Слухати

Як пересадити читачів з політики на культуру?

17 січня 2017 - 22:19 52
Facebook Twitter Google+
Про культуру на портал «Українська правда.Культура» заходять читати ввечері, щоб відпочити від скандальних новин, — Оксана Мамченкова, головний редактор видання

Оксана Мамченкова, головний редактор інтернет-видання «Українська правда. Культура», розповідає про роботу ЗМІ та культуру в Україні загалом.

Ірина Славінська: Як воно писати про культуру в найбільш читабельному українському онлайн-медіа, яким є «Українська правда»?

Оксана Мамченкова: По-перше, не те, щоб було дуже складно писати і залучати аудиторію, але, звісно, певні проблеми є. Звичайно, «УП.Культура» — це доволі молоде відгалуження від основної «УП». Нам основу заклало «УП.Життя», нині ми є його частиною, тому що великі огляди виставок у тому ж «PinchukArtCentre» від доволі серйозних критиків були вже на «УП.Життя».

Ірина Славінська: Так само запустилися і літературні огляди на початку 2009 року.  

Оксана Мамченкова: Так, і таким чином наші колеги підготували для нас певну основу. Зараз ми продовжуємо традицію, яка була започаткована там, але маємо змогу висвітлювати трохи більше тем. Тобто нині ми намагаємося протягом тижня охоплювати більш менш всі сфери: і літературу, і музику, і театр.

На основній «УП» більшість читачів читає щось протягом дня, а до «УП.Культура» приходить десь ввечері, тобто ми такий собі відпочинковий варіант, і люди до нас приходять ввечері, коли хочеться відпочити від скандальних новин. І вихідні — це теж наш коронний час. Ми завжди маємо дуже добру читабельність у ці дні, тому залишаємо, як легкі, так і більш серйозні теми на цей час.  

Лариса Денисенко: Якщо уявити редакційну політику, наприклад, формування тижневого слоту матеріалів, на що звертаєте увагу в першу чергу?

Оксана Мамченкова: Ми, безумовно, маємо план на тиждень-два і якісь замовлені матеріали. Ми переважно працюємо з фрилансерами, вони, крім нас, мають ще якусь роботу, тому ми заздалегідь маємо замовляти велику кількість текстів. З огляду на це, ми пануємо щось на довшу перспективу і маємо якийсь чіткий план на тиждень, але також ми завжди реагуємо на якісь свіжі скандали. Тоді ми оперативно шукаємо або самі пишемо про ці події, але з цим дуже велика проблема, тому що завжди хочеться, щоб це було професійно, і щоб писала людина, яка в цьому розбирається. Але, на жаль, до таких спеціалістів в такі моменти звертаються всі, тому ситуація непроста.    

Ірина Славінська: Яка загалом анатомія новини про культуру? Якщо ми говоримо про події української культури, що в них є новиною?

Оксана Мамченкова: Анонси точно не є новиною, ми їх не ставимо. Хоча новиною може бути анонс, який вже обріс чимось. Наприклад, якщо ми знаємо, що виходить український фільм десь за півроку, але вже маємо трейлер, звісно, такий формат ми приймаємо і ставимо. Також можуть анонсуватися якісь великі події, якщо це, наприклад, «Книжковий Арсенал».

Ірина Славінська: Як ви ділите новини з політично-культурним ухилом з колегами з ньюзруму «Української правди», хто про що пише?

Оксана Мамченкова: В принципі, ми забираємо всі культурно-політичні новини. Наприклад, Шевченківська премія — це, безумовно, наша тема. Ми робимо новини і про зміни в складі комітету, і якісь анонси.  

Лариса Денисенко: Оскільки ви постійно в мейнстрімі культурних подій, чи можна сказати, що щось динамічно розвивається, а щось гальмується?  

Оксана Мамченкова: Мені здається, що нам зараз пощастило, бо ми живемо в період, коли дуже багато речей динамічно розвивається. По-перше, музика. Зараз з’являються дуже багато гуртів, фестивалів. І протягом останніх років з’явилося дуже багато порталів, які пишуть про музику, і навіть виникає проблема знайти експерта цій сфері, бо вони залучені вже в інші проекти.

Також останнім часом дуже активно розвивається театр. Останній рік — це бум незалежного театру і навіть у державних театрах відбувається дуже багато цікавих прем’єр.  

Лариса Денисенко: А якщо говорити про кіно?

Оксана Мамченкова: Ми підбивали підсумки року на «УП. Культура», де зазначали, що у нас зараз дуже багато документального кіно, яке знімається в Україні і навіть доходить до прокату, що теж є своєрідним проривом. І з огляду на те, скільки зараз мені приходить перес-релізів з трейлерами нових українських фільмів на наступний рік, то, мабуть, буде цікаво. А щодо якості — подивимось, як воно вийде, але кількість точно зростає.  

Ірина Славінська: Як зробити питання культури більш цікавим для читачів?

Оксана Мамченкова: Ми, звісно, про це думаємо. І, в принципі, коли я замовляю якісь тексти, то я приблизно уявляю, що важливо, але, можливо, буде не дуже читабельно, а що точно буде читатися.

Найпростіше в Інтернеті, звичайно, працюють заголовки, тому ми завжди про них думаємо навіть стосовно найбільш розумних тем.

Цікаві людські історії є навіть у культурі, і вони завжди цікаві будь-якому читачеві. Не треба боятися, бо іноді читач дивує своїм інтересом до будь-якої теми.

Лариса Денисенко: Наскільки важко організувати інтерв’ю із зарубіжними зірками, які приїжджають в Україну і наскільки важливо, щоб ці інтерв’ю були присутні на «УП.Культура»? І чи зіштовхуєтесь ви зі складнощами перекладу?

Оксана Мамченкова: За мого керівництва ми поки не мали таких прикладів. Але мене з цього приводу турбує питання, що зарубіжні зірки, які приїжджають до нас, не говорять щось цікаве. Я як редактор не женусь за такими інтерв’ю. Це стандартний набір запитань і стандартний набір відповідей.

Ірина Славінська: Яка вона українська публіка, наприклад, читачі «УП.Культура»?

Оксана Мамченкова: Вона надихає. Це зажди виклик заохотити їх читати і здивуватися тому, що вони це прочитали.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.