Слухати

«Без світла, без пенсій, без транспорту», — мешканець селища Бахмутка

11 липня 2016 - 15:53 145
Facebook Twitter Google+
Віктор Розуменко — мешканець селища Бахмутка, яке розташовано у «сірій зоні» майже на лінії зіткнення. Віктор нікуди не виїздив з початку конфлікту у регіоні

За його словами, до початку бойових дій, у селищі було нормальне життя, а тепер сюди не ходить транспорт та постійно немає світла. Зараз теж така ситуація, тому що від обстрілів постраждала лінія електропостачання у селищі. Ті мешканці, які досі живуть тут, не мають можливості отримати пенсію, змушені виїжджати у найближче велике місто Бахмут для отримання грошей. Як жити у цих умовах Віктор Розуменко розповів Громадському радіо:

567.jpg

Віктор Розуменко // Громадське радіо
Віктор Розуменко
Громадське радіо

«Жили ми нормально. К нам у Микитівку автобус ходив. Все було. Автобус ходив кожну годину. А зараз немає нічого.

До вашого населеного пункту нічого не їде?

Нічого не їде. 1 липня, як підійшли українські війська. Перестали відразу їздити автобуси. Все перестало. Півтора кілометра від моєї хати. І кожен день і кожну ніч та-та-та.

Кожну ніч обстріли?

Так.

Житловий фонд вашого селища сильно постраждав?

Ну є хати розбиті. В мене дах трохи побило.

Це якось компенсує держава, служби працюють?

Та які служби?! Немає тут нічого. Немає пенсій.

Тут у селищі не видають?

Не дають.

А куди їздите, до якого населеного пункту, щоб отримати пенсію?

Ми до Бахмуту  їздимо. З березня  тут не видають пенсію.

А вода, світло є?

Вода у нас у своїй криниці. А так насос не качає. У кого є криниця до того ходимо. Но тут вода гірка.

А з електрикою ситуація яка?

Перебили… зараз немає вже два тижні.

Немає світла?

Немає. То півтора місяця не було. Але, то раніше, вже це пережили. Зараз теж немає. Літо. Жарищя стоїть. Ні холодильник не працює. Не працює нічого.

Сюди долітають снаряди?

Вони аж туди, до Курдюмовки долітають.

Тут ми стоїмо, сюди може прилетіти?

Може запросто. У мене кулі пробили сарай та дах у хаті побитий у 4 місцях. Дощ іде тече. Я боюсь залазити на нього. Не дай Бог ще приб’ють.

У вас підвал є? Де ви ховаєтесь?

Та ніде ми не ховаємось. Було що три тижня жили у підвалах. Ввечорі приходимо і до ранку.

Вночі стріляють?

Так. Бувало коли і у день. Але, це рідко. В основному вночі. Ну, цю ніч тихо було. Так, з кулеметів стріляли. Бухкало, але в стороні. Отакі справи».

Дмитро Пальченко з Бахмутки, «Громадське радіо»

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.