Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Росія думає, що в Сирії вона воює зі США, — Ігор Семиволос

01 квітня 2016 - 17:18 116
Facebook Twitter Google+
Говоримо про стратегічне значення контролю Сирії над Пальмірою

Ірина Славінська: Встановлення Сирією контролю над Пальмірою — наскільки це велика перемога?

Ігор Семиволос: Місто Пальміра всесвітньо відоме археологічною цінністю, звичайно, в інформаційному просторі воно звучить дуже потужно.

Ірина Славінська: Крім того з ним пов’язана драматична історія підриву пам’яток влітку 2015 року.

Ігор Семиволос: Так, після того, як бойовики захопили цю територію, вони підірвали 2 храми, які були присвячені місцевим богам, і одну тріумфальну арку, де було вибито ім’я імператора. Ісламісти так діють, щоб ліквідувати будь-які згадки про інших богів. Вважається, що не можна прославляти людей як богів.

Це не просто акт вандалізму, а певною мірою релігійний акт. Сьогодні, коли світ говорить про звільнення Пальміри, то це сприймається як неймовірна перемога. Насправді, сирійській армії вдалося звільнити містечко, десь 40 тисяч населення там живе. Це оаза на межі пустелі. Як такого стратегічного значення це місто не має. Принаймні, це дозволяє армії Асада встановити контроль над пустелею. Але всім цікава інфраструктура.

Ірина Славінська: Я читала цікаву оцінку, що взяття Пальміри — це насамперед медійна перемога Асада. Вона цінна в контексті женевських переговорів і дозволяє позиціонувати Асада як президента, який веде Сирію до перемоги. Можливо йдеться про маргінальні оцінки, але чи можна проаналізувати вплив перемоги у Пальмірі на образ Асада, як дуже неоднозначної фігури?

Ігор Семиволос: Подібні речі траплялися доволі часто. Це характерна для арабів якість: перебільшувати свої можливості та успіхи, натомість — закривати очі на свої невдачі. Особливо для депутатів у Франції, які чутливі до медійних висновків, можливо їм і впала на думку відновити в повному обсязі стосунки з Сирією, але я думаю, що це не на часі.

Переговорний процес виглядає доволі туманно, навряд чи сторони зможуть досягти більш очевидного результату, ніж перемир’я, яке на сьогодні худо-бідно існує.

Анастасія Багаліка: Стратегічно що означала Пальміра для бойовиків Ісламської держави?

Ігор Семиволос: Це контроль над ще одним містом і це містом з точки зору медійної значущості.

Ірина Славінська: Якщо зосередитися в цілому на подіях у Сирії, чи можна говорити, що конфлікт може вийти з гарячої стадії?

Ігор Семиволос: Переговори і перемир’я — це все стадії конфлікту, і вони часто перериваються і відновлюються бойові дій і навпаки. Ми вже можемо бачити, що в Сирії воюють не дві сторони, а чотири, п’ять, шість…

Там можна побачити ще фракції, відтінки, і завжди виникне сторона, яка буде незадоволена умовами перемир’я. І буде намагатися активізувати бойові дії. Для цього не треба далеко ходити, потрібно подивитися на ізраїльський мирний процес. Тут завжди існує багато ризиків, що все може швидко змінитися.

Ірина Славінська: Не так давно була заява про те, що російські війська з Сирії виходитимуть. Але водночас саме вони були одні з учасників встановлення контролю над Пальмірою. Нещодавно на «РІА-новості» вийшло інтерв’ю з Башаром Асадом та Володимиром Путіним. Очевидно, що співпраця між Сирією та Російською Федерацією міцнішає, чи ні?

Ігор Семиволос: Росіяни — майстри тактичних дій. Стратегічно вони можуть програвати, але тактично вони перемагають. Чому? Багато хто пояснює це тим, що вони не мають цінностей, на які вони спираються і тому вони дуже прагматичні. Прагматизм визначає їх політику.

Вони можуть домовлятися з американцями, з Башаром Асадом, можуть грати свою гру на різних фронтах. Там, щоб прийняти рішення, не потрібно його узгоджувати з представниками різних груп, як наприклад в Україні, чи США.

Тому участь Росії у подіях Сирії залежить від тактичних дій.

Ірина Славінська: А що російські воєнні робили під Пальмірою? Чого вони не дійшли ще додому?

Ігор Семиволос: Вони демонстративно відправили якісь підрозділи додому, але приватні військові компанії відправили туди. Можна по-різному інтерпретувати їх дії, це можуть бути приватні компанії, добровольці…

Ірина Славінська: Як в Донецькій та Луганській областях?

Ігор Семиволос: Так, або люди, які написали рапорти на відпустку. Ця ситуація можлива тому, що російське суспільство не питатиме владу про ці дії.

Ірина Славінська: Зараз у Вашингтоні триває ядерний саміт. Його приймає Барак Обама. З’явилася інформація, що Барак Обама у кулуарах саміту зустрівся з президентом Туреччини Таїпом Ердоганом.

Ніби спеціально на «РІА-новості», перепрошую, що цитую цей ресурс, є звинувачення Ердогана, що Туреччина веде війну з Сирією. Плюс новина, що Ердоган наказав вислати автобус з сирійськими біженцями назад. І зустріч Обами з Ердоганом — це не просто так. Що ми про це знаємо?

Ігор Семиволос: Інтрига була в тому, що російські інформагентства поширювали інформацію, що Барак Обама відмовився розмовляти з Ердоганом. Потім з’ясувалося: Ердоган таки зустрівся з Обамою, а українські ресурси розповідали про зустріч турецького лідера з Порошенко.

Росіяни вважають, що вони ведуть гру з Америкою, а не з нами, і на Близькому Сході вони ведуть гру з Америкою, і домовлятися вони можуть лише з американцями.

Тому всі інші учасники, на їх думку, є лише сателітами. Головне — посіяти смуту в головах цих сателітних країн. Дуже проста технологія, але на збуджені уми діє.

Що стосується Туреччини, вона пройшла складний шлях з моменту початку сирійської кризи, потім громадянської війни. Не можу сказати, що Ердоган не намагався вибудовувати нормальні відносини з Сирією, та його політичні, економічні міркування взяли гору, і він підтримав сирійських повстанців.

Але теракти — це курський чинник і Ердоган чудово розуміє, що майбутнє Туреччини залежить від того, як буде вирішуватися питання курдів. Чи вдасться врегулювати це питання без розколу країни?

Ірина Славінська: Після спілкування з однією курдською активісткою, в мене змінилося уявлення про варіації курдських партій. Там є як радикальні, так і більш помірковані.

Ігор Семиволос: Думаю, настрій курських політиків зрозумілий — вони прагнуть окремої держави. Історія курського народу — це трагічна історія, розділена різними державами. Але світова спільно сьогодні не хоче бачити створення ще однієї держави в цьому регіоні.

Якщо говорити про український аспект, ми маємо певну частину курдів, які переїхали сюди раніше, здебільшого вони підтримують Курдську робітничу партію, і вони орієнтовані на Росію. Це теж для нас питання.

Анастасія Багаліка: Кого в США вважають основним дестабілізатором в Сирії? Це режим Асада, Ісламська держава чи Російська Федерація?

Ігор Семиволос: Згідно останнім заявам, режим Асада є ключовою проблемою. Це виклик перед США: з одного боку вони воюють проти ДАІШ, а з іншого —розуміють, що до відходу Асада з політичного життя, потрібно домовлятися. Росіяни в цьому сенсі є дестабілізуючим чинником, але американська дипломатія більш заточена на угоду.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.