Слухати

Громадське радіо / Скачати зображення

«Я говорю, як є. Не знаю, чому то виходить смішно», — Майкл Щур

29 травня 2017 - 15:43 316
Facebook Twitter Google+

Гості

Майкл Щур отримав премію імені Кривенка у Львові. Як йому живеться після отримання цієї нагороди? І, якщо серйозно, говоримо про медіа в Україні та виклики, що перед ними стоять

Я говорю, як є. І ті люди, які працюють зі мною, вони такі самі. Їх так само обурюють такі самі речі, як мене. І ми всі разом обурюємося або, навпаки, когось хвалимо. Я не знаю, чому то виходить смішно для когось. Для нас то не є смішно. Для нас то так, як воно є, — говорить Майкл Щур.

 

Ірина Славінська: Премія імені Кривенка — це була несподіванка?

Майкл Щур: Ясно, що в процесі того всього, організації я з Києва приїхав до Львова. Мені перед тим подзвонили, але сказали, щоб я нікому не казав. Але коли мені сказали, я був здивований і шокований. То для мене було досить несподівано.

Ірина Славінська: А за що вручили?

Майкл Щур: Там на тій грамоті написано: «За поступ в журналістиці».

Лариса Денисенко: Я позавчора говорила з одним суддею Володимиром Кравчуком, котрий приїхав на медіафорум, і він якраз тебе згадував і казав: «Ви знаєте, цікаво, що нагороду отримав журналіст, який в іронічній манері пояснює всі політичні процеси».

Майкл Щур: То неправда. Я не пояснюю нічого в іронічній манері. Я просто говорю, як я то бачу. В мене нема якогось завдання зробити то смішно, іронічно чи сатирично, не дай Боже.

Лариса Денисенко: Воно саме таким є?

Майкл Щур: Я не знаю, яким воно є. Я говорю, як є. І ті люди, які працюють зі мною, вони такі самі. Їх так само обурюють такі самі речі, як мене. І ми всі разом обурюємося або, навпаки, когось хвалимо. Я не знаю, чому то виходить смішно для когось. Для нас то не є смішно. Для нас то так, як воно є. Тому мені дивно, коли кажуть: «Ти робиш іронічно». Я кажу: «Ну окей». Ніхто ж не знає, що я хочу бути насправді мегасерйозним і дуже ображаюсь, коли мені кажуть: «Ти зробив дуже смішно». А я такий: «Ааа, знову смішно! Хотів серйозно».

GIFKASGifius.ru2.gif

Ірина Славінська: Інтонація Майкла Щура дуже особлива: мало хто так говорить, жартує (навіть якщо не хоче жартувати). Як тобі це вдається? Ти сам це все робиш чи це командна робота?

Майкл Щур: Це 100% командна робота. В нас є творче ядро, нас троє — крім мене є двоє хлопців, які з самого початку, тільки Щур прилетів в Україну, до нього приєдналися. Зараз з’явився ще четвертий і довкола ядра є оболонка людей (може, вони навіть важливіші за тих, хто в ядрі), які так само працюють і помагають щось робити. Нас чоловік п’ять-шість, які то всьо придумують, ми разом «брейнштормимо». Дуже багато новин, телеканалів, і в однієї людини текла б кров з вух і з очей, якби вона то всьо дивилася. А так в кожного є маленька ранка в оці і в вусі, але ні в кого не болить.

Лариса Денисенко: А якийсь розподіл обов’язків існує?

Майкл Щур: В нас є розподіл за каналами, ситуативний. Хтось по регіонах, хтось по центральних каналах. Всі рими, які в нас є, — то всьо Юрко Космина, він просто фантастичний в тому. Кажеш йому: треба написати про пластик, який використовується тільки в певних видах ручок чорного кольору. І він тобі робить фантастичний вірш про то.

Ірина Славінська: Програма Майкла Щура виходить на каналі UA:Перший, який є частиною Суспільного мовлення. Майкл Щур і Суспільне мовлення — чи між вами є взаємодія, які цінності Суспільного поділяє Майкл Щур?

Майкл Щур: Якби я не поділяв хоч якусь цінність, мене би звідти  дуже швидко вигнали. Так, я повністю поділяю всі цінності Суспільного. Воно мені близьке, в першу чергу, бо це щось таке велике, початок чогось величезного, яке більше за двадцять людей, більше за покоління. Якщо вдасться зробити те, що треба, це буде середовище людей і ідей, які будуть постійно крутитися і робити щось більше, ніж просто певна кількість людей. Воно може задати темп і ритм, відкрити більші горизонти, показати проблему з того боку, з якого її ще не показували. З такими ідеями і підходами ми туди пішли.

Ірина Славінська: Суспільний мовник може жартувати зі своїми глядачами і глядачками?

Майкл Щур: Я впевнений, що ми будемо жартувати із глядачами і глядачками. Але це не буде єдине, що ми будемо з ними роботи.

Лариса Денисенко: Ми часто говоримо про журналістську незалежність. Що можна робити на суспільному мовнику, на комерційних медіа, щоб люди відчули цей смак незалежності?

Майкл Щур: Тут дуже багато різних факторів. В першу чергу, в нас нема популярних каналів чи радіо, які є власне бізнесом, власник яких може прийти, подивитися бухгалтерію і побачити: ці хлопці самі на себе заробляють і приносять мені прибуток. Як тільки буде таке медіа, власнику буде все рівно, що вони там говорять, головне, що вони показують плюс в прибутку.

 

 

Якщо ми говоримо про новини, то хороші новини з самого початку є цікаві: незаангажовані, добре зроблені, вони мають приносити прибуток. Інша справа, це в нас чомусь не працює. Я не можу набратися сміливості, бо в мене нема досвіду управління медіа, щоб говорити, чому не працює. Але в теорії, якщо це як бізнес приносить прибуток, питання незалежності навіть не стоїть, бо воно працює. Якщо воно незалежне, воно ще краще приносить прибуток, бо воно авторитетне, йому довіряють, в нього більша аудиторія. У нас, на жаль, медіа не є бізнесом, який приносить прибуток.

Ірина Славінська: Як створювати довіру між медіа і глядачами, слухачами, читачами?

Майкл Щур: Це те, на що ми розраховуємо в появі Суспільного як ми його бачимо. Воно має трошки змінити правила гри, має стати тим, після появи якого інші медіа не зможуть бути такими, якими вони є. Їм доведеться змінюватися і по новинах, і по іншому контенту. Це не питання одного чи двох років, стоїть питання людського ресурсу, а його треба виховувати, вчити, вони мають самі вчитися, вчити нас. Це багато років і до того треба дійти. Але Суспільне має бути «гейм-чейнджером» — повністю змінити правила гри на цьому ринку.

Ірина Славінська: Як змусити людей це дивитися?

Майкл Щур: Робити добре і цікаво.

Ірина Славінська: Є споживачі медіа, які мають достатній рівень освіти, саморефлексії, критичного мислення, щоб зрозуміти, де інформація подається відповідально, а де їм подають жуйку. Є люди, яким достатньо того, що показують сьогодні на телебаченні

Майкл Щур: Звичайно, є. Але є люди (і це не є утопія), яким потрібно більше, щоб розуміти, що зараз відбувається в країні, чому приймають такі закони, хто пройняв такий закон, чому в закон вкралася помилка, що кардинально змінює його. Як тільки частина людей зрозуміє: от на цьому каналі так говорять, мені то цікаво — до них підтягнуться інші люди, бо багато хто втомився від цього емоційного накалу кожен день, кожну годину.

Аудиторія Суспільного — ті, які хочуть отримати правдиві відповіді на запитання, в першу чергу. Не такі відповіді, які вас чи нас влаштовують чи давно відомі. Сміття в під’їзді чи поламані поштові скриньки — це не питання до влади. Це питання до того, що воно нікому непотрібно і, в першу чергу, мешканцям цього під’їзду. Якби їм було потрібно, вони б добилися, знайшли спосіб, щоб там поставили ті скриньки. Мені здається, багато хто з нас не усвідомлює, в якій реальності ми живемо. І в цьому не лише вина самої людини, але й медіа, яке має пояснювати нам ту реальність. Вони нам показують вигадану віртуальну реальність, яка повністю не відповідає тому, що є насправді. 

Повний варіант розмови слухайте в аудіоверсії. Тисніть блакитний трикутник праворуч вгорі. Щоби скачати файл і послухати пізніше, натисніть на хмарку.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.