Слухати

Я був єдиним журналістом на засіданні у справі Єфремова, — Братущак

30 червня 2017 - 20:10 168
Facebook Twitter Google+
«У цей же час було засідання у справі Януковича. Ми бачили, скільки там було журналістів», — згадує Олексій Братущак

У студії Громадського Радіо — журналіст Олексій Братущак. До розмови приєднуються активісти Олександр Кобзар та Володимир Єлець.

Олексій Братущак: Перше, що мене здивувало, — це те, що я на цьому засіданні був єдиним журналістом. Я пам’ятаю, як Єфремова сприймали, коли він був у парламенті, на нього зліталися журналісти, як бджоли на мед. Всі розуміють, хто такий Єфремов, ким він є в Луганській області. Коли я з ним спілкувався, казав, що він був чи не найбільш впливовою людиною в Луганській області. Він відповів, що і зараз таким залишається. У цей же час було засідання у справі Януковича. Ми бачили, скільки там було журналістів, а в Старобільську — жодного.

О 10 початок засідання. Одразу виступає прокурор і каже, що свідок, якого ми мали заслухати за допомогою відеоконференції, прибуде до апеляційного суду Києва за півтори години. Перерва. О 12 продовжується засідання. Суддя каже, що у Києві з першої до другої перерва в роботі. Давайте одразу підемо на перерву. Друга година, починається відеоконференція. Хвилин 40 слухають свідчення, прокурори ставлять уточнюючі запитання. Потім адвокат каже, що ми тільки чуємо людину, але не бачмо її. Я так розумію, що свідок знаходиться під опікою. Змінювали звук. Напевно, через це не можна було показувати його обличчя. В Кримінальному процесуальному кодексі прописано, що в цьому випадку має бути зображення, але обличчя мають приховати. Вони кажуть, що це порушення, давайте звернемося до апеляційного суду, щоб вони це зробили. І у вівторок цього свідка не змогли заслухати.

З тих свідчень, які ми почули протягом 40 хвилин радіозв’язку, виникає питання, чи є достатньо обґрунтовані докази того, що Єфремов скоїв злочин навесні 2014 року. Можливо, інші свідки будуть казати щось більш суттєве, але адвокати запевняють, що у обвинувачення немає достатніх доказів.

Михайло Кукін: Александр, сколько таких дел рассматривает Лисичанский городской суд?

Олександр Кобзар: На данный момент их количество увеличилось, потому что какие-то доказательства собираются. У меня создалось впечатление, что это формальности. Главное — отчитались о передаче дела в суд. Практически все дела суд разваливает.

Я хочу рассказать о деле Ивана Коровина. Это так называемый «депутат «ЛНР», который еще в мае пришел в городской совет и зачитал обращение к депутатам о том, что Луганская область — это не Украина. В решении суда написано, что то, что он прочитал, — это не его мнение.

Михайло Кукін: Но в этой истории есть положительный нюанс: гражданские активисты устроили протесты, дело будет пересматриваться.

Олександр Кобзар: Я считаю, что открытие реестра — это одна из важнейших реформ. Я случайно нашел это решение, мы вовремя подняли людей.

Олексій Братущак: Я теж знайшов це рішення суду. Дуже часто вони посилаються на те, що вчиняли певні дії через те, що на них тиснули невідомі озброєні люди. Окрім проблеми з прокурорами, є проблема з судами. В рішенні суду написано, що в публічних виступах Коровіна не видно, що він закликав до посягання територіальної цілісності, бо він не закликав змінювати прикордонні знаки, змінювати рельєф місцевості.

Михайло Кукін: Володимире, кілька процесів, які відбувалися в Торецьку були закриті зі згоди прокуратури?

Володимир Єлець: Да. Ведется одно дело, об остальных людях, которые участвовали в приходе русской весны» забыли. Это дело идет в закрытом режиме. Пояснили, что дело касается государственной тайны.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.