших людей, — терористи. Так, можна розмовляти з терористами. Але усьому є міра.

Ірина Ромалійська: Ви будете йти в політику?

Геннадій Афанасьєв: Ні.

Ірина Ромалійська: Я говорила з політтехнологами, вони кажуть, що технологія дуже вдала: протиставити Надії Савенко, яка в «Батьківщині» Генадія Афанасьєва, який може бути у «БПП».

Геннадій Афанасьєв: Я б, насправді, займався фотографією. Мені цього дуже хочеться. Я не мав лікування, відпочинку, я втомлений від того ритму і бруду, який побачив навколо себе. Воно мені непотрібно. Я не про це мріяв, коли був у в’язниці. Я мріяв про діточок, про церкву та про дружину. А займаюся лише визволенням політв’язнів, бо відчуваю, що інакше не можу.

Ірина Ромалійська: А що у вас із Надією Савченко?

Геннадій Афанасьєв: Я намагаюся не втручатися у цю тему, нічого не коментувати та не загострювати ситуацію. Коли є якісь події, які стосуються мене, я маю відповісти. Якщо казати про медвечуцьких служниць, то Надія Савченко мені ніколи і не погрожувала, цей вислів був до іншої людини.

Ірина Ромалійська: До кого?

Геннадій Афанасьєв: До пана Рубана.

Ірина Ромалійська: Я пригадую, що він писав вам. А що малося на увазі? Він написав повідомлення, в якому сказав, що, здається: треба менше говорити, бо ми оприлюднимо кримські протоколи.

Геннадій Афанасьєв: Мені нема чого приховувати. Я і так стільки розповів про своє життя. Що б вони не оприлюднювали, я нічого не зробив такого, щоб мені було соромно перед державою. Є дві людини, які можуть мені щось сказати. Але вони все сказали на своєму вироку в суді.

Ірина Ромалійська: Маєте на увазі Сєнцова та Кольченка?

Геннадій Афанасьєв: Так. Тому, пане Рубан, можете публікувати що завгодно, я не боюсь погроз медвечуцьких служниць.

Ірина Ромалійська: А ви намагалися поговорити особисто з Надією?

Геннадій Афанасьєв: Я хотів би, щоб наші з Надією шляхи йшли паралельно. Якщо вона хоче допомагати звільняти політв’язнів, я співпрацював би з нею в цьому питанні.

Анастасія Багаліка: Ви говорили з Надією про підходи звільнення в’язнів? Вони у вас збігаються?

Геннадій Афанасьєв: Я був два місяці тому, коли Надія запропонувала створити якийсь комітет. Але, як бачимо, нічого створено не було. Після цього ми з нею не зустрічалися.

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про потреби політв’язнів та їхніх родин, про яку кількість йдеться?

Геннадій Афанасьєв: Маємо 29 політв’язнів. Майже кожен був годувальником сім’ї. Це ті, що зараз утримуються в Росії та тимчасово окупованому Криму. Більшість мусульман мають 5-7 діточок. Жінки в їх сім’ях у більшості не працюють. Діток треба годувати, вдягнути до 1 вересня, дружина може захворіти, вони теж.

Анастасія Багаліка: Після вашого звільнення обговорювалися інші можливі кандидатури на звільнення. Зараз переговори припинені?

Геннадій Афанасьєв: Переговори ведуться. Телефонує президент, Мінська група намагається працювати. Робляться запити. Але все вирішується лише на вищому рівні. Лише наш президент може вирішувати щодо наших в’язнів.

Ірина Ромалійська: Хто веде перемовини?

Геннадій Афанасьєв: Звісно, залучений Медведчук. Ми розуміємо, чому.

Ірина Ромалійська: Як його заява, що лише він веде перемовини з цього приводу?

Геннадій Афанасьєв: Розуміємо, що Медведчук набиває собі ціну.

Ірина Ромалійська: Ви з ним зустрічалися після звільнення?

Геннадій Афанасьєв: Ні. Я і до звільнення не зустрічався. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.