Слухати

Спочатку я боялася говорити українською. Тепер і вірші пишу, — слухачка курсів

04 жовтня 2016 - 21:42 310
Facebook Twitter Google+
Вивчити українську безкоштовно: громадська організація «Український світ» вже відкрила безкоштовні курси в двох десятках міст України та розпочала новий навчальний курс

Скільки охочих готові займатися і хто ж платить за безкоштовне навчання — розповіла представниця громадської організації «Український світ» Анастасія Розлуцька, а своїми враженнями поділилася слухачка курсів української мови Тетяна Стороженко, яка вже третій рік навчається на курсах.

Олена Бадюк: Як довго діють курси і якими результатами ви можете поділитися?

Анастасія Розлуцька: Курси працюють протягом трьох років. Це вже наш четвертий набір. Цього року працює 86 волонтерів. Долучилися три нові міста: Миколаїв, Покровськ, Енергодар. У Києві цього року є 650 слухачів. Вчора був старт і займалися перші групи. Частина — достатній рівень — ще не розпочали навчання через те, що у нас брак приміщень. Ми почали комунікацію з органами влади. У нас вже 20 міст і ми працюємо самі з собою. Наприклад, знаходимо волонтера в Енергодарі, і він каже, що готовий організувати такі курси. Ми шукаємо викладача, робимо анкету і афішу, де вказуємо, що стартують курси. І люди подають заявки чи телефонують за номером телефону, вказаним на афіші.

unnamed_1.jpg

Тетяна Стороженко і Анастасія Розлуцька // «Громадське радіо»
Тетяна Стороженко і Анастасія Розлуцька
«Громадське радіо»

Олена Бадюк: Чи є області, де ще нема таких курсів?

Анастасія Розлуцька: Є. Переважно, західна Україна. Тільки у Тернополі та Львові працюють курси для ВПО. Переважно, вся західна Україна не бере участі, хоча там є міста, які хочуть зробити такі курси для ВПО. А переважно, у нас центр, схід, північ, південь.

Григорій Пирлік: Чи є єдина програма занять? І як обирають волонтерів, які хочуть навчати?

Анастасія Розлуцька: Волонтери у нас передусім навчаються. Ми обираємо їх за анкетами. Потім проводимо зустрічі. У нас є програма. Ми проводимо невеличкі семінари. Є і ґрунтовні семінари. Але є короткострокові програми, де ми навчаємося з викладачами програмам, які в нас є, як проводити заняття, як спілкуватися. Ми навчаємо за методикою вивчення української як іноземної. У нас найбільш вдячна аудиторія — приходять ті, хто вмотивовані і хочуть вивчити українську.

Олена Бадюк: Викладачі — теж волонтери?

Анастасія Розлуцька: Так. У нас нема ні грантової підтримки, ні благодійника нема. Ми збираємо кошти на рахунку «Українського світу» і закуповуємо потрібну літературу для викладання, дошки, папір.

Григорій Пирлік: Пані Тетяно, чому ви пішли на навчання?

Тетяна Стороженко: Дуже давно мріяла розмовляти українською мовою. Якось вийшло, що вся моя родина і середовище, у якому я працюю і спілкуюся, російськомовне. Мені пощастило, я почула про ці курси на «Громадському Радіо» і записалася. Після того була дуже задоволена. Дуже цікаво. Я киянка, вивчала українську тільки у школі.

Олена Бадюк: Як довго ви відвідуєте курси?

Тетяна Стороженко: Це буде мій третій рік. Думаю, і надалі ходитиму, якщо буде можливо.

Григорій Пирлік: А чого ви вже досягли?

Тетяна Стороженко: Я вже розмовляю українською мовою, не боюся. Намагаюся привчити до цього тих, хто навколо мене. На роботі дехто вміє розмовляти суржиком, а дехто навіть не хоче.

Олена Бадюк: Чи велика група, яку ви відвідуєте?

Тетяна Стороженко: Спочатку було 20 чоловік. За рік група зменшилася до 10. Мабуть, люди знаходять щось цікавіше для себе чи багато справ.

Григорій Пирлік: Хто ті люди, які ходять з вами?

Тетяна Стороженко: Багато людей, які вже у віці. Вони, як і я, вивчали у школі чи і зовсім не вивчали. І вони бажають розмовляти цією мовою.  Було багато тих, хто приїхав з Донецька, Луганська.

Григорій Пирлік: Складно було подолати бар’єр?

Тетяна Стороженко: Так. Подолати бар’єр було складно. Перший рік я ходила і розмовляла тільки на курсах. Було важко. Щось стримувало. Мабуть, ще була невпевнена, що зможу щось. На другий рік я почала розмовляти за межами курсів. Потім і вірші стала писати.

Олена Бадюк: А чи до того писали російською?

Тетяна Стороженко: Російською я могла тільки вигадувати якісь вітання. А от вірші не писала.

Олена Бадюк: На який термін розрахована програма навчання?

Тетяна Стороженко: У минулому році ми навчалися вісім місяців. Зараз будемо по три місяці.

Олена Бадюк: А хто вчителі?

Анастасія Розлуцька: Переважно, філологи. Або добрі носії української мови. В цьому величезний плюс, бо їм вдається проводити навчання так, щоб це було цікаво. У нас все дуже інтерактивно, весело. Наше завдання — захопити слухача, щоб якомога довше протримати його в нашій групі.

Григорій Пирлік: Які завдання ви пропонуєте учням, чи вивчаєте граматику?

Анастасія Розлуцька: У нас всі заповняють анкету, де пишуть: хочемо навчитися розмовляти українською мовою. І таких анкет 70%. Лише деякі пишуть, що хочуть вдосконалити граматику. Переважно, держслужбовці або ті, кому українська потрібна в роботі. Тому в тих групах ми даємо більше граматики. Ми вивчаємо українську мову через українську літературу, сучасну і класичну, через історію України і ігрові форми.

Олена Бадюк: Як до вас можна знайти і куди звернутися?

Анастасія Розлуцька: Цього року набір вже закінчений і навчання розпочато. Але ви можете дізнатися розклад і долучитися до групи. Звісно, не всіх можемо долучити. Але розклад можна знайти на сайті. Там ви можете записатися і в інших містах. Також можете знайти там наші контакти та подзвонити.

Олена Бадюк: Які найнагальніші потреби у мережі ваших освітніх центрів?

Анастасія Розлуцька: Нам дуже потрібне приміщення на лівому березі — Позняки і Осокорки. Там у нас 50 охочих записалося, а приміщення нема. Нам також дуже потрібні дошки, маркери, щоб проводити навчання. І, звісно, навчальна література для педагогів. Потрібні також зошити для вивчення української як іноземної рівня B1, B2.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.