Слухати

Життя після війни: поезія і подорожі учасників оборони Донецького аеропорту

19 січня 2017 - 18:00 34
Facebook Twitter Google+
Вчора пройшов благодійний вечір «Поезія ПРОЙДІсвітів», на якому учасники оборони Донецького аеропорту Дмитро Вербич і Олександр Чуб читали свої твори та розповідали про власні мандрівки

Сьогодні вони є гостями нашої студії разом із керівником громадянського корпусу Тетяною Швидченко.

Валентина Троян: Розкажіть про цей вечір і для чого ви збирали кошти?

Тетяна Швидченко: Вечір пройшов чудово, він перевершив наші очікування. Хлопці розповідали про свої мандри та війну. Люди були в захваті, і в залі вирували неймовірні емоції. Серед наших гостей були Андрій Середа, фронтмент гурту «Кому вниз», Сергій Фоменко з гурту «Мандри» та Олексій Бик, автор пісні «Добровольці».
Гроші ми збирали для Сергія Степаненка, бас-гітариста гурту «Кому вниз?», тому що в нього проблеми зі здоров’ям, він потребує операції.

Ірина Ромалійська: Скільки ви зібрали?

Тетяна Швидченко: 57 630 гривень.

Ірина Ромалійська: Скільки необхідно?

Тетяна Швидченко: Близько 100 тисяч доларів. Але ми і не сподівались зібрати всю суму за вечір, просто хотіли привернути увагу до цієї проблеми.

Валентина Троян: Ви говорили про мандри. Куди були ці подорожі?

Дмитро Вербич: Це подорожі по світу і Україні, ми із Сашком давно знайомі, мандруємо і разом, і окремо. Зовсім нещодавно ми разом мандрували Туреччиною автостопом.

До речі, хочу зауважити, що в Україні автостоп став набагато гірший, ніж був колись. Можна голосувати на дорозі годинами, і ніхто тебе не підбере. Люди налякані, закриті в собі. А в Туреччині я ніде не стояв більше, ніж півгодини, люди зупиняються, залюбки починають бесіду, хоча і в Туреччині ситуація зараз напружена.

Ірина Ромалійська: На вечері ви читали свою поезію?

Дмитро Вербич: Так, я пишу вірші.

Валентина Троян: Коли ви воювали в аеропорту, ви писали вірші?

Дмитро Вербич: Саме в аеропорту не писав, але писав на війні.

Ірина Ромалійська: Олександре, ви теж пишете вірші?

Олександр Чуб: Ні, я не пишу, моє мистецтво в подорожах. Для мене це розкриття горизонтів, розширення світогляду, також це ще один інструмент показати, що все можливо, незважаючи на якісь фізичні перепони, які залишились після війни.

Ірина Ромалійська: Після війни щось змінилося у ваших подорожах?

Олександр Чуб: Мало, що змінилося, всі події, які зі мною відбулись, — це емпіричне накопичення досвіду. Все, що змінилось, — це те, що я після подорожі Штатами на велосипеді почав писати про це в Фейсбук. Я проїхав 10 000 км по США, і написав про це в Фейсбук.

Валентина Троян: Коли подорожували по Україні, яке місто для вас було комфортно для душі?

Дмитро Вербич: В містах нам некомфортно, ми завжди тікаємо з міст на природу. І тим місцем, куди я йду відновлювати енергію та відпочивати, є Київська область — Букринський плацдарм. Ми досить часто туди їздимо, туристів там небагато.

Олександр Чуб: Коли я повернувся після Штатів, я викладав фото гарних американських пейзажів, ділився враженнями. А потім побачив, наскільки чудову тут, у нас в Україні, а ми все женемося за якимись стандартами. Коли я йшов байдарками по Дністру, там розгортались не менш захопливі краєвиди, ніж на Каньйоні в Америці.

Валентина Троян: Як ви вважаєте, чому українці не помічають красу навколо?

Олександр Чуб: Є багато чинників. Наприклад, в Америці постійно рекламують свої національні парки та дива природи. А в нас же по суті і національних парків немає. Скільки зараз б’ються екологи за те, щоб зробити заповідник в Трахтемирівському півострові. Це місце, де є багато стоянок Руської доби, залишки козацького монастиря, це місце, де за 100 км від Києва знаходиться повна історія України.
Але там намагаються вирізати ліс, хоча він молодий, та скасувати заповідник.

Ірина Ромалійська: Чи багато потрібно грошей на ваші подорожі?

Дмитро Вербич: Абсолютно небагато, остання наша подорож в Туреччину обійшлася на людину до 200 доларів з перельотом та харчуванням. Пересуваємося ми автостопом, живемо в наметах, їжу готуємо на багатті.
В Україні це взагалі копійки. Колись в студентські роки я місяць подорожував на 3000 грн.
Можу сказати, що потрібно шукати способи і можливості, мені не потрібен комфорт готелю, мені достатньо комфорту спальника і струмочка поблизу.

Ірина Ромалійська: Куди ви би хотіли здійснити подорож свого життя?

Дмитро Вербич: На літо я запланував подорож на Казбек та подорож вздовж кордону Чечні та Дагестану. Там дуже дикі і цікаві місця.
Також я хочу поїхати до Монголії, придбати там коня, і їхати, скільки мене вистачить.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.