Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Чому у Станиці Луганській немає українського телебачення?

15 грудня 2016 - 12:30
FacebookTwitterGoogle+
Як на жителів Станиці Луганської впливає російське та сепаратистське телебачення та чи є у місцевих альтернатива, що дивитися. Коментує голова райдержадміністрації Юрій Золкін

У Станиці Луганській розміщений єдиний пункт пропуску, через який люди із непідконтрольних уряду України територій Луганщини можуть потрапити на підконтрольні, і навпаки.

Далеко не всі залишилися у так званій «ЛНР» через свою позицію. Проте відвертих ненависників України на вулицях Станиці Луганської довго шукати не доведеться. Особливо, в районі КПВВ та на центральній площі, де розміщені банки та магазини.

Станичанам люди із так званої «ЛНР» часто розповідають, як добре їм живеться. А за пенсіями приїжджають, мовляв, все життя працювали на Україну, тому держава зобов’язана їм платити. Місцеві не завжди мають альтернативу такій інформації.

«Як тільки почали захоплювати адміністративні будівлі Луганська, в першу чергу захопили СБУ, потім обласну державну адміністрацію, одразу ж за нею захопили телецентр. Зі спілкування з людьми знаємо, що приїхали російські спеціалісти, які переналаштували обладнання прийому-передачі сигналу, яке почало працювати на ретрансляцію російських каналів. Всі українські канали були заблоковані, ретранслювалися лише російські. От з весни 2014 ми «благополучно» отримуємо російський та терористичний «ЛНРівський» інформаційний продукт», – розповідає голова Станично-Луганської райдержадміністрації Юрій Золкін.

Так як поки що ретранслювати українське телебачення не виходить, місцева адміністрація намагається боротися із пропагандою доступними методами.

«Установлені гучномовці в центрі селища. Тут багато людей, банки, магазини. Це пішохідна вулиця. Тут ми установили перший гучномовець, який транслює Українське радіо. Другий гучномовець установили на пункті переходу (КПВВ «Станиця Луганська» – авт.). Третій – на торговій площі. Не всім це подобалося. Тут приходили і кричали: що це за радіо, що українською розмовляє, вимкніть його! Це м’яко кажучи».

Російська та «ЛНРівська» пропаганда дуже сильно впливає на жителів Станиці Луганської. Адже залишилися тут переважно люди пенсійного віку, які звикли повністю довіряти телебаченню.

«Десь півтора-два роки тому обстріляли із 120-х мінометів. Потрібно розуміти, що таке 120-а міна – це доволі серйозний боєприпас, який призводить до достатньо серйозних руйнувань. Якщо потрапляє в будівлю, спокійно пробиває плиту перекриття, немає даху і вікон, всередині все розривається, меблів нема, нічого нема. Люди, в найкращому випадку, якщо сиділи у підвалі, то залишилися живими. Будинку немає.

Обстрілюють зі 120-х мінометів. Нам чудово видно, звідки стріляють – з позицій на горі (позиції бойовиків – ред.). видно спалах, чути звук, летить міна і тут розривається.  Вранці репортаж на каналі «Луганск 24». Передають те, що потім нам розповідають люди. Вранці ми виходимо на місця обстрілів, спілкуємося з людьми – є ж різні ситуації.

Я виїхав, дім повністю зруйнований. Стоїть жінка 85 років. Каже: «Коли ж це все закінчиться? Ви б там наказали, ви ж влада». Я кажу: «Чекайте, як я Плотницькому дам наказ не обстрілювати?» – «Та хіба ж це Плотницький?». Я кажу: «А хто?!!».

Бабуся, якій 85 років. Вранці вмикає телевізор і дивиться «Луганск 24». Диктор каже: «Добровольчий терористичний батальйон «Айдар» вчергове увійшов в протистояння зі Збройними силами України. «Айдарівці», бажаючи нашкодити «ВСУшникам», вийшли на позиції біля князя Ігоря (пам’ятника – авт.) і здійснили обстріл Збройних сил України із 120-го міномету. Але так як вони «стрілки німецькі», як завжди, промахнулися і влучили в будинки мирних жителів. Бідні люди! Скільки ж вони ще будуть страждати від дій «Айдару»?».

Бабуся не може зрозуміти, що 120-ий міномет – це не автомат, з яким можна перейти річку і вийти на позиції біля князя Ігоря. Починаєш питати: «Хто на горі?» – «Ополченці» – «Добре. Якщо там ополченці так звані, як туди айдарівці змогли пройти?». Вона вимовляє дивовижну фразу: «То ж по телевізору сказали»

Якщо уряд не має змоги ретранслювати українські канали у Станиці Луганській, то необхідно хоча б «глушити» російські та сепаратистські медіа, – вважає Юрій Золкін.

«Насправді іде війна. Треба розуміти: це – війна, а ніяка не АТО. Ми ставили Сюмар питання, коли вона була тут, а потім аналогічну відповідь почули в одній телепередачі, коли її запитали те ж саме. Питання дуже просте – «заглушімо» російські і сепаратистські телеканали. Вона каже, що не можна, бо це суперечить закону про якісь зобов’язання України. Тобто, подала юридичне обгрунтування, що цього робити не можна.

Люди, Росія змогла доставляти сюди зброю, Росія змогла зайти на Луганський телецентр, відключити трансляцію українських каналів і транслювати свої. Тобто, їм можна це робити, а нам не можна «глушити». Заждіть! Якщо потрібна якась юридична процедура, її треба провести. Просто «глушити» російські канали, аби нівелювати цей вплив».

Анастасія Шибіко, Станиця Луганська

This material has been produced with the support of the European Commission and the UK Government as part of the Hromadske Network and The Donbas Calling Projects. Views and opinions expressed herein may not coincide with the official position of the UK Government and the European Commission.
Цей матеріал був створений за підтримки Європейської комісії та Уряду Великої Британії і є частиною проектів Hromadske Network та Говорить Донбас. Погляди та висновки, висловлені у цій публікації, можуть не збігатись з офіційною позицією Уряду Великої Британії та Європейської комісії

snyppet_eu_gb_0_0.jpg

Громадське Network //
Громадське Network

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.