Слухати

Пісні війни — прем’єра №5

06 грудня 2016 - 20:51 331
Facebook Twitter Google+
У рамках проекту «Пісні війни» на хвилях «Громадського радіо» відбулася прем’єра нової пісні «Щастя, коли ти не йдеш на війну»

13.30galyna_guzo.jpg

Галина Гузьо // «Громадське радіо»
Галина Гузьо
«Громадське радіо»

Галина Гузьо, координатор проекту «Пісні війни», розповідає про свій проект та презентує в ефірі «Громадського радіо» нову пісню.

Андрій Куликов: Яка за рахунком ця пісня у вашому проекті?

Галина Гузьо: Це вже 5-та пісня. Дивно, ми з вами спілкувалися ще у квітні-травні, коли все починалося, і, мабуть, я сама ще тоді не вірила, що на День Збройних сил України буде вже прем’єра 5-ї пісні, і що нібито все поки що складається так, як ми собі і планували.

Андрій Куликов: Наскільки я знаю, усі пісні були виконані професійними виконавцями разом із військовими. Наскільки важко шукати такі пари, і хто тут веде перед: авторка чи все ж таки спеціальні продюсери?

Галина Гузьо: Концептуально проект з того і починався, що ми шукаємо пісні, написані українськими військовими про наші три трагічні неспокійні роки війни на сході України. Відповідно, якщо є така пісня, то я починаю шукати зіркового співвиконавця. І тут буває по-різному. Буває так, що виконавець з першого разу погоджується на пісню, яку я йому пропоную, а буває і так, що піснями перебирають, кажуть, що вони занадто трагічні або не у стилі виконавця.

Мені важливо, щоб людина, яка доєднається до цього проекту була правильною в контексті цього проекту. Це має бути людина, яка за останні 2-3 роки теж зробила щось для української армії, як, наприклад, було у випадку з Тарасом Тополею, який став виконавцем другого синглу «Не сумуй». Так само було і з Арсеном Мірзояном, і з Сергієм Фоменком, лідером гурту «Мандри». Тут немає випадкових людей.

Коли все тільки починалося, у травні у мене відбулася випадкова зустріч із владикою Борисом Гудзяком. Я розказала йому про цей проект, і він попросив, щоб коли ми обирали пісні, то вибирали такі, у яких немає ненависті. Я розумію, що йшлося про війну, бо війна — це смерть, сльози, кров, вбивства, це та ж ненависть, тому головним критерієм при виборі пісні є відсутність у її меседжі ненависті від людини до людини і від народу до народу.

Цей проект реалізовується для привернення більшої уваги до цієї теми. Часто ми забуваємо, що триває війна, і наші буденні справи не дають нам змоги задумуватись, що в ці миті, поки ми собі вечеряємо вдома, на сході України триває війна, і тисячі хлопців роблять все для того, щоб ми могли спокійно вечеряти і ходити на ті ж концерти.

Зараз проект на такій стадії, коли мені надходить дуже багато пісень і доводиться розглядати кожну пісню. В цьому проекті у мене є музична рада, яка складається з продюсерів, музикантів і військових, є фокус-група, і коли я вагаюся, я обов’язково їм це показую, і ми спільно радимося.

Друга важлива зустріч відбулася у мене із Володимиром Якимцем, художнім керівником вокальної формації «Піккардійська терція». До речі, завтра в рамках цього проекту ми записуємо з ними нову пісню, тому на Миколая очікуйте на нову прем’єру, це буде грандіозний проект в проекті. Тоді Володимир обирав пісню, до запису якою мала долучитися «терція», і прослухавши близько 12 пісень, він дав пораду: «Старайся, обираючи пісні альбом, обирати такі, які б не були виключно сумними». Зрозуміло, що війна — це, безперечно, сум, печаль сльози, але війна має і позитивні моменти — це дружба, любов і патріотизм, як і сталося у випадку з піснею «Щастя, коли ти не йдеш на війну».   

Андрій Куликов: І зараз на хвилях «Громадського радіо» прем’єра пісні «Щастя, коли ти не йдеш на війну», яку виконали композиторка і співачка Ірина Доля та десантниця Ірина Красота з 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

На прямому зв’язку з «Громадським радіо» Тарас Гривол, чоловік Оксани Гривол, яка написала цю композицію, присвятивши її чоловікові.

Тетяна Трощинська: Тарасе, ви контрактник, зараз служите в Академії сухопутних військ і при цьому ви ще й бандурист, як це все поєднується в одній людині?

Тарас Гривол: Це жодним чином мені не суперечить. Навпаки, оцей важливий момент відповідальності перед концертом важливий також і в армії.

Андрій Куликов: Що ви хочете сказати нашим слухачам про війну, мир і взагалі про те, що у нас відбувається?

Тарас Гривол: Я скажу у контексті сьогоднішнього свята. Останні три роки такі, що ми знову заховуємо наше військо за високим парканом, ми ховаємося від війська, ми відводимо погляд від людини у військовому однострої, якщо бачимо її на вулиці, але це неправильно. Військо — це частина суспільства, це, в першу чергу, люди, які живуть поруч і захищають всіх нас.

Я думаю, що проект «Пісні війни» допоможе нам краще відчути один одного. В пісні «Щастя, коли ти не йдеш на війну» є моя історія про мій приїзд на деякий час додому, але вона допоможе багатьом, які заплуталися в життєвих обставинах, і ця війна допоможе нам більше цінувати наше життя і щастя.  

Тетяна Трощинська: Галина Гузьо, авторка проекту, говорила, як для неї важливо шукати пісні, у яких немає ненависті. Як людям, які пройшли через цю ненависть і страх жити далі без ненависті?

Тарас Гривол: Я б розділяв моменти ненависті і агресії. Агресія притаманна кожній людині, просто ми повинні розуміти, що навколо є кращі люди, і ми повинні змушувати себе зосереджуватися на кращому. Ми всі повинні усвідомити, що життя вже не буде таким, як минулого року чи 3-5 років тому, ми повинні рухатись вперед.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.