Закон «Про прозорість медіавласності» не має нічого спільного з тиском бізнесу на ЗМІ — Катерина Котенко

08 грудня 2015 - 18:24 111
Facebook Twitter Google+
У Нацраді з питань телебачення і радіомовлення чекають, що телеканали і радіостанції нададуть інформацію про власників до січня

Катерина Котенко: Під назвою закону приховується проста можливість дізнатися, хто є власником телеканалу чи радіостанції. Наприклад, коли ми заходимо в магазин і купуємо товари, ми можемо прочитати на упаковці назву виробника продукту.

Для того, щоб у глядача чи слухача був власний вибір обрати канал, в тому числі, орієнтуючись на власників уведений Закон «Про прозорість медіавласності». Тут немає нічого складного —  оприлюднити власників. Але ми на сьогодні стикаємося з тим, що масовим це бажання ще не стало. Ще не всі ЗМІ оприлюднили своїх власників, але є ще час, щоб це зробити. Наприклад, «24 канал» одним із перших оприлюднив свого власника. Загалом, закон зобов’язує оприлюднити власників, зобов’язує показати всю структуру, тому що структура власності буває складною.

Можуть виникнути додаткові питання тому я не виключаю зміни до цього закону, після того, як пройде рік часу і ми точно зрозуміємо як ним користуватися.

Анастасія Багаліка: Я так розумію, що є певний час, згідно з яким ЗМІ мають розкрити своїх власників? Після цього, які будуть у Нацради контрольні функції?

Катерина Котенко: У нас є всі повноваження контролювати цю інформацію. Зараз ми розробляємо з робочою групою юристів детальну процедуру. Після цього у нас з’являються контрольні повноваження і ми можемо, в принципі, накладати санкції на ЗМІ за порушення закону. Ці санкції фінансові і доволі значні.

Я підозрюю, що будуть ще судові рішення не на нашу користь. Але немає нічого особливого в тому, що глядач чи слухач має право знати справжнього власника ЗМІ. У зв’язку  тим, що багато медіа компаній не були зацікавлені показати цю структуру власності, для цього нам знадобився довший час і такий закон, який зобов’язує показати повну структуру.

Закон, насправді, містить ще декілька радикальних змін, одна з яких — заборона бути засновниками офшорних компаній, а друга — заборона бути в засновниках медіа компаній, які представляють країну-агресора. Ще можна доопрацьовувати цей закон з приводу компаній, що знаходяться на Кіпрі, але це такі деталі, які ми будемо доопрацьовувати.

Анастасія Багаліка: Чи передбачає цей закон якусь певну прозорість у фінансових документах медіа і чи можна буде за фінансовими документами реально зрозуміти, хто надає реально гроші на існування ЗМІ?

Катерина Котенко: Цей закон не містить таких повноважень, але зі структури власності можна вже багато що зрозуміти. Звичайно, треба буде зробити аналітику. Але, побачивши структуру власності, можна буде вже задавати додаткові питання цим медіа компаніям публічно. Або можна буде звернутися в органи, які здійснюють фінансовий моніторинг і там вже детально запитувати. По деякім компаніям ми вже бачимо цю структуру і вже стає зрозуміло, яким чином вони фінансуються.

Задавати питання на основі цього закону ми можемо, і ми можемо подавати інформацію у відповідні органи.

Елена Лысенко: Есть мнения, что с помощью этого закона может быть давление на небольшие региональные местные СМИ в том плане, что информация об учредителях, если информация будет открытая, то местные власти смогут на этих учредителей давить.

Катерина Котенко: Я вам точно можу сказати, що цей закон до свободи слова ніякого відношення не має. Під свободою слова я в тому числі розумію тиск на ЗМІ. Тепер повернемося до структури компанії. Є компанія, у якої власник — не публічна особа. Управляється вона іншими людьми, і ми розуміємо, що там немає якихось негативних моментів, але якимось чином так склалося. І цей власник не хотів би, щоб його ім’я було розкрите, інакше у нього буде тиск з боку влади та інших джерел.

Але ми, як глядачі і слухачі також маємо права, і ми хочемо знати чому цей власник хоче приховувати свою власність. Якщо на нього буде здійснений тиск, то він може звертатися до правоохоронних органів, захищатися у цьому ж ЗМІ, використовувати якусь іншу публічність. Тобто, він має ще додаткові джерела захисту, окрім того, як приховувати ще свою власність. Я не бачу нічого поганого, якщо люди, які володіють певними ресурсами, зробили собі в регіоні ЗМІ. Це навіть прекрасно. Але ми маємо право знати, що він є власником цього ЗМІ і, знаючи його політичні погляди чи певну приналежність, робити певні висновки.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.