Слухати

Вистава про те, що культуру і стосунки не заміниш війною. У Нацопереті - мюзикл «Скрипаль на даху»

15 травня 2018 - 20:50
Facebook Twitter Google+
Один із найвідоміших бродвейських мюзиклів тепер буде йти і в Національній опереті України. Прем'єра – наприкінці цього місяця
Вистава про те, що культуру і стосунки не заміниш війною. У Нацопереті - мюзикл «Скрипаль на даху» / Програми на Громадському радіо

Чому класичний сюжет Шолом-Алейхема про Тев’є-молочника знову такий актуальний і популярний? Говоримо з постановником, директором і художнім керівником театру Богданом Струтинським і Миколою Бутковським, народним артистом України, виконавцем ролі Тев’є про мюзикл та його актуальність.

 

Богдан Струтинський: Я думаю, такі вічні теми, як традиції, життя, люди, стосунки між людьми, будуть завжди, незалежно від століть чи віків. Актуальність ще й в тому, що це Шолом-Алейхем, який творив в Україні, і ці події теж відбуваються в Україні, є співвідношення трьох великих націй: українці, євреї, росіяни. Проглядаються дуже чіткі паралелі з тим, що ми сьогодні проживаємо в Україні – не тільки на сході, а взагалі.

Михайло Кукін: У кількох драматичних театрах поставили «Поминальну молитву» Горіна – теж за «Тевє-молочником», знято фільм «Мир вашому дому!», дуже проникливий.

Богдан Струтинський: Сам матеріал такий. Музика прониклива, ностальгійна, з іншого боку – дуже глибока. Переплітаються мотиви не тільки єврейських мелодій, а й української народної музики. Це матеріал, який сьогодні є нібито на поверхні, але ми до нього йшли дуже довго. П’ять років чекали ліцензію, нарешті отримали. Правда, тільки на два роки, але потім будемо займатися пролонгацією.

Михайло Кукін: Мюзикл – це все-таки інакше прочитання, тим паче, йдеться про один із найвідоміших бродвейських мюзиклів.

Богдан Струтинський: Так. Він входить у п’ятірку найкращих мюзиклів світу. Дуже довго тримався на Бродвеї – дев’ять років.

Михайло Кукін: Із одного боку, це чудова реклама, з іншого боку, велика відповідальність.

Богдан Струтинський: Однозначно. Відповідальність велика в будь-якому проекті – навіть якщо ми казку ставимо.

Михайло Кукін: Пане Миколо, наскільки для вас важлива роль Тев’є?

Микола Бутковський: Думаю, для будь-якого актора отримати таку роль – це удача в житті. Так інколи складається, що ти працюєш у театрі – або не беруть вистави, де є такі хороші ролі, або беруть їх тоді, коли ти не можеш їх грати — замолодий або застарий для цього.

Відповідальність дійсно велика. Але, мені здається, якщо актор хороший, у будь-якій виставі ця роль буде достойно зіграна. Дуже життєва ситуація, колосально цікавий сам драматичний матеріал. Бувають вистави, де музика не дуже допомагає або не зовсім відповідає. Тут все збіглося просто геніально. Виникають такі моменти, коли навіть важко проводити репетицію, тому що це тебе торкає. Дуже глибоко торкає. Мої діти приблизно такого віку, як у Тев’є-молочника: всі ті проблеми, які були сто років тому, актуальні й сьогодні.

Я думаю, у нас буде зовсім інша вистава. Вона не буде схожа на бродвейську, не буде схожа на «Тев’є-молочника» в театрі Івана Франка – геніальну виставу зі Ступкою. Буде своя вистава, на мій погляд, дуже цікава. Дуже багато пластики, танців і музика геніальна.

Михайло Кукін: Пане Богдане, коли ви говорили, що довго йшли до цього, мали на увазі тільки ліцензію? Чи треба було якось дозріти самому постановнику?

Богдан Струтинський: І так, і так. Моє бажання брати дуже відомі світові хіти – це щоб ми не тільки говорили, що ми європейський театр, а й тягнулися по-справжньому до цього. Як формується трупа, будь-який театр? Тільки через матеріал. Зрозуміло, що матеріал дуже глибокий, торкає декілька пластів. Дуже актуальний, про велику любов народу до себе, любов батьків до дітей. Через це інколи виникають певні конфлікти чи нерозуміння. Як на мене, матеріал торкає дуже серйозну складову розвитку нації взагалі. Якщо ми на сьогоднішній день відмовляємось від традицій, куди нас це рухає, куди ми як нація рухаємося далі і чи маємо майбутнє? Чи якщо ми засядемо тільки в традиціях, не будемо мати розвитку, не будемо дивитися вперед?

І найважливіша складова, яку ми хочемо витягнути: можна спалити будинок, виселити людей, але на тій території твоє зерно, енергія, культура проросте. У нас є номер «Анатівка», коли йде виселення євреїв із навколишніх сіл і з Анатівки. У мене така асоціація, що, наче, стоять обгорілі дерева, біль цього стогону, але якщо вони поїдуть, піде дощ, засвітить сонце, — все рівно проросте зелена трава і молоде дерево. Вистава про те, що культуру, звичаї, нормальні людські стосунки неможливо замінити ніякою війною, ніяким виселенням і насильством.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.