Слухати

«Шлях до себе»: активісти визначили найуспішніших ветеранів та найкращу ініціативу

21 березня 2017 - 18:14 90
Facebook Twitter Google+
Говоримо про переможців конкурсу «Шлях до себе» від плафторми «Без броні»

Гостя ефіру — координаторкою проекту «Без броні» Анастасія Мельниченко. Також говоримо з переможцями конкурсу — ветераном АТО Андрієм Соломіним та представницею Коростенського центру безоплатної правової допомоги Оксаною Сергієнко.

Олена Терещенко: Розкажіть про сам конкурс.

Анастасія Мельниченко: Цим конкурсом ми хотіли показати, що успіх — це стати сьогодні кращим, ніж ти був вчора. Ми запропонували людям самим оцінити, наскільки вони успішні. Хтось став «Вчителем року», хтось почав писати книжку чи видав її. Наш переможець малює картини. Багато людей знайшли себе в творчості. До війни ці люди були зайняті роботою, своїми справами, після війни на заняттях з арт-терапії частина цих людей вперше взяла пензля до рук і почала малювати. Вони виявляють, що можуть бути художниками. Таким чином вони відновлюються.

Михайло Кукін: Як можна було стати учасником конкурсу?

Анастасія Мельниченко: Ми анонсували конкурс на прес-конференціях у Києві та Львові. Потім ми анонсували конкурс тут, на Громадському радіо. Ми анонсували в соцмережах. Подалося кілька десятків людей. Ми також обдзвонювали тих людей, яких вважаємо успішними. Я вважаю, що багатьох стримує скромність.

Михайло Кукін: Переможець є з нами на телефонному зв’язку. Для чого ви брали участь у конкурсі?

Андрій Соломін: Я брав участь для того, щоб допомогти хлопцям, показати, що життя після війни можливе, не потрібно закриватися в собі. Негативний досвід може перетворитися на позитивний. Мені особисто це нічого не дає, але хотілося на власному прикладі показати, що це можливо.

Михайло Кукін: З журналістських матеріалів я дізнався, що ви за два роки написали близько 30 картин. Деякі з них ви вчора привозили.

Андрій Соломін: Так. Я привозив дві роботи. Один диптих я привозив, щоб презентувати проект «Парадокси війни». Ці картини дотичні до війни. Парадокс війни полягає у тому, що війна дає людям, які з неї повернулися, великий поштовх.

Михайло Кукін: Картини Андрія Соломіна не вперше експонують. Одна виставка проходила в Острозькій академії. Кілька полотен придбав Музей Волинської ікони і парафіяни одного з італійських храмів. Це вже успіх. Навіть комерційний.

Андрій Соломін: Комерційного там небагато. Але це гордість за себе. Твої діти прийдуть до музею, коли тебе вже не буде, а картини залишаться.

Михайло Кукін: Ви почали писати картини після демобілізації?

Андрій Соломін: Так. Я став художником випадково. На реабілітації був присутній арт-терапевт, який і допоміг мені взяти пензлика до рук. Це була реабілітація через мистецтво. Я заспокоююсь, коли малюю.

Михайло Кукін: Хто ще брав участь у конкурсі?

Анастасія Мельниченко: Є людина, яка відкрила масажний кабінет. 

Михайло Кукін: Ви, напевно, є єдиною організацією, на сайті якої можна знайти мапу з центрами, до яких можна звертатися. Ви визначали кращого серед цих центрів?

Анастасія Мельниченко: Так, серед них. Проект тривав рік. Було два періоди по шість місяців. Перші шість місяців ми шукали по всій Україні ініціативи, які допомагають ветеранам АТО. Вони додавалися на сайт за певними критеріями. Було відібрано 535 ініціатив. Після цього була пауза десь тривалістю п’ять місяців. Після цього ми передзвонювали їм, щоб з’ясувати, чи трапилося щось з ними. Також ми шукали нові ініціативи. У нас на сайті зараз 881 ініціатива. Ми намагалися обирати оформлені організації. Ми хотіли, щоб контакти довго були актуальними. Ми перевіряли, щоб організації були стабільними, допомога надавалася безоплатно. Ми не враховували гуманітарну допомогу.

Під час другого року проекту ми розробили ще один опитувальник, який включав в себе 33 питання. Було 6 критеріїв. Один з них — позитивні відгуки. Велика кількість організацій була фізично переглянута.

Михайло Кукін: Хто переміг?

Анастасія Мельниченко: Коростенський центр безоплатної правової допомоги. У нас була 100-бальна шкала. Вони набрали 99 балів.

Михайло Кукін: У нас на зв’язку є представниця ініціативи Оксана Сергієнко. Чим ваша організація краща за решту?

Оксана Сергієнко: Якщо конкурс був би рік тому, то ми б мали сумніви щодо своєї успішності. Ніхто не вірив в те, що може бути безоплатна допомога. На сьогоднішній день учасники АТО про нас знають.

Михайло Кукін: Хто оплачує вашу діяльність?

Оксана Сергієнко: Ми є державною установою, але нас фінансує міжнародний фонд «Відродження». Послуги адвокатів оплачує держава.

Михайло Кукін: Анастасіє, у нас є стереотип, що державне і безкоштовне — це погано.

Анастасія Мельниченко: Про цей центр я чую багато схвальних відгуків.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.