Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

У Києві з інтернату виселяють дітей з розумовими вадами? Точка зору батьків

16 квітня 2016 - 17:49 533
Facebook Twitter Google+
Батьки дітей з інтернату №2 вважають, що це рейдерство, і вимагають пояснень від органів державного управління. Чиновники кажуть, що це злиття закладів заради економії

Лариса Денисенко: Власти объясняют выселение слиянием двух учебных заведений.

Наталія Марченко: За ці чотири дні влада до нас приходила з постійно новою інформацією. Про це говорили вголос, це питання було табу. Ми перше покоління батьків, що вважають своїх дітей Божим даром, а не клеймом. І ми повелись саме як громадяни щодо влади, а не прохачі.

Ми перше покоління батьків, що вважають своїх дітей Божим даром, а не клеймом

Коли в Києві з’явилась програма розвитку освіти, ми хотіли запропонувати проект, як перетворити нашу школу в навчально-виховний комплекс, де діти після 18 років могли б набувати спеціальності. Для цього є сім майстерень, усі можливості.

І тут нам сказали, що нас виселяють. Виявляється, що в нашу школу має в’їхати школа «Надія» для дітей на інвалідних візках. Там три поверхи, що там будуть робити ці діти?

Наша школа — це єдиний інтернат, де вже є інклюзія, батьки своїми дітьми пишаються, відвідують з ними театр, іподром. Ця ситуація — лакмусовий папір для суспільства і влади. Чи вони можуть сприймати нас як громадян.

Лариса Денисенко: Чиїм було рішення про перепрофілювання?

Катерина Падалка: Ми не отримали жодного письмового документу, рішення немає. Ми надсилали запити до КМДА і районного управління освіти.

В эту пятницу нас пригласили в КМДА и сообщили, что мы должны дать согласие на въезд этой школы. Родители не согласились, они не уполномочены принимать решение за всех. Мы не получили письменной информации, только разговоры. У нас даже нет пандусов и достаточной ширины помещений для колясок. От нас требуют просто согласия.

Наталія Марченко: І щоб ми замовкли. Мене звинувачують, що я написала пост на фейсбуці.

Анастасія Багаліка: Кто отвечает за ваш интернат в КМДА?

Катерина Падалка: Инициатором, который пока что берет на себя ответственность, является начальница Соломенского управления образования Заплотинская.

Наталія Марченко: За будь-які зміни з інтернатами відповідає місто, а не район. Пані Заплотинська змінює думку, говорить різні речі. Немає документів.

Катерина Падалка: Це все записано на аудіоносіях і в протоколі.

Прозвучала фраза, что уже объявлен тендер для подрядчиков, которые должны сделать ремонт. А потом нам говорят, что мы их не так поняли.

Лариса Денисенко: Чи знали про це батьки дітей з інтернату № 17?

Катерина Падалка: Мы с ними виделись. Они сказали, что их учебный корпус от них отняли и передали в пользование вечерней школе. Дети вынуждены учится в бывших спальных помещениях, которые не соответствуют нормам министерства здравоохранения.

В эти условия хотели перевести нас. Это незаконно и нарушает права детей на надлежащие условия обучения. Это наш главный аргумент.

Школа-интернат «Надия», с которыми нас хотят соединить, специализируется на детях с пороками, к которым учителя ходят домой. Родители не смогли оставить своих детей, их даже не поставили в известность, поэтому с нами говорило руководство. Мы не слышали позиции родителей. У них пять переездов за последние десять лет, им не могут найти помещения.

Наталія Марченко: При цьому існує інтернат № 15 для калясочників, але в КМДА такого варіанту для учнів «Надії» навіть не розглядали. Там сказали, що це дуже довге питання.

Катерина Падалка: Наш интернат находится в центре Киева возле прекрасной транспортной развязки. Спортивный стадион уже отдали под новостройку. Также на первом этаже — частная стоматология, где никогда не обслуживались наши дети.

Анастасія Багаліка: Это рейдерство?

Катерина Падалка: Да.

Лариса Денисенко: Чим закінчились переговори в КМДА? Я знаю, що ситуацією зацікавився офіс Уповноваженої з прав людини.

Катерина Падалка: Было принято решение, что нам должны предоставить письменный документ. Также создается рабочая группа: по три человека от родителей каждой школы, три представителя от педагогов и представители районо. Нам сказали, что первого сентября мы с «Надией» в школу в одном помещении и нас обвиняют, что это мы виноваты, что «Надии» некуда пойти.

Влада була абсолютно неготова до того, що ми не табуйовані особи, а громадяни, які будуть вимагати нормального діалогу.

Наталія Марченко: Влада була абсолютно неготова до того, що ми не табуйовані особи, а громадяни, які будуть вимагати нормального діалогу. Вони не хочуть думати на п’ять років наперед, таких дітей, як наші, все більше. Якщо ми доведемо справу до кінця, в інших містах люди теж зможуть. Якщо нас об’єднають, то через рік інших дівати буде нікуди.

Наскільки неорганізовано і негарно показала себе влада, і наскільки гарно показала себе громадськість. Відгукнулися юридичні групи, журналісти.

Катерина Падалка: Нас поддержали диаспоры Канады, Германии.

Анастасія Багаліка: За вас в ответе минобразования?

Катерина Падалка: Ответственность они делят с минздравоохранения. Нам сложно ответить.

Лариса Денисенко: Подібні заклади попадають під парасольку міносвіти, і це дуже дивує.

Наталія Марченко: Ви знаєте, менше місяця тому наш інтернат був атестований на 10 років. В нас найкраща психологічна служба серед подібних закладів Києва. Ми базова школа, лише минулого року в нас було розроблено і апробовано вісім програм. Тепер це все знищують. І дивує, що жодна з організацій, які до нас приходять на апробацію, досі не стали на наш захист.

Катерина Падалка: Мы готовим обращения в минобразования и минздравоохранения, но на нас постоянно давят. Мотивируют это ненаполненностью интерната. Сказали, что у нас можно учиться 240 детям. Потом сказали — 200, еще позже — 192. Но это не соответствует нормам. Поэтому проектная мощность нашего интерната до сих пор неизвестна. Мы не знаем, попадаем ли мы под программу оптимизации.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.