Слухати

Стоит ли называть проспект в честь Бандеры перед датой Волынской трагедии?

08 липня 2016 - 21:32 220
Facebook Twitter Google+
Один из главных проспектов столицы Украины, ранее носивший название Московского, назван именем Степана Бандеры. Такое решение вчера принял городской совет Киева

17.30georgyy_kasyanov.jpg

Георгий Касьянов // «Громадське радио»
Георгий Касьянов
«Громадське радио»

О биографии одного из ведущих деятелей ОУН будем говорить с профессором, доктором исторических наук и исследователем национализма Георгием Касьяновым. Известно, что данное решение с негодованием встретили в Польше. Подробнее о реакции узнаем у украинской журналистки Елены Бабаковой, работающей в Варшаве.

Ирина Ромалийская: Как вы отреагировали на переименование?

Георгий Касьянов: Я голосовал на сайте Киевсовета против переименования. Я недоволен. Есть Бандера — личность, есть Бандера — символ. Видимо, называют в честь символа, потому что Бандера, как личность — фигура не такого масштаба, и недостоин, чтобы в его честь называли центральный проспект в Киеве.

Ирина Ромалийская: Можете вкратце описать его биографию как исторического деятеля? Что в первую очередь стоит услышать?

Георгий Касьянов: Он прожил 50 лет, 8 лет из них провел в лагерях. Значительную часть своей жизни он был революционером, являлся членом подпольной организации, которая осуществляла разные акции, в том числе и террористические.

Ирина Ромалийская: Сторонники переименования будут говорить, что Бандера — герой Украины, потому что он жил ради нашей страны и боролся з за независимость.

Георгий Касьянов: Это будет соответствовать действительности. Он идейный националист, который отказался от нормальной гражданской жизни ради идеи, которая овладела его чувствами.

Но говорить, что он выдающаяся личность, не стоит. В 1934 году он был одним из организаторов убийства польского министра внутренних дел, и сделал это вопреки воли своего руководителя — главы ОУН Коновальца. Так же по санкции Бандеры был убит Иван Бабий — директор украинской гимназии, который, по мнению Бандеры, вел себя неправильно. Это убийство осудил даже митрополит Шептицкий.

В 1935 году его приговорили к заключению, но, когда он вышел из лагерей, продолжил свою деятельность, проведя в 1941 году отдельный съезд своих сторонников, и оформил раскол той организации, в которой был членом с 1929 года.

В 1941 году Бандера снова попал в тюрьму после того, как его фракция провозгласила независимое государство 30 июня 1941 года во Львове.

До этого он сотрудничал с нацистами, в 1941 году сотрудничество прекратилось, его бросили в немецкую тюрьму, где он пробыл до 1944 года.

В 1954 году Бандера опять поспособствовал расколу уже своей организации ОУН(б), и в 1959 году он был убит Сташинским — агентом НКВД.

Сегодня Сенат Польши призвал признать Волынскую трагедию геноцидом, за принятие резолюции проголосовали 60 сенаторов, 23 — против, 1 — воздержался. О реакции Польши на вчерашнее переименование поговорим Еленой Бабаковой, украинской журналистки, которая работает в Варшаве.

olena_babakova.jpg

Елена Бабакова // «Громадське радио»
Елена Бабакова
«Громадське радио»

Ирина Ромалийская: Как отреагировала Польша на переименования Московского проспекта в проспект Степана Бандеры, учитывая, что в последнее время отношения между Украиной и Польшей обостряются?

Елена Бабакова: Перше: якоїсь офіційної реакції польської влади на це рішення Київради поки що немає.

Зараз також немає інформації, що те голосування, яке відбулося в польському сенаті, сталось під впливом інформації, яка надійшла з Києва про перейменування проспекту. Але ми не можемо також і відкидати цю версії.

Друге: напруження польсько-українських відносин. Липень завжди був складним періодом для польсько-українських відносин, адже 11 липня у Польщі відзначають день пам’яті про жертв Волинської трагедії. Відповідно під цю дату відновлювались дискусії: що відбулося на Волині? Якою є міра відповідальності українців? Якою була роль Степана Бандери? Як зараз в Україні ставляться до УПА і до Бандери? Що відбувається в Україні з націоналістичними настроями?

Цього року цей період виявився особливо гострим: змінилась польська політична сцена — до парламенту прийшли більш радикальні «праві» — націоналісти. Вони говорять про український націоналізм, про тенденції радикалізму та «бандерізму» в нашій країні тощо. До цього додається російська пропаганда в Польщі. Російські агенти роздмухують цю волинську тематику, яка є болісною для польського суспільства.

Також є один момент: широкої дискусії між Польщею і Україною, яка б змінила б польські суспільні настрої, так і не відбулося. А польські люди чекали, коли тема Волині опиниться на столі переговорів. Та завжди був не час. Теперішнє загострення — це кумуляція факторів, яка накопичувалась роками, і воно стало гострими саме через необдумані кроки політиків з обох боків .

Сергей Стуканов: Десь рік тому ні в кого не було сумніві, що Поляки — наші друзі, зараз впевненість у цьому похитнулась. Наскільки це загрожує нашим стосункам?

Елена Бабакова: Польща залишається приятелям і союзником України. Польський уряд має за пріоритет зміцнення співпраці з Україною, є навіть політики, які радіють за те, щоб розвивати Балто-Чорноморське співробітництво.

Це не означає, що хтось збирається розривати всі зв’язки з Україною.

Але ця незагоєні рани та непроговорені речі цю дружбу підмивають.

У середньо строковій перспективі багато буде залежать від української сторони. Зрозуміло, що Україна — це суверенна і незалежна держава, яка має право на свою історичну політику та має право шанувати своїх героїв. Але проводити такі голосування, як перейменування проспекту на честь Степана Бандери, у той час, коли в Польщі відбувається апогей навколо Волинської дискусії, було непродумано і безвідповідально.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.