Слухати

Суспільному мовленню заважають спроби його приватизувати, — Ольга Герасим’юк

07 листопада 2016 - 19:30 118
Facebook Twitter Google+
Із першим заступником голови Нацради з питань ТБ і радіомовлення Ольгою Герасим’юк говоримо про реалізацію реформи Суспільного мовлення, а також про виконання радіостанціями квот на українську музику

Ілона Довгань: Що ми маємо зараз з реформою Суспільного мовника? Керівник НТКУ Зураб Аласанія подав у відставку. Що відбувається?

Ольга Герасим’юк: Мене дуже засмучує те, що відбувається, і я можу навести дуже багато прикладів того, що повертається те, чим були всі обурені, проти чого стояли на Майдані і заплатили життям. Але я б не говорила, що нам потрібно зупинитися, а навпаки — активізуватися.

Ілона Довгань: Так сталося, що ви також припиняєте вихід своєї програми «Подорожні», що була на UA:Першому.

Ольга Герасим’юк: Я написала, що я призупиняю, щоб це не звучало фатально. Суспільний мовник — це проект, заради якого ми так давно ламали списи і 18 років до нього йшли і нарешті, нібито, прийшли. Тому я свою програму поставила на паузу, щоб разом із колегами присвятити час боротьбі за те, щоб ця ідея не була похована.

Як би не було бажання політиків приватизувати собі Суспільне мовлення в будь-якому варіанті, то воно би вже давно отримало фінансування та ідею поширення у суспільстві

Я хочу бути певною, що це не поворот назад, що цей проект буде реально фінансований, а не умовно, що він нарешті буде легалізований.

Я представляю Україну в постійному комітеті Ради Європи з інформаційного суспільства не як член Нацради, а як представник України. Ми там виробляємо стандарти, які стосуються правил в медіапросторі, і Україна їх також поширює.

Ілона Довгань: Там, за кордоном можуть вплинути, щоб ця реформа не залишилася на папері?

Ольга Герасим’юк: Перш за все, це зобов’язання перед нашим суспільством, яке обрало власний шлях до демократії. Також ще з 1995 року, коли ми приєднались до Ради Європи, наша держава дала зобов’язання про запровадження Суспільного мовлення. Але донедавна ми плелися  у хвості, і коли ми ухвалили відповідний закон і створили Наглядову раду, дуже зраділи.

Та я знаю і бачила зсередини, як розвивається Суспільне мовлення, які перешкоди вони зустрічають на своєму шляху. Програму свою я там вела як волонтер, і всі ті, хто навколо мене працював, практично не отримували нагороду.

Тому та величезна злива, яку вилили на команду, яка зараз звільнилася, мною пояснюється як намагання проект Суспільного мовника не запустити. Тому що тільки ті, хто працює в середині, знає, що ці люди зробили таку кількість справ, яку не можна було б зробити, якби навіть їм і сприяли.

Дмитро Тузов: Ви відчуваєте політичні перешкоди?

Ольга Герасим’юк: Як би не було бажання політиків приватизувати собі Суспільне мовлення в будь-якому варіанті, то воно би вже давно отримало фінансування та ідею поширення у суспільстві.

Те, що зараз відбувається, обговорюється у дуже вузькому колі тих людей, які підтримували цю ідею: журналісти, певні громадські діячі тощо.

Спитайте в людей на вулицях, чи дивляться вони Суспільний мовник? Вони вам скажуть, що просто не знають, що це таке. Тому що цьому проекту не дали ресурсів поширити власну ідею.

Дмитро Тузов: Поясніть, адже в руках у команди був потужний Перший національний канал та Українське радіо. Чому не пояснювали, що таке Суспільне мовлення?

Ольга Герасим’юк: Так, це безперечно потрібно було пояснювати. Але виступи на хвилях Українського радіо теж не все вирішувало. Згадаємо, що воно зараз не так доступно, як того хотілося б.

Ілона Довгань: Чи згодні ви з тим, що через недостатність ресурсів не можна виконати реформу? Адже ми побачили, що немає журналістів, є просто стажери, і для них це перша робота. Професіонали з великим досвідом не можуть прийти, тому що зарплата занизька.

Ольга Герасим’юк: Так, і про це ніхто не знав, весь час наполягаючи на тому, що впали рейтинги.

Ілона Довгань: Чи достатньо буде квот, які передбачені законом, щоб популяризувати українські пісні? Як Нацрада буде контролювати ці квоти? Нагадаю, що з 8 листопада вступає в силу закон, який передбачає, що обсяг пісень українською мовою має складати не менше, ніж 25%, а ведення передач українською — не менше, ніж 50%.

Ольга Герасим’юк: Це питання дуже гаряче обговорюється. Зокрема, ми в колективі намагаємось розібратися, як впровадити цей процес. Із завтрашнього дня уже, справді, вступає закон про українські квоти. А в жовтні вступив закон про європейські квоти. Ці два закони наклалися один на одного в інших позиціях, і ми обговорюємо, як аналізувати певний матеріал чи рахувати. Ми зараз думаємо, чи українська квота попадає в європейську. Що таке реклама — чи це програма, чи це щось інше? Як порахувати кількість української мови і музики? Звичайно, закон ми маємо виконувати, і ті поспішні оцінки у змові Нацради із ринком, я би зупинила.

Завтра у Верховній Раді збирається круглий стіл, де буде дискусія щодо узгодження і роз’яснення позицій закону закону, який треба виконувати. І ми сподіваємося, що ми отримаємо більш точні визначення.

Дмитро Тузов: Але до того моменту визначення продюсери радіостанцій можуть трактувати закон кожен по-своєму?

Ольга Герасим’юк: Усі можуть зараз так його трактувати, як громадськість, так і ді-джеї. До речі, хочу сказати, що ми стоїмо між двома вогнями: громадськість закидає, що ми збираємося йти на поступки ринку, а ринок звинувачує нас в тому, що ми збираємось йти на поступки громадськості. Кидають одне одному звинувачення, а ми посередині, тому отримаємо синці з обох боків.

Але я вас хочу запевнити, що цей закон буде виконуватися.

Дмитро Тузов: Можливі зміни до закону?

Ольга Герасим’юк: Так, можливі, ми їх будемо ініціювати.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.