Слухати

«Солдат у хіджабі з очима як небо»: поетеса присвятила вірш Аміні Окуєвій

29 січня 2018 - 18:47
Facebook Twitter Google+
Українська поетеса Вікторія Бричкова-Абу Кадум розповідає про своє життя в Йорданії, про те, як слідкує за подіями в Україні, а також читає в студії свої вірші: про Небесну сотню, кіборгів, АТО

viktoriya_abukadum.jpg

Вікторія Бричковська-Абу Кадум // Громадське радіо
Вікторія Бричковська-Абу Кадум
Громадське радіо
Українська поетеса Вікторія Бричкова-Абу Кадум вже багато років проживає в Йорданії, де активно підтримує роботу українського культурного центру, пише вірші і нещодавно видала книгу. Багато її творів присвячені Героям Небесної сотні, військовим і їхнім сім’ям.

Олена Бадюк: Наскільки часто буваєте в Україні?

Вікторія Бричкова-Абу Кадум: Останнім часом частіше буває. Тепер вже читач хоче мене бачити в Україні.

Пишу я вірші з 13 років, але був період затишшя. Поету потрібен читач, поет не може писати в шухляду. Вже з розвитком соцмереж, вже коли почала вірші викидати в інтернет, читачі коментують, підтримуюсь, я зрозуміла, що це комусь потрібно. Тим більше, після подій Майдану, трагічних подій, які відбуваються зараз на Сході України, почала писати ще активніше.

Олена Бадюк: Як давно ви проживаєте в Йорданії?

Вікторія Бричкова-Абу Кадум: Вже 15 років, доля склалася, що я вийшла заміж за араба і довелося виїхати. Йорданія мене зустріла тепло. Чоловік мене поступово знайомив з традиціями…

Олена Бадюк: Отже, першою подією, яка суттєво змінила вашу творчість – була Революція Гідності. Про що ви почали писати тоді?

Вікторія Бричкова-Абу Кадум: Почала писати вже тоді, коли пішли перші вбиті, почалися розстріли активістів Майдану. Тоді хотілося, щоб ті жертви були немарні. Зараз з часом, коли бачу цю обстановку, в душі якесь, можливо, розчарування. Я знаю, що смерті не були марними, але все одно, хотілося, щоб це цінували більше.

Олена Бадюк: Пам’ятаю, ви на своїй сторінці у Фейсбуці публікували вірш пам’яті Аміни Окуєвої.

Вікторія Бричкова-Абу Кадум: Мені хотілося написати вірша, щоб українці, християни, зрозуміли, який подвиг для них зробила проста мусульманка, але жінка-воїн.

«Не сталось осічки, не сталось промашки,

Не став на заваді шакалам хто-небудь…

Злетіла над світом поранена пташка,

Солдат у хіджабі з очима, як небо…

 

Із серцем хоробрим, із мужнім настроєм,

З АК за тендітними диво-плечима…

Жаль, ворога плани ніяк не розстроїв

Солдат у хіджабі з яснИми очима…

 

Політ обірвався — нам ранили совість,

Поранили віру в державнім масштабі…

І жалощів дали, забравши натомість

Ці очі блакитні солдата в хіджабі…

 

Зробили багато, проживши так мало,

Ці руки солдатські, ці руки жіночі…

Бунтарську красу слабаки розстріляли —

У спину, з кущів, щоб не бачити очі…»

 

Повну версію розмови та вірші у виконанні авторки слухайте у звуковому файлі  

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.