Слухати

Якісних текстів про Майдан ще недостатньо, — Ростислав Семків

21 листопада 2016 - 20:25 78
Facebook Twitter Google+
Поговоримо про книги, які варто почитати про Евромайдан і Революцію Гідності, з літературним критиком, професором Києво-Могилянської академії Ростиславом Семківим

Наталя Соколенко: Хочу почати з книги, яка називається «Небесна сотня», її упорядницею і співавторкою була наша колега Ірина Соломко. І бібліотекари в Дружківці говорили, що ця книга у Дружківській бібліотеці найбільш затребувана і на неї стоїть черга. Що ви скажете про цю книгу, якщо ви про неї знаєте?

Ростислав Семків: Книжка цілком цікава, але мені здається, що всі книги, які з’явилися на цю тематику, цінні, хоча не всі мають суту літературну цінність. Ми бачимо, що на цю тематику є і художні книги, і книги нон-фікшн, і сбірки фейсбучних постів, і всі мають свою цінність.

В кожному окремому випадку говорити про цінність тієї чи іншої книги — невдячна справа. Важливо, що українські люди включилися в процес, і за ці 3 роки ми маємо дуже широкий спектр літератури і про Майдан, і про війну на сході, і про історичну суспільну ситуацію нашого часу. Важливо, що такий масштабний відгук з’явився. І історики, які через 20 років будуть досліджувати ці події, а згодом часу сприймання змінюється, будуть мати значно більший матеріал, ніж про Революцію 2004 року.

Ми ще чекаємо на сильний цікавий роман, який має з’явитися

Наталя Соколенко: Чому з точки зору історичної перспективи значно краще видно? Чому не видно одразу, коли ти безпосередньо бачиш події?

Ростислав Семків: Важливо, що зараз було зроблено — було схоплено цей момент, і є багато свідчень. Станом на 2004 рік Facebook і Твіттер не був розповсюдженим. Зараз соціальні мережі дуже розвинуті, і тому цей зріз наявний.

Але це погляд зсередини, і він зовсім інший. Він не менш чи більш досконалий, ніж погляд через 20 років. Просто він інший, і дасть можливість повернутися в цей час. Але з іншого боку через 20 років можливо буде більше осмислити ті дії та узагальнити те, що відбувається, тому що ми будемо мати більш інформації по якісь чинники, які діяли, будуть закінчені якісь розслідування тощо.

Хоча в якихось епічних творах вже проглядається це узагальнення. Минулого року вийшов роман Івченко «2014-ий», і два томи цієї книги — це якраз спроба якогось узагальнення.

Дмитро Тузов: Коли історія пишеться одразу, то є два чинники, які впливають: перший — документація по гарячих слідах, і другий — емоційний. І ці два чинники можуть як допомагати, так і шкодити. Потрібен баланс, як ви вважаєте?

Ростислав Семків: Цінне і перше, і друге. Але під впливом емоцій краще творити поезію. Зараз немає поетів, які б якось не відгикнулися. Деякі поети надзвичайно активно включилися, аж написали цілі збірки. Це і Любов Якимчук, яка видала збірку «Абрикоси Донбасу», зараз з’явиться збірка «Хвоя» Павла Коробчука. Не можна також не згадати Сергія Жадана.

Романісти потребують більшого часу, щоб осмислити. Але у випадку з романом «2014-ий«— це доволі швидка реакція.

Наталя Соколенко: Яка книга не написана за ці три роки, а могла би бути написаною?

Ростислав Семків: Я не скажу, якої книги точно бракувало, але мені здається, що кількісно якісних текстів про Майдан ще недостатньо. Я думаю, що ми ще чекаємо на сильний цікавий роман, який має з’явитися.

Зараз з нами на зв’язку власник української книгарні Володимир Дериведмідь з Бахмуту.

Наталя Соколенко: Чи купують в Бахмуті книжки про Євромайдан і Революцію Гідності?

Володимир Дериведмідь: Так купують, але найбільше цікавлять книги про найгарячіші події: «Аеропорт», про наших «кіборгів» тощо.

Справа в тому, що в нас дуже багато понівеченої інформації, яка доходить до людей. Коли я заїхав у 2014 році, то скрізь лунали думки, що у всьому був винний Майдан.

Дмитро Тузов: Зараз ситуація змінилася?

Володимир Дериведмідь: Ситуація змінюється і значно змінюється. Тому що агітація йде не тільки розмовами, але й справами, коди люди відчувають і цінову і культурну політику тощо.

Мешканці, які приїжджають з тимчасово окупований територій, купують українські книжки

До речі, до нас кожного дня заходять 5-10 людей, які приїжджають з окупованих територій. Ми відпрацювали методику, щоб вони до нас заходили, — поставили ксерокс, наприклад. Ми 1,5 рокі мали меседж на магазині: «Дві книги на Донбасі важливіші, ніж 20 танків».

Дмитро Тузов: Люди, які приїжджають з тимчасово окупований територій, купують українські книжки?

Володимир Дериведмідь: Так, купують. При чому в нашому магазині висить прапор, вишиванки, і їм спочатку було дивно, коли вони заходили. Вони питали, чи не вбивають тут у нас, а ми відповідали, що ми не дивимося на тих, хто приїхав з того боку через приціл автомату.

Ми розуміємо, що основна війна ведеться за душі і серця людей.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.