Слухати

Про українське громадянство просить росіянка Ольга Сімонова. Хто вона?

09 лютого 2017 - 22:31 505
Facebook Twitter Google+
В ефірі «Громадського радіо» — історія росіянки, яка приїхала підтримати Україну в бойових діях на Донбасі і тепер хоче отримати громадянство

Зараз Ольга Сімонова знаходиться на лінії вогню, тому історію російської доброволиці розповів президент Першого добровольчого мобільного госпіталю Геннадій Друзенко. З самою ж Ольгою Сімоновою журналісти «Громадського радіо» зв’язалися по телефону.

Анастасія Багаліка: Ольга — медик?

Геннадій Друзенко: Ольга підписала контракт зі Збройними силами України. Тепер вона військовослужбовець ЗСУ.

Анастасія Багаліка: Ольга починала свій шлях в АТО як волонтер вашого госпіталю?

Геннадій Друзенко: Навіть трохи раніше. До цього вона встигла попрацювати в одному з батальйонів при МВС. Потім з травня по серпень 2015 року вона провела у складі ПДМШ. Потім рік працювала в «Дніпрі-1». Зараз вона є військовослужбовцем ЗСУ і перебуває в одному з підрозділів на передовій. Наразі вона боронить нашу незалежність і цілісність проти своєї формальної Батьківщини, яку вона хоче поміняти вже давно.

Ірина Ромалійська: Хто така Ольга Сімонова?

Геннадій Друзенко: Це дуже непересічна особа. Вона родом з Челябінська. Окрім того, що вона дуже щира і товариська людина, вона ще і видатна спортсменка. Ольга Сімонова була неодноразовою чемпіонкою з карате. Крім того, вона підкорювала не один семитисячник. Думаю, спецслужби будь-якої притомної держави вишикувались би в чергу, аби її до себе забрати.

Вона жила в Челябінську. Через друзів-альпіністів до неї дійшла інформація про події в Україні. Її запросили приїхати сюди люди, з якими вона підкорювала вершини. Вона приїхала, побачила, на чиєму боці правда, і стала захищати правду.

Анастасія Багаліка: Готуючись до ефіру, ми знайшли інформацію про те, що Ольга брала участь в «Російських маршах» у 2014 році. Це щорічні марші російських правих сил.

Геннадій Друзенко: Я цю інформацію не можу ні спростувати ні підтвердити, але нагадаю, що Апостол Павло був одним з найбільш ревних гонителів християн. Якщо людина щиро вірить в щось, а потім розуміє, що це не відповідає дійсності, то це набагато краще, ніж коли людина не вірить ні в що.

Ірина Ромалійська: Яка ситуація з її проханням щодо отримання громадянства?

Геннадій Друзенко: Це не тільки її прохання. Ольга переїхала в Україну. Тут вона зрозуміла, що, згідно з чинним законодавством, іноземці, і громадяни РФ зокрема, можуть залишатися на території України без візи тільки протягом 90 днів. Ці 90 днів давно минули. Їй вдалося отримати дозвіл на тимчасове проживання, який їй кілька разів подовжували. Трохи менше року тому ми почали активну кампанію за надання їй громадянства України.

Ірина Ромалійська: Ви — це хто?

Геннадій Друзенко: Перший добровольчий мобільний шпиталь.

Згідно з чинним законом про громадянство, ти живеш в Україні 5 років, не порушуєш законодавство і тоді тільки можеш підіймати це питання. Але стаття № 9 передбачає винятки, зокрема винятки за особливі заслуги перед Україною. Ми, як цивільні медики, тиснули на МОЗ. Коли в МОЗ прийшла нова команда, подання було доволі швидко підписано. Потім весь пакет документів потрапив в Оболонське відділення ДМС, звідти — в Київське. Київське відділення зробило запити в Інтерпол, СБУ і Державну прикордонну службу. Всі письмово підтвердили, що не мають інформації, яка б перешкоджала отриманню громадянства. Потім Центральний апарат підготував справу і послав її на Банкову. ДМС — ті, хто професійно працюють з громадянством. Вони не знайшли помилок чи якоїсь суперечливої інформації. Попри це, а також попри звернення 22 кавалерів орденів і медалей України до президента з проханням надати Ользі українське громадянство, Банкова дуже швидко відповіла. У відповіді сказано, що подання МОЗу не відповідає формі № 21. Також сказано, що довідка СБУ містить неточну інформацію щодо персональних даних особи. Мені вдалось подивитись на цю довідку. Сімонова Ольга Сергіївна — написано правильно. Дата народження також написана правильно. Далі все надруковано і стоїть штамп.

Ірина Ромалійська: Тобто є стандартна форма, яку ви заповнили, і що саме там не правильно, не зрозуміло?

Геннадій Друзенко: Так.

До розмови приєднується Ольга Сімонова.

Анастасія Багаліка: Расскажите о вашей мотивации. Почему вы решили приехать сюда?

Ольга Сімонова: В 2014 году я не смогла остаться равнодушной. Я поняла, что могу что-то сделать, приехав сюда и поддержав украинскую сторону.

Ірина Ромалійська: Как вы видите этот конфликт?

Ольга Сімонова: Так, как его видит любой здравомыслящий человек. То есть это агрессия Российской Федерации против Украины.

Анастасія Багаліка: Вы не опасаетесь, что если вы покинете территорию Украины, вас могут преследовать за участие в этом конфликте?

Ольга Сімонова: Я не планирую покидать территорию Украины в ближайшее время. Я хочу жить в этой стране и дальше. Я вижу в ней свое будущие.

Мне большого труда стоило сделать себе вид на жительство, который я продлеваю каждый год. Но это тоже не выход. Загранпаспорт — это мой основной документ. Он имеет срок давности. То есть вопрос гражданства очень принципиален и важен, так как документы могут стать простроченными, а я бы этого очень не хотела.

Ірина Ромалійська: Вам из России поступают какие-то угрозы? Как вы общаетесь с друзьями и родными?

Ольга Сімонова: Угроз не поступает. Никаких противоправных действий я не совершала.

Анастасія Багаліка: На российских сайтах пишут о том, что вы были участницей «Русских маршей» в Екатеринбурге.

Ольга Сімонова: Это был 2014 год. В этот день я съездила туда, чтобы встретиться со знакомыми. Касаемо того, что пишут обо мне в российских СМИ, это перекрученное интервью 2015 года. Мои слова перевернули для того, чтобы обвинить меня в несуществующих вещах.

Ірина Ромалійська: То есть вы были там, где проходил «Русский марш», но не были его участницей?

Ольга Сімонова: Я находилась там со знакомыми. Вот и все.

Ірина Ромалійська: Вы разделяете политические взгляды организаторов «Русских маршей»?

Ольга Сімонова: Я о них даже не знаю.

Анастасія Багаліка: На ваши обращения по поводу получения гражданства поступают отказы. Что вы дальше будете делать?

Ольга Сімонова: Я буду продлевать свой вид на жительство, пока это будет возможно. Также я постараюсь получить постоянный вид на жительство.

Повертаємось до розмови з президентом Першого добровольчого мобільного госпіталю Геннадієм Друзенком.

Геннадій Друзенко: Повторюсь, що про громадянство просить не тільки вона. Про це просять її побратими, нагороджені державними відзнаками. Про це просить керівниця МОЗ пані Уляна Супрун. Тобто тут йдеться про широку підтримку цього абсолютно природного бажання. Кожному, хто хоче, щоб Україна стала його Батьківщиною, і кожному, хто готовий це підтвердити не словами, а діями, двері мають бути відкриті. Тим паче, коли є перевірки, відповідні подання і клопотання. Залишається просто проявити добру волю.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.