Слухати

Влада Дніпра і Запоріжжя завжди були у лідерах серед замовників джинси — експеркта ІМІ

22 липня 2017 - 18:25 94
Facebook Twitter Google+
Чому у регіональних ЗМІ джинси більше ніж у загальноукраїнських?

У студії Громадського радіо Олена Голуб, експертка Інституту масової інформації. Говоримо про результати моніторингу джинси у ЗМІ.

Євгенія Гончарук: Хто у нас найперший в антирейтингу?

Олена Голуб: Робився рейтинг по регіонах: хто, як і що розміщує, а також робився антирейнтинг по замовниках, тобто по місцевій владі, яка найактивніше користується таким видом просування інтересів. Що стосується регіонів, то по друкованих ЗМІ перше місце зайняв Миколаїв – це, приблизно, 15% матеріалів від загальної кількості, вони мали в собі ознаки замовлення. Ми на 100% не кажемо, що то були замовні матеріали, але вони мали в собі такі ознаки. Доволі велика кількість таких матеріалів була в Дніпрі та в Харкові, приблизно 8% матеріалів, з онлайн ЗМІ найбільше таких матеріалів було розміщено в Дніпровських ЗМІ. Також варто зауважити, що моніторинг проводився лише в 10-ти регіонах України.

Євгенія Гончарук: Наскільки складно виявити ознаки джинси? Чи можливо поставити остаточний діагноз: була джинса чи ні?

Олена Голуб: Я скажу як людина, яка займається цим більше ніж 10 років, саме виокремлює такі матеріали: так, іноді їх важко виокремити, але в більшості вони все-таки дуже очевидні: вони компліментарні, без критики, відзначаються дуже красивими фотографіями, там де людина, яка піариться, стоїть в дуже гарному ракурсі. Значно складніше з матеріалами, які, наприклад, не піарять якусь конкретну особу чи політичну силу, а які піарять, наприклад, просування певних законів. Вони стосуються чогось менш очевидного, вони стосуються реформ. І тут можна справді говорити, що той експерт, який каже, що закон є поганий – може він і дійсно є поганий.

Євгенія Гончарук: Чим погана джинса? От місцева влада щось ремонтує. Що тут такого поганого, що ця інформація з’являється в ЗМІ? Або яким тоді мають бути матеріали на такі теми?

Як погана їжа, яка впливає на здоров’я фізичне, так джинса впливає на наш мозок

Олена Голуб: Чим погані джинсові матеріали? – Як погана їжа, яка впливає на здоров’я фізичне, так джинса впливає на наш мозок, вона вносить туди ті месиджі, які комусь вигідні, а не нам самим. Якщо загалом щось зроблено міською радою, чи ОДА – то це не обов’язково бралося в джинсу. Якщо вийде Кличко і скаже, що завдяки мені поремонтували дороги – це вже має ознаки замовлення, а якщо новина про те, що зробили ремонт автошляхів, і це прокоментує директор «Укравтодору»  – це ніхто в джинсу брати не буде.

Євгенія Гончарук: Якщо порівняти ці рейтинги з попередніми дослідженнями, чи помінялися лідери, чи помінявся підхід?

Дніпро і Запоріжжя – завжди були в лідерах, а, наприклад, Ужгород – завжди в аутсайдерах

Олена Голуб: Дніпро і Запоріжжя – завжди були в лідерах, а, наприклад, Ужгород – завжди в аутсайдерах. У Львові по губернаторах, практично, не було і нема. Садовий зустрічається, але в лідери він не увійшов. По Одесі завжди була активна боротьба, і там завжди було досить багато замовних матеріалів. Харків – дуже цікавий регіон. Складається враження, що там такі досить кишенькові ЗМІ, які пишуть про Кернеса, і в них про міську раду або добре, або нічого – як про мертвого. Якщо в інших регіонах піариться і міська влада і мер, то в Харкові дуже багато матеріалів про міську раду, але самого Кернеса майже ніде немає. Що стосується загалом тенденцій, то, фактично, у всіх ЗМІ по всіх північно-східних і південних регіонах зустрічається Вілкул. На нього є джинса і в загальноукраїнських ЗМІ. Також в загальноукраїнських ЗМІ з регіональних губернаторів зустрічаються Юлія Світлична – це голова ОДА, Резніченко – Дніпропетровської ОДА, а також Барна, це Тернопільська ОДА, він у першій п’ятірці по загальнонаціональних ЗМІ, досить багато таких матеріалів на «УНІАНі».

Вам цього ніхто не скаже, але в партій завжди є каса на замовні матеріали, і це йде не на рекламу, а на джинсу, яка коштує дорожче ніж реклама, бо рекламу людина одразу виокремлює. У деяких бюджетах прописана графа, яка передбачена на рекламу ОДА.

Євгенія Гончарук: Чи можна це відстежити: є ця графа, немає, і як воно прописано?

Олена Голуб: Це прописано як «На співпрацю зі ЗМІ». Досить важко простежити. Ми хотіли якийсь законопроект стосовно цього вводити, але це доволі складно юридично регламентувати, тому що як їх проплачують? Мабуть, носять готівкою, а якщо перевели навіть на рахунок, то за що перевели: за рекламу чи джинсу? Ми ж не можемо заборонити рекламу.

Євгенія Гончарук: На зв’язку радник голови Дніпропетровської ОДА Юрій Голик. Пане Юрію, хочеться від вас почути про оцю статтю, про яку вже згадували, яка би мала, можливо, передбачати співпрацю зі ЗМІ. Ви говорите про те, що її немає. Як би ви прокоментували: рекламує себе голова ОДА, чи ні?

Юрій Голик: С момента прихода Резниченко в ОДА, с тех пор, как он стал губернатором, у нас в областном бюджете исчезла такая строчка, которая называется: «висвітлення діяльності ОДА». Те 20-30 миллионов гривен, которые ранее ОДА тратила на освещения своей деятельности – мы тратить прекратили. Это принципиальная позиция. Если посмотреть наши отчеты, то мы в год строим 300-400 объектов, мы считаем, что когда СМИ пишут о нас, это значит, что больше кроме нас в этой стране не строит никто.

Олена Голуб: Ви стверджуєте, що ви взагалі не проплачуєте матеріалів, які виходять і в загальноукраїнських, і в місцевих ЗМІ? ЗМІ так вас люблять, що…

Юрій Голик: Нет. Когда 9 мая происходит драка, о которой пишут все СМИ этой страны, а 12 мая открывается первая в стране Алея памяти героям АТО, на которою приходят несколько тысяч человек, и об этом пишут только 10% СМИ, то я не уверен, что СМИ нас любят. Если про нас пишут, это значит, что мы просто работаем.

Євгенія Гончарук: Пані Олено, як прокоментуєте?

Олена Голуб: Я дуже люблю слухати таких чиновників, які стверджують, що вони знають як працюють ЗМІ, і дуже гарно звучать, коли їм дають слово, використовують на свою користь кожну хвилинку. Тоді в ЗМІ має бути певна професійність журналіста, щоб не дати можливість таким чиновникам піаритися, навіть якщо це безкоштовно.

Євгенія Гончарук:  Де більше джинси? Онлайн, друковані ЗМІ, чи, можливо, телебачення?

Олена Голуб: Найбільше її в кишенькових виданнях. Наприклад, в Одеській області, мені одразу спадає на думку видання: «Слово», яке є виданням Ківалова, коли ми моніторили його під час виборчого процесу, то це, насправді, була, так звана, бойова листівка, а не ЗМІ. Так само зараз відбувається такий позитивний процес роздержавлення ЗМІ, тому що раніше, коли ЗМІ належали міській раді чи ОДА, то це теж була така собі бойова листівка ОДА, і тут говорити: чи то джинса, чи то редакційна політика – дуже важко. Повертаємось до того, що ЗМІ мають бути незалежними, отримувати гроші за рекламу, можливо, ще якесь донорське співфінансування, але погано, коли ці ЗМІ належать політикам або людям, які мають політичні інтереси.

Євгенія Гончарук: Чи багато джинси через нефаховість журналістів?

Олена Голуб: Мені здається, що через непрофесійність таких матеріалів значно менше, і їх якраз видно, коли журналіст не знає яке питання некритичне задати тому чи іншому політику, і ця стаття виходить такою піарною. Все-таки більше тут є економічне підґрунтя. Не обов’язково журналіст отримує за гроші, це може йти через рекламний відділ, через головного редактора. І якщо мені головний редактор скаже, що він не знав про розміщення джинси в нього – то я в це не повірю.

Євгенія Гончарук: Проблема джинси в регіональних і загальноукраїнських ЗМІ якось різниться?

Олена Голуб: Мені здається, що в регіонах вона більша, тому що загальноукраїнські ЗМІ, можливо, належать до великих медіа холдингів, в яких не лише ЗМІ як ЗМІ, вони займаються багато якими іншими проектами, і в них є можливість бути більш незалежними з фінансової точки зору, а в регіональних ЗМІ часто такої можливості немає, з рекламним ринком в регіонах дуже складно, тому, як вони кажуть – нема іншого виходу, ніж брати такі матеріали.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.