Слухати

Приблизно 5% жителів в «Л/ДНР» вірять у «русский мир», - Кабакаєв

14 квітня 2018 - 09:30
Facebook Twitter Google+
13 квітня 1014-го року в Україні було оголошено про початок Антитерористичної організації

semen_kabakayev.png

Семен Кабакаєв

Про те, які висновки можна робити на четвертому році війни, поговоримо з координатором групи «Стоп Терор» Семеном Кабакаєвим.

Семен Кабакаєв: В нас є і проблеми, і втілюються реформи, але вже четвертий рік триває війна, тому наша задача – на всіх майданчиках протистояти агресору – Росії, і це дуже багато напрямків: економічний, політичний, військовий, громадський, релігійний тощо. Тому війна йде, і скільки вона ще буде йти, невідомо.

Тетяна Курманова: Як для вас розпочиналася діяльність «Стоп Терору» чотири роки тому і як ви її переорієнтували?

 Семен Кабакаєв: Це волонтерський проект, і основний наш напрямок – це допомога військовим в інформаційному просторі, потім додався напрямок аналітики, який переформатувався в збір доказів агресії. Я був тоді у Луганську і бачив, як заїжджали танки, кадрові військові РФ, чеченці, казаки, ГРАДи, гаубиці, і тоді я і багато моїх друзів були в шоці, тому все почалося відтоді.

Ми і досі займаємося допомогою нашим військовим у відстеженні пересування ворожої техніки, мніторингом ситуації на окупованих територіях для того, щоб зрозуміти, які там настрої, на що люди згодні або не згодні, і взагалі що відбувається для України на тих територіях, доступу до яких ми зараз не маємо. Я вважаю, що ця окупована територія перейде назад під юрисдикцію України, але потрібно буде знати, як її реінтегрувати, як з людьми спілкуватися, що з сектором економіки та безпеки робити тощо. Тому цей моніторинг нам знадобиться ще років 20.

Я думаю, що ще 5 років і Росія буде передавати територію Донбасу

Тетяна Курманова: Що вам дає впевненість, що Донецьк і Луганськ  знову повернуться під юрисдикцію України?

Семен Кабакаєв: Я це помітив ще два роки тому. Для мене дуже показовим став виступ опозиційного «політика» з Партії Регіонів на одному з російських ток-шоу, де він заявив, що це винна клята хунта. На що Соловйов йому відповів, що це регіонали винні в Майдан, що вони допустили «бендерівців» до влади, і це ж їм тепер відновлювати Україну. Для мене це стало показовим, я подумав – нічого собі, Соловйов дозволив собі таке казати. І так, як ми моніторимо всі ефіри федеральних каналів, ми почали помічати, як потрошку змінюється риторика. А потім з’явилася прес-конференція Януковича, де він сказав, що я вважав і вважаю, що Донецьк і Луганськ – це територія України. Я ледь не впав, адже ми розуміємо, що це не Янукович каже, а його устами каже Путін. Тому це питання часу. Я думаю, що ще 5 років і вони будуть передавати цю територію, якщо щось не трапиться на кшталт чогось кричущого, як в Сирії.  

Переможців ніхто не судить. Якщо ми не зможемо побудувати сильну і міцну державу, яка зможе дати відсіч агресору, то ми можемо судитися роками

Тетяна Курманова: І тут постає питання реінтеграції цих людей? Чи  робить Україна в цьому напрямку успішні кроки?

Семен Кабакаєв: Є в нас таке чудове Міністерство з питань тимчасово окупованих територій, на яке, на жаль, не має бюджету. Вони продукують бачення, тобто напрямок. Я знайомий з заступником міністра Георгієм Тукою, і це важке питання. Будемо відвертими – за що ми боремося, за все населення чи за майбутнє? Ми усвідомлюємо, що  ми не можемо кинути пенсіонерів, тому що вони все життя сплачували податки в Україну. І все ж частина пенсіонерів відповідальна за окупацію, пам’ятаєте, як йшли колони військової техніки, і ці бабусі вилізли їх зупиняти. Це теж є частиною російської агресії. Пішла частина людей на референдум, вони ж теж винні. І коли ці території повернуться до нас, то всі проблеми перейдуть разом з ними, адже це наші люди.

Інша частина населення – від 20 до 35 років і від 35 до 50 років. Частина населення від 35 до 50 років по більшості своїй там залишилася, а от вся майже молодь виїхала, і питання в тому, що ми повинні зі свого боку надати всі умови для їхнього перебування та навчання на підконтрольній Україні.

Але важливо не те, що робити з цими людьми, а потрібно створити умови, щоб люди хотіли їхати на ті території після звільнення. Я наприклад, боюся їхати в Луганськ, тому що 20 людей з моєї вулиці пішло на той бік воювати. Я розумію, що після повернення території якась частина з них залишиться і вони будуть просити амністії, але що в них в голові і що в них в городі закопано, ніхто не знає.

Тетяна Курманова: Скільки відсотків людей на тих територіях, хто дійсно  вірить в «русский мир», на вашу думку?

Семен Кабакаєв: 5%. Від 3% до 5%.

Тетяна Курманова: Як ви передбачаєте, рішення міжнародних судів буде на користь України?

Семен Кабакаєв: Я б юридичне питання ставив на четверте або на п’яте місце. Переможців ніхто не судить. Якщо ми не зможемо побудувати сильну і міцну державу, яка зможе дати відсіч агресору, то ми можемо судитися роками. Якщо ми профукаємо наші території, як вийшло з у 2014-му, то або Путін повинен здохнути, або ми повинні перемогти з міжнародною спільнотою, щоб він сам звідти пішов, щоб ми могли зробити трибунал.

Наприклад, Нюрнберзький процес був вже, коли Гітлер вмер, а всіх, хто був його оточені, вони могли судити спокійно, тому що світ переміг Гітлера. А я знаю, що судді в Міжнародному суді справедливості, який буде розглядати позов України проти тероризму Росії, бояться. Тобто вони розуміють наслідки. Ядерна держава, де сидить навіжений карлик, а вони повинні зробити її державою-терористом? Я не думаю, що буде таке рішення.

Звісно, ми повинні зробити все, як потрібно, в юридичному напрямку, але я ще раз зазначаю —  переможців ніхто не судить, ми повинні вийти переможцями, тоді ми будемо мати повне право робити, що схочемо – трибунали, суди, консолідовані претензії, репарації. Ми всі розуміємо, що Путін помре, питання  — якою смертю? Чи його свої повісять на Кремлі, чи від старості. Але в будь-якому випадку репарації потрібно готувати, і щоб були матеріали.  

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.