Слухати

«Від Шевченка до Костенко»: Франко у стилі R’n’B і не тільки

10 квітня 2017 - 06:45
Facebook Twitter Google+
Про проект, у якому є і симфонічний оркестр, і рок-гурт, розповідають композитор і керівник хорової капели «Дударик» Дмитро Кацал та співачка Оксана Муха
«Від Шевченка до Костенко»: Франко у стилі R’n’B і не тільки  / Програми на Громадському радіо

Олена Бадюк: Своїм проектом ви об’єднуєте творчість багатьох відомих українських поетів. Наскільки масштабний цей проект?

Дмитро Кацал: Хто відкриє першу збірку віршів у своєму житті, розуміє, що за нею ще одна збірка. Проект «Від Шевченка до Костенко» виник із написання першої пісні на слова Костенко, її було взято в наш репертуар. По дорозі з’являлися і Стус, і Антонич, і Леся Українка, потім і Франко.

Коли все це зібралося воєдино, стало зрозуміло, що це нескінченна дорога розвитку індивідуальної особистості. Мені як композитору було приємно доторкатися до кожного із цих авторів. Я розумів: тут є прогалина, хочу її заповнити, поширюю інформацію серед друзів, і вони мені радять ще вірші.

Розкривається крона такого неймовірного дерева, якому кінця-краю не видно. Я зрозумів, що якби не Сковорода, не було б і Шевченка.

Олена Бадюк: Як виникла ідея проекту?

Оксана Муха: Років п’ять тому Дмитро написав пісню на слова Шевченка «Зоре моя вечірняя» і поклав її на «Місячну сонату» Бетховена. Після того ми зрозуміли, що хочемо зробити підбірку поетів, з яких би складався змістовний і об’ємний проект.

Підбір всіх авторів, аранжування, оркестрування ― це все ідея Дмитра.

Олена Бадюк: Тільки ви виконуєте ці пісні?

dmytryy_kacal.jpg

Дмитро Кацал // Громадське радіо
Дмитро Кацал
Громадське радіо

Дмитро Кацал: Левова частка написана для Оксани, заранжоване для різних складів: рок-групи, симфонічного оркестру, є вокальна секція ― у ній брав участь чоловічий склад хорової капели «Дударик».

Є стилі, які нам не притаманні, і там мали б з’явитися виконавці цього стилю ― той самий R’n’B, який ми ввели, щоб перетворити Франка з монументу в живу, сучасну людину. Дуже цікаво звучить «Чого являєшся мені у сні» ― воно перестає бути вальсом і перетворюється на прогресивний R’n’B. Але ні «Дударику», ні Оксані цей стиль не притаманний, тому мусить з’явитися новий виконавець.

Олена Бадюк: Тобто для вас це також експеримент?

Оксана Муха: Так. Дмитро пише пісню, незважаючи на мої можливості, а потім я мушу це виконати, і це для мене кожного разу великий крок вперед. Я ніколи не співала рок, блюз, а завдяки цьому проекту це все з’явилося.

З’явився «Листопад» Антонича ― для мене це був дуже складний твір, тому що я звикла до лірики, простоти, народної пісні, а це авторська, досить важка пісня. Але вдалося.

Лунає пісня на слова Шевченка «Якби з ким сісти хліба з’їсти»

Олена Бадюк: Ви вже презентували проект цьогоріч під час Шевченківських днів.

oksana_muha.jpg

Оксана Муха // Громадське радіо
Оксана Муха
Громадське радіо

Оксана Муха: Проект відбувся 9-10 березня у Львівській обласній філармонії із симфонічним оркестром, рок-гуртом, капелою «Дударик» і двома хлопцями-дослідниками, які читали вірші.

Це була довгоочікувана прем’єра, коли проект звучав так, як ми цього хотіли. Він міг би бути тільки під гітару, але ми зробили його по максимуму.

Дмитро Кацал: У 2007 році ми дали вірші Костенко композиторці Богдані Фроляк, щоб вона створила пісню. Вона написала неймовірної краси твір у французькому стилі. Він 10 років лежав у шухляді ― твір був написаний для камерного оркестру, і не було можливості його виконати.

Ми зріли до творчості Костенко і до цього рівня. І лише в 2017 році все склалося докупи, і ми були готові до виконання творів подібного штибу.

Олена Бадюк: Скільки є композицій у цьому проекті?

Дмитро Кацал: Вже є 18, і їх кількість збільшується. Тиждень тому з’явилося «ЧИ знаєш, що ти ― людина».

Олена Бадюк: Як відбувається процес творчого пошуку, цей відбір?

Дмитро Кацал: Це певною мірою людська магія. Ми кинули заклик у Фейсбуці, і з усіх усюд посипалися пропозиції. Почали відкривати шухлядки, у яких все лежить по 10 років.

Оксана згадала, що хотіла б виконувати твори Рути Вітер ― це модерна поетеса, якої вже нема з нами, але вона за короткий час своєї творчості встигла видати дві збірки. Потім виникає кон’юнктура: ми співпрацюємо з ФМ-мами, і вони запитали, чи не хотіли б ми працювати в такому стилі.

Оксана Муха: Іноді буває, що вірші довго приходять, ми обдумуємо, той чи не той. А іноді ти почув ― і зрозумів, що це 100% той.

Дмитро Кацал: Тематика ― основна система цінностей: життя, смерть, любов, держава чи нація, свобода.

Далі в ефірі звучить пісня, яка «говорить про найважливіші речі» ― на слова Л. Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день».

Олена Бадюк: Де можна буде почути ваші концерти?

Дмитро Кацал: Точкою опори є Львів. Зараз ми думаємо про ближнє коло ― Луцьк, Франківськ, Тернопіль, Чернівці. Фінал проекту, звичайно, треба робити у Києві.

Вчора ми подумали про львівський сегмент до проекту ― Стельмах, Калинець, Білозір, Івасюк. Але це одним кроком чи проектом не обійдеться. Це буде багатосерійна робота.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.