Слухати

Зелений імідж компаній — чинник екологічної модернізації України, — економіст

21 квітня 2016 - 19:35 113
Facebook Twitter Google+
За 2 роки в нас скоротився видобуток вугілля на 51,5%. Виходить, що завдяки кризі у нас скорочуються коричневі галузі. Тобто ті, які негативно впливають на середовище, — еколог та економіст

Доктор економічних наук та директор Інституту Зеленої економіки В’ячеслав Потапенко розповідає про те, як український бізнес може заробляти екологічно безпечно та як люди можуть захистити навколишнє середовище

Дмитро Тузов: Ви еколог і доктор економічних наук. Як це поєднується?

В’ячеслав Потапенко: Досить нормально. Я закінчив КНУ ім.Тараса Шевченка як ландшафтний еколог. Після того займався різними питаннями екологічної безпеки, громадської діяльності. Потім вийшов на питання екологічної техногенної безпеки. Останні років 7 з’явився такий напрям, як зелена економіка: як бізнесу заробляти екологічно безпечно.

13.00vyacheslav_potapenko_0.jpg

В’ячеслав Потапенко // «Громадське радіо»
В’ячеслав Потапенко
«Громадське радіо»

У більшості країн світу у цю нову галузь пішли не класичні економісти, а екологи, геологи, географи, біологи, фізики. Традиційні економісти базуються на макроекономічних підходах, а на фізичну сутність діяльності людини в процесі господарської діяльності вони дивляться мало.

Дмитро Тузов: Це не утопічні ідеї, коли економіка не конфліктує з екологією? Коли читаєш, що товар виготовлений в Китаї, з одного боку, обурюєшся, що не в Україні. Але з іншого — думаєш, що без цього в нас екологічно чистіше.

В’ячеслав Потапенко: Ми вважаємо, що Китай експлуатує навколишнє природне середовище. Але за останні пару років вони випередили весь світ за кількістю встановлених вітрогенераторів і сонячних батарей. Вони відходять від використання виключно вугілля для вироблення електроенергії на ТЕС.

Лариса Денисенко: А наскільки можна говорити про «зелену чутливість» бізнесу в Україні та світі?

В’ячеслав Потапенко: Ми опитували керівників бізнесу стосовно того, як вони ставляться до зеленої модернізації. Є два напрямки, де зараз це потрібно. Енергоефективність: підприємства вкладають кошти в модернізацію обладнання, щоб економити на енергії. Ця галузь є реально рентабельною в Україні.

Друге — імідж компаній, які експортують продукцію в ЄС або США. Вони змушені впроваджувати системи якості, контролю, очисні споруди. І взагалі позиціонувати себе як соціально відповідальний бізнес. Іміджевий чинник є дуже важливий в зеленій модернізації.

Дмитро Тузов: Відбуваються зміни в українській енергетиці?

В’ячеслав Потапенко: За два роки в нас скоротився видобуток вугілля на 51,5%. На 29% скоротилося виробництво електроенергії на ТЕС. Виходить дивна ситуація, що завдяки кризі у нас скорочуються коричневі галузі. Тобто ті, які негативно впливають на навколишнє середовище.

Дмитро Тузов: Але атомну енергетику теж важко назвати цілком безпечною.

В’ячеслав Потапенко: З нею у нас не дуже хороша ситуація. Термін експлуатації блоків, побудованих в радянські часи, вичерпується. Ми працюємо з цим, але вони вже не нові. Реконструкція цих блоків — велике питання. Але також велике питання, чи нам це потрібно?

У нас зараз електроенергії виробляється більше, аніж ми можемо споживати. Скорочується виробництво на підприємствах, які раніше споживали багато електроенергії. Всі енергетичні стратегії, які є в Україні, суперечать концепції зеленого зростання.

Вони розраховані на збільшення споживання електроенергії. Тоді, коли європейські країни, Китай, Індія у довготривалому плануванні розуміють, що їхнє промислове зростання не буде відбуватися завдяки збільшенню споживання ресурсів та енергії.

Дмитро Тузов: У нас ліквідували екологічні перевірки. Коли під Києвом рубають лісовий масив, ніхто не може приїхати туди із запитаннями.

В’ячеслав Потапенко: Я погоджуюсь. Ситуація складна. Зараз усе списується на війну. Але війна колись закінчиться, а коли буде зрубаний ліс і знищений ґрунт, для його відновлення потрібно хоча б років 100. А там змінились природні умови, рівень ґрунтових вод. Торфовища навколо Києва горять тому, що змінився клімат. Сухе літо, мало дощів, торфи висихають і горять.

Тут також є питання місцевих громад. Якби люди не давали це роботи — але вони беруть участь у цьому. Це ж реальні живі гроші зараз. Це ж і є принципи сталого розвитку. Теорія, над якою всі сміялися. Село вирубає ліс, продасть на експорт. Ґрунт змиється — буде піщана пустеля. Наступне покоління вже не буде жити в цьому селі.

Дмитро Тузов: Як нам вийти з такої ситуації?

В’ячеслав Потапенко: Це повинні зрозуміти люди. Контроль зверху, поліція, мінстерства не зможуть припинити це. Коли місцеві громади вирішать, що хочуть захистити ліс, коли у ліса буде конкретний власник — тоді цим будуть опікуватись. Хоча, звісно, має бути і державна політика, моніторинг.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.