Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Я знаю, що можу воювати, адже слово, як відомо, є зброєю, — волонтерка

10 серпня 2016 - 07:15 287
Facebook Twitter Google+
Акція «Скажи «дякую» солдату» – говоримо про необхідність і важливість слів підтримки українським бійцям

У студії «Громадського радіо — волонтери Олена Олійник й Ілона Бойко.

Олена Бадюк: Наскільки важливо дякувати солдатам?

Олена Олійник: Основний меседж вкладений у назву акції. Люди, які знаходяться на передовій, потребують нашої допомоги. Звичайно, там є психологи і волонтери, що дають методичні рекомендації, проте, на нашу думку, для них дуже важливо почути думку тих, кого вони захищають. Ми пропонуємо кожному громадянину взяти будь-який пристрій звукозапису і записати слова підтримки і вдячності у хронометражі двох хвилин. Ми допомагаємо оформити це звернення музично і відправляємо через творчу сотню «Рух до перемоги» на фронт. Нам вже вдалось передати 6 листівок.

Олена Бадюк: Чому ви обрали саме аудіо формат?

Олена Олійник: Справа у тім, що наша організація вже близько року займається озвучуванням творів шкільної програми для незрячих дітей.

Сергій Стуканов: Як бійці слухають ці аудіо-листівки?

Олена Олійник: Ми співпрацюємо з волонтерами організації «Рух до перемоги», члени якої кожного місяця їздять у 5 пунктів на передовій. 1 серпня відбулась їхня остання поїздка. Ця акція має різні шляхи реалізації. Ти можеш сказати «спасибі» не лише записавши листівку. Ти можеш передати гостинці або випічку на фронт.

Олена Бадюк: Наскільки активно люди долучаються до акції?

Ілона Бойко: Долучаються. Коли вони бачать приклад, вони усвідомлюють, що є жива історія, до якої можна долучитися.

Слухаємо аудіолистівку, підготовлену Юлією Токар.

До розмови долучається письменниця і волонтерка з Хмельниччини Оксана Радушинська.

Олена Бадюк: Що вас мотивує долучатися до подібних акцій?

Оксана Радушинська: Небайдужість і прагнення не бути однією з тих, хто каже: «Ну, я ж не військовий, що я можу зробити? Я жінка і я не можу воювати». Я знаю, що можу воювати, адже слово, як відомо, є зброєю.

Коли Олена запропонувала мені долучитися до цієї акції, я здивувалась, чому ця ідея не спала мені на думку. А потім я зрозуміла чому: протягом 1,5 року я маю можливість звертатися до бійців напряму. Хлопцям і дівчатам на передовій дуже важливо знати, що Україна про них не забуває.

Олена Бадюк: Як сприймають бійці такі проекти?

Оксана Радушинська: Ми, «Рух до перемоги», щомісяця їздимо до зони бойових дій. Можу сказати, що моральна підтримка є надзвичайно потрібною. Її сприймають щиро, з посмішкою і вдячністю.

Олена Олійник: Я б хотіла попросити кожного, кому не байдуже горе України під назвою «АТО» надсилати свої листи вдячності і підтримки бійцям, що находяться на передовій.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.