Слухати

«Молитва на Різдво»: Зеник з Майдану записав пісню з «Піккардійською терцією»

25 грудня 2016 - 00:34 411
Facebook Twitter Google+
В рамках проекту «Пісні війни» Зиновій Медюх, Оксана Муха та формація «Піккардійська терція» записали сучасну колядку про АТО «Молитва на Різдво»

Галина Гузьо, координатор проекту «Пісні війни», та Володимир Якимець, керівник вокальної формації «Піккардійська терція», презентують в ефірі «Громадського радіо» нову пісню.

Михайло Кукін: Зазвичай, це пісні і написані, і виконані самими бійцями АТО за допомогою і за сприяння відомих артистів. Цього разу теж?

Галина Гузьо: Так, цього разу так само. Автором цієї пісні є український бард і нацгвардієць Зиновій Медюх, також відомий як Зеник з Майдану або Зеник зі Стрия. Це унікальна людина, він з гітарою в руках тримав нічну варту на Майдані під час Революції Гідності. Пізніше Зеник пішов добровольцем у Національну гвардію, у батальйон імені генерала Сергія Кульчицького. А потім він з гітарою в руках об’їздив всю зону АТО.

Власне, коли ще у квітні цього року я вперше почула цю пісню «Молитва на Різдво», виконану під гітару, фактично, ця пісня і стала однією з причин і рушійних сил, щоб зробити такий проект як «Пісні війни».

Дуже приємно, що цю пісню для дуетного виконання разом із Зиновієм Медюхом обрав власне Володимир Якимець, художній керівник «Піккардійської терції», але в процесі роботи над піснею сталося так, що пісня вийшла у виконанні тріо. На остаточному етапі роботи доєдналася співачка Оксана Муха, і колядка «Молитва на Різдво» звучить взагалі в такому унікальному виконанні.

Ірина Ромалійська: Сам Зиновій Медюх писав, що задумав цю колядку, коли їхав додому і думав про тих хлопців, які залишаються в зоні АТО. І, власне, ця пісня присвячена їм.

Галина Гузьо: Так. Це сталося торік, перед різдвяними святами, коли він, фактично, перед самим Новим роком повертався із зони АТО, із передової. На крайньому блокпості він прощався з хлопцями, бажав їм гарних різдвяних свят і, як розповідає Зеник, вони сказали фразу: «Ну мусить же тут хтось бути». І тепер Зеник каже: «От для тих, хто стоїть там, обороняє нашу країну і при 10, і при 20 градусному морозі, і на різдвяні, і на новорічні свята і присвячена ця пісня, щоб вони знали, що їх пам’ятають, за них моляться, переживають і вірять в те, що вони повернуться додому живими».

Михайло Кукін: Пане Володимире, ви не лише зголосилися виконати разом цю пісню, а ще й аранжували її, правильно?

Володимир Якимець: Так, виглядає, ніби все складно, але насправді все доволі просто. Галя прийшла до мене і сказала, що в неї є ідея створити проект «Пісні війни». Я вважаю, що це дуже добра ідея, тому що захищати країну можна не тільки з автоматом в руках, культурний фронт так само є одним з основних, і невідомо, де ми більше програємо.

Вона дала мені послухати кілька пісень. Буває, коли ти слухаєш кілька пісень, ти відчуваєш, що одна з них — це саме те. Це на рівні якогось душевного відчуття. Тому я обрав цю пісню. Але я запропонував зробити її по-своєму, оскільки пісня варта того, щоб вона була гарно вдягнута. Я маю на увазі саме музичне аранжування, виконання і запис.

Михайло Кукін: Як на мене, це все ж таки не зовсім ваш стиль, тому що ми звикли до акапельної творчості і до того, що ви самостійна формація. Неважко було записувати разом з не дуже професійним музикантом?

Володимир Якимець: Тут не стояло питання, щоб вона була саме в нашому стилі. Питання було в тому, щоб якомога краще передати слова, музику та думку самого автора. Ми зробили це так, як відчували. У нашій творчості іноді є такі винятки і присутні пісні з музичним супроводом, тому це не є першим експериментом.

З Зеником ми познайомилися ще у 2011 році, після нашого сольного концерту в Стрию. Так, йому було трошки важко. Він казав: «Я на таких студіях ніде не бував і не знаю, як себе поводити». Я казав йому: «Зеник, не переживай, співай так, як завжди співав собі під гітару».

Ми максимально зробили йому умови, в яких він би не переживав, щоб він був психологічно розкутий і не думав про те, що там є. З мого досвіду, Зеник, один з 10 людей, які швидко записали свої партії.

Михайло Кукін: Музика «Молитви» стала саундтреком до соціального ролика. Воїни, співаки та священики на тлі цієї музики прочитали вірш ветерана АТО кіборга Станіслава Поплінського «Полоненим побратимам». Сам Станіслав пробув майже 200 днів у полоні. Що ще попереду, Галино?

Галина Гузьо: Цього року ми зуміли записати 6 унікальних дуетів та пісень. Загалом, я планую, щоб в альбом увійшло близько 15 таких пісень. Альбом повинен вийти до Дня захисника України 2017 року. Диск має вийти 5000 тиражем. Ми розповсюдимо його по військових частинах, госпіталях, у зону АТО, а також у музичні школи та училища України.

Наступну пісню ми пишемо 3-го січня. Вона буде у дуеті зі співачкою Аничкою Чеберенчик, яка є українкою, але останні роки живе в Америці. Зараз на свята вона прилетіла із Америки до рідного Львова, і ми скористаємося цією нагодою, аби записати її на студії. Це буде дует із воїном Сергієм, який став автором вірша тієї пісні, яка буде записана у дуеті.

Аничка вже два з половиною роки допомагає у зборі коштів для лікування поранених воїнів АТО, завдяки своїм благодійним концертам по Америці та Канаді. За цей час вона вже зібрала більше, ніж 100 000 доларів. Ці всі кошти ідуть на реабілітацію наших хлопців. Власне, Сергій — один із тих, хто завдяки співу Анички зумів покращити своє здоров’я після важкого поранення. На жаль, він після війни не ходить, пересувається на інвалідному візку. Але наш проект тим і особливий, і воїни неодноразово наголошують на цьому, що музика, записи, які ми організовуємо їм на студії — це теж свого роду психологічна реабілітація, реабілітація музикою.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.