Слухати

«Вибори в Луцьку — лакмусовий папірець того, що нас чекає в Україні», — Осіпов

29 червня 2017 - 21:41
Facebook Twitter Google+
У Луцьку вже п’ять місяців не можуть призначити вибори мера після того, як помер попередній градоначальник Микола Романюк
«Вибори в Луцьку — лакмусовий папірець того, що нас чекає в Україні», — Осіпов / Програми на Громадському радіо

З екс-депутатом Луцької міськради Андрієм Осіповим поговорили про те, кому вигідне це зволікання.

 

Григорій Пирлік: Я бачив, що навіть до смерті мера Миколи Романюка була досить дивна ситуація, бо мерові доводилося спростовувати чутки про свою смерть і він про це писав у Фейсбуці. Чому розпочалась така кампанія?

Андрій Осіпов: Слід сказати, що в 2015 вибори були не найлегші для мера. Депутатський корпус склався так, що була лише невелика кількість депутатів, на яку він міг спиратися. Тому було явне протистояння переможця місцевих виборів — політичної партії УКРОП (яка отримала більшу підтримку) і  Миколи Романюка, який спирався на фракцію БПП. Він і очолював виборчий список БПП до міської ради, був №1, провів фракцію, вони традиційно підібрали до себе кількох депутатів, які були більш прихильні до діючої влади. І так, це було політичне протистояння.

Щодо повідомлення в пресі про смерть ще за життя голови — це жахлива технологія або чиясь помилка. Знаючи, що в міській раді ми з ним були яскравими супротивникам (на той час я жив у Києві), мені телефонувала величезна кількість людей з питанням, чи не можу я підтвердити — звичайно, я з радістю довідався, що він живий і здоровий. Але ці чутки якось передбачили його швидку смерть. Вони було приблизно за місяць до його смерті.

Григорій Пирлік: За законом міська рада повинна була визнати, що припинено повноваження мера і надіслати звернення до ВРУ, щоб Верховна Рада вибори призначила. Але ще була ситуація, пов’язана зі зміною секретаря міськради. Що це було?

Андрій Осіпов: Коли помирає міський голова, його повноваження за законом переходять до секретаря, який з моменту прийняття до відома факту смерті міського голови, стає в.о.

Місто Луцьк — доволі цікава громада. Рада доволі потужна, місто на кордоні з ЄС, місто, яке має цікаву економіку. Пристрасті були досить високі. Тому склалася така ситуація, що діючий секретар Юлія Вусенко вирішила втримати владу.

Григорій Пирлік: Вона представляла партію Самопоміч.

Андрій Осіпов: Так, Самопоміч, яка отримала на виборах чотири місця з 42 депутатів в Луцькій міській раді. Внаслідок різних компромісів наприкінці 2015 року її було обрано секретарем. Це був наслідок цих протистоянь між міським головою і УКРОПом.

Юля Вусенко просто була компромісною фігурою. Оскільки вона була компромісною фігурою, запропонованою міським головою, всім було зрозуміло, що після смерті міського голови секретар буде змінений.

Хто такий секретар ради, особливо, в період, коли нема міського голови? Це перша посадова особа, яка проводить сесії, підписує всі документи, керує містом. Слід чесно зізнатися, посада секретаря — це один з депутатів, ця посада належить більшості за будь-яких обставин.

За нормальних обставин діючий секретар ради мав би домовитися про подолання кризи, скликати ритуальну сесію, на якій прийняти до відома цей факт, віддати посаду більшості та перейти до підготовки виборів.

Але сталося так, що затіялася гра з високими ставками. Діючий секретар не захотів полишати посаду, було певне зволікання з проведенням сесії, з обох боків були заяви про те, що потрібно якнайшвидше прийняти до відома факт смерті міського голови і не ганьбитися. І в цей час вони сперечалися між собою, то призначали пленарне засідання, то не призначали. В часі збіглася сесія, ініційована більшістю депутатів, і сесія, яка призначена секретарем, ніби в.о.

В політичному плані Юлії Вусенко вдалося заплутати фракцію УКРОП і спровокувати їх на такі дії, коли вони наробили купу помилок. Величезна фракція, яка має право на цю посаду, отримує її з величезними юридичними помилками, що дають можливість Юлії Вусенко потім говорити про те, що вона жертва політичних переслідувань, піти в суд, виграти справу в суді. І ще порушити кримінальну справу проти кількох депутатів, які головували на сесії, що проводилася щодо її відсторонення. Вона в політичному плані, як на мене, отримала перемогу через те, що змусила супротивника діяти в помилкових обставинах.

Григорій Пирлік: І рішення про її усунення підписував не Ігор Поліщук, який зараз є секретарем і в.о. керівника міста, а інший депутат.  

Андрій Осіпов: Був обраний один із депутатів, який підписав рішення за дорученням ради. Це процедура явно незаконна. В міських радах депутат не може головувати на пленарному засіданні, крім особливих випадків. В цьому ж випадку жоден з депутатів не міг підписувати рішення. Цілком логічно, що зараз правоохоронні органи мають дати відповідь на це питання. Сподіваюся, що все буде добре, нікого не посадять. Але тут юриспруденція і однією, і другою стороною використовується лише як важіль політичної боротьби, тут не слід дивитися в правову сторону. В даному випадку обидві сторони однаковою мірою винні в тому, що існує політична криза.

Григорій Пирлік: Вона вже триває п’ять місяців. Який ви бачите вихід?

Андрій Осіпов: Вибори луцького міського голови, які має призначити парламент своєю постановою. Все доволі просто. І в цьому вина не УКРОПа.

Григорій Пирлік: Секретарем міської ради призначили Ігоря Поліщука, він є в.о. І далі міська рада повинна зібратися, ухвалити рішення, щоб направити звернення до ВРУ.

Андрій Осіпов: Не зовсім так. Справа в тім, що такий обов’язок існує не в ради, а в особи, яка обіймає посаду секретаря. На нього закон покладає обов’язок протягом 15-ти днів з моменту настання події припинення повноважень міського голови, в даному випадку — з моменту смерті і визнання цього факту міськрадою, повідомити парламент, у якого буде 90 днів, щоб призначити вибори.

Але тут слід звернути увагу, для чого ця норма введена в ст.42 закону про місцеве самоврядування в Україні. А це для того, щоб в маленьких громадах не було замовчування фактів смерті, відсторонення міського голови. А в міських радах обласних центрів — ніколи не повірю, що парламент не знає про цю подію.

В парламенті є кілька депутатів, які представляють Волинську область і Луцьк, вони мають всі можливості внести постанову про призначення дострокових виборів і домогтися її розгляду в міській раді. Для парламенту строк для призначення виборів розпочинається не з моменту отримання повідомлення, а з моменту винесення рішення міською радою про прийняття факту до відома. Тому парламент зараз бездіє.

Ніколи не повірю, що вибори не призначаються через те, що якийсь папірець не дійшов до парламенту

Григорій Пирлік: Але, здається, проект постанови все ж був зареєстрований, вибори мають відбутися наприкінці вересня.

Андрій Осіпов: Будемо сподіватися, що її проголосують.

Григорій Пирлік: Депутати від різних фракцій внесли цей проект постанови, але чому тільки на початку червня?

Андрій Осіпов: Ми ж можемо лише припускати. Явно влада грається в якусь цікаву гру. Чи може фракція УКРОП в Луцькій міській раді, маючи одного з партійних лідерів Ігоря Палицю, який є впливовим чоловіком на Волині і в Україні в цілому, але чи можуть ці люди вплинути на рішення парламенту? Очевидно, ні. В парламенті є більшість, сформована в основному з БПП і Народного Фронту. Тут і треба шукати ключ. Кому вигідне відтермінування строку? В УКРОПа є кандидат, в Самопомочі є — вони воюють між собою (Юлія Вусенко, очевидно буде від Самопомочі).

Кандидата нема у влади — кандидата від БПП нема. До речі, БПП доволі слабкий в Луцьку, представляє голова облдержадміністрації Гунчик. А Володимир Петрович — персона непопулярна. Через неможливість влади визначитися зі своїм кандидатом відбуваються ці маніпуляції. Це моє експертне бачення.

Григорій Пирлік: У Народного Фронту є кандидат?

Андрій Осіпов: Ні. Народний Фронт зараз не в найкращій формі взагалі в Україні, а в Луцьку ще гірше. Батьківщина має кандидатів — не думаю, що вона становитиме на цих виборах серйозну загрозу.

Григорій Пирлік: На вашу думку, партії УКРОП вигідне досить тривале непризначення?

Андрій Осіпов: Певні резони в цьому є. Зараз посаду секретаря Луцької міської ради і в.о. міського голови займає доволі молода людина — Ігор Поліщук. При всьому цьому слід сказати, що він має дві успішні виборчі кампанії, зараз є депутатом сьомого скликання. Був керівником депутатської фракції, зараз обіймає посаду. Питання до чистоти цих процесів — інша річ. Відтягування з виборами дає йому можливість побути в кріслі. Це не просто посада, йому доведеться повчитися бути в кріслі, спілкуватися з пресою і з громадою.

Григорій Пирлік: Чому історія про вибори в Луцьку — це не лише локальна історія, що вони показують на загальноукраїнському рівні?

Андрій Осіпов: Вони показують, що з’являється нова політична сила, сподіваюся, політична, а не просто сила. Це сила, яка буде активно брати участь і в парламентській кампанії, і в президентській. Вибори в Луцьку — це лакмусовий папірець, моніторчик того, що нас чекає в Україні. Протистояння цікаве. Очевидно, в президента десь здають нерви або він відчуває свою невпевненість. Сподіваюсь, коли будуть битися два великі гравці, маленьким буде легше пройти до парламенту.

Григорій Пирлік: Як ви думаєте, до кінця року будуть вибори міського голови?

Андрій Осіпов: Сподіваюсь, орієнтовно вкінці листопада ми побачимо, якщо звісно, проголосують за цю постанову. 

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі. 

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.