Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Від радянського кукурудзяного бароко до інновацій — нова екскурсія Києвом

01 вересня 2016 - 19:05 182
Facebook Twitter Google+
ГО «Агенція культурних стратегій» та культурно-туристичний проект «Їздець» починають серію креативних прогулянок інноваційною столицею України

В суботу, 10 вересня, о 12:00 розпочнеться авторський creative walk «Південь: ВДНГ та інші» від директора ГО «Агенція культурних стратегій» Миколи Скиби. Відкривати Київ інновацій і креативу почнуть з південного в’їзду до столиці. Саме тут, неподалік Одеської площі, розташовані Інститут кібернетики та ВДНГ — місце, де було винайдено один із перших в Європі дисків для запису цифрової інформації. Робота над інноваціями триває тут і сьогодні, в нових умовах і форматах. Детальніше про екскурсію розповідає Микола Скиба.

Ірина Славінська: Ви організовуєте екскурсію по південній частині Києва. А південь столиці поєднує в собі чимало різних секторів.

Микола Скиба: Так, це, передусім, такий собі господарський кластер. Гатне, Великий одеський ринок, Голосіїво, Академія біорозмаїття та природокористування. Південь завжди трошечки буколічний, але в цій буколіці, зелені заховане дещо цікаве для тих, хто хоче побачити Київ поза шаблонами. Це місто-сад, місто-суцільні ліси. Це кібернетичне, інноваційне місто, яке розвивалось ще за радянських часів.

Ірина Славінська: Ось, наприклад, кампус КНУ імені Тараса Шевченка і ВДНГ. Що можете сказати про них?

Микола Скиба: Вони недарма розміщені навпроти одне одного. Це такий модус радянської урбаністики — ось кузня кадрів і досягнення господарства. Це, до речі, одне із таких цілісних студмістечок, бо, як правило, в нас корпуси вузів розкидані. Корпуси КНУ були побудовані за єдиним проектом в стилі радянського модернізму з просторими аудиторіями, амфітеатром.

Лариса Денисенко: В мене в цьому анклаві була військова підготовка в студентські роки. І нас це пригнічувало.

Микола Скиба: Бо це несе дух монументалізму, де людина відчуває себе маленькою. До речі, університет Шевченка серед випускників має багато партійних кадрів. Ми акцентуємо не на архітектурі чи славному минулому вузу, а на тому, що там виникає. Є таке явище — емерджентність. Це коли якийсь феномен, що виникає раптово, поширюється нелінійно і залишає за собою зміни на порядок складніше. От інтернет, наприклад. Є такі явища і в урбаністиці. От ми хочемо подивитись, як в таких умовах цієї частини Києва виникають зміни. Наприклад, «урбанавти» — студентська ініціатива, учасники якої обживають кампус: проводять кінопокази просто неба, організовують студентів.

Ірина Славінська: Але кампус сам по собі живий організм. Це хороше місце для прогулянок, там є атмосфера. Але перейдімо через дорогу — до ВДНГ. Це великий простір, заповнений хрущовськими будовами.

Микола Скиба: Таке кукурудзяне бароко.

Ірина Славінська: І це навіть не метафора, адже павільйони виставки покриті барельєфами не лише кукурудзи, але й свиноматок, корів, бурячків, працівників сільського господарства. Простір дуже радянський, великий, демонстративний. Говорять про те, що тут можна зробити великий комуністичний заповідник, де б зібрали «рештки» декомунізації. Але ВДНГ поступово перетворюється на креативний простір.

Микола Скиба: Вона стає більш схожою на креативний кластер. Нам потрібно це не реформувати, а «хакнути», обжити. Це буде більш продуктивно, ніж боротись із системою за лекалами міжнародних донорів. На ВДНГ є команда, що має досвід управління меншими проектами. Вони стикнулись з дилемою: креатив креативом, а потрібен обіг. Тому в них одна частина для красивих, інша — для розумних. Те, що має найбільший вплив на економіку, заховане. Тому виникла ідея спробувати це побачити. В нас там є три локації: Павільйон-39, де можна власноруч зробити меблі; «Smart Сity Hub», де розмістився Open Data Incubator 1991 і ВДНГ-Tech — приклад співпраці державної організації та бізнесу. Там готують до виходу в бізнес молоді стартапи. І завершувати будемо екскурсом в світ інноваційного підприємництва, щоб показати, як це все відбувається вживу.

Лариса Денисенко: А після виставки куди ви вирушаєте?

Микола Скиба: Там ми, власне, завершуємо. Починаємо екскурсію з Інституту кібернетики, там, до речі, є дуже цікаві радянські мозаїки. Далі в планах — поширювати таку практику екскурсій на інші локації — на Поділ, де є компанія, що займається розробкою штучного інтелекту, де є креативні простори, Центр інновацій Могилянки. Потім — північний напрям, де є арт-завод Платформа. Це можливість подивитись на Київ, який виникає. Якщо про це будуть більше знати, то сформується критична маса, яка задаватиме тон. А не ті, хто вважає Київ транзитним простором. Бо Київ — це постійна текучість, але вона зовнішня, бо люди тут — як на вокзалі. Середовище не встигає затримуватись, люди не встигають знайти для себе ніші, щоб застосувати інтелект. І тому через такий формат ми хочемо це все зростити.

Ірина Славінська: Київський південь ніби зшитий з різних клаптиків, різних досвідів. Як їх можна поєднати?

Микола Скиба: Це переосмислення. Креативність — вихід за межі чогось усталеного. Це формат хороший, бо ти не ламаєш фізично, а виходиш із функціоналів.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.