Слухати

Ми хотіли, щоб нас не грабувала київська влада, — переселенка з Донецька

07 липня 2015 - 13:25 207
Facebook Twitter Google+
Місце компактного проживання для переселенців у Краматорську. Вулиця Транспортна, 20. Тут мешкають люди з різних окупованих міст, сім’ї із маленькими дітьми

Мирон не хоче називати ані своє прізвище, ані по-батькові. Він переїхав сюди із Горлівки. Каже: жити там далі було неможливо:

dsc_0015.jpg

dsc_0015.jpg //
dsc_0015.jpg

dsc_0009.jpg

dsc_0009.jpg //
dsc_0009.jpg

«Обстріли були страшні, страшно говорити про то навіть. Ну ми просто вимушені були, тому що в нас багато дітей. Ми не стільки за себе, як за дітей боялися. І тому вирішили сюди, на територію України».

В сім’ї чоловіка семеро дітей, троє — неповнолітні. Мирон із дружиною скаржаться: додаткової допомоги від держави не дочекаєшся:

Держава — ні. Волонтерські організації деякі помагають, Церква помагає, Червоний Хрест.

Ну в нього пенсія. Вона ж йому належить по праву. Тут роботи немає. Багатодітна сім’я має право на 50% комунальні послуги, там якась лікарня. Безкоштовного зараз нічого немає.

«Зверталась у соцзахист. Вони сказали: «Вам не положена допомога як малозабезпеченій родині». Ми живемо на його пенсію і те, що нам дають на квартиру. Все». Олена виїхала із Горлівки 24 липня. Виховує сина, хворого на аутизм. Каже: додаткової фінансової допомоги на лікування дитини держава не дає:

«Наших детей здесь не видят. «Сегодня-завтра-послезавтра» и… Я ходила на прием к заместителю городского головы, вот она все «завтра-послезавтра» и, верите, не знаем, что делать. Во вторник я снова к ней пойду. За санаторно-курортную молчат, это просто уже надоело. Вот видите, в каких условиях мы живем»…

Люди мріють про мир, щоби повернутися до своїх домівок.

А от пані Анна, яка приїхала із Донецька, планує вже незабаром поїхати додому. Каже: держава фінансово не забезпечує. Хоч зізнається: пенсію та допомогу переселенцям таки отримує:

«Ми зібралися переїхати назад туди у Донецьк. Там є дах. Нам не платили гроші. От вони всі виступають, що вони нам дають гроші. Ну, Україна, ну ці, переселенцям, а грошей то немає! Ми сиділи, поки могли. Ми платили за квартиру 600 гривень. Потім ці гроші закінчилися. І куди? Ми бомжі.

dsc_0026.jpg

dsc_0026.jpg //
dsc_0026.jpg

dsc_0021_0.jpg

dsc_0021.jpg //
dsc_0021.jpg
Получила тоді. Но ми ж то люди. Ми живем. 800 гривень, можна на них місяць прожити? Ви скажіть. Пенсії платять ці, по тисячі. Навіть до тисячі. Що ти можеш прожити на тисячу, ви скажіть. Я не проти українців, я не проти всього цього, я проти влади, що вона нас зробила нищими!

В мене тут Родина, в мене мати тут умерла, батько тут умер. В мене тут племінники, в мене тут тітки, дядьки, ето везде. В нас в сім’ї 5 дівчат, у кожного по двоє-троє дітей ви представляєте, по всій Україні розкинулись. Ми ж не в Росію тікаєм.

Я платила Україні, я работала і платила нікуди – я платила в Україну. Я платила не вашим, ні Росії, ні другим – я сюда платила. Почему Україна отказується тоді од нас? Вона сама, Україна, різала Донбас. Вона начала войну. В мене поняття, що правительство начало войну з нами».

Пані Анна розповідає, чому ходила на референдум. А от причиною війни на Сході вважає революцію 2013-го:

«Я живу в Донецьку, і я бачила, як вони кажуть, що там був референдум, що ми хотіли в Росію. Ми не хотіли в Росію. Ми хотіли, щоб нас не грабувала київська влада. 80% людей вийшло на референдум за те, щоб київська влада нас не грабувала. Щоб ми трохи грошей залишали для баранів – для нас. Вони сидять і кажуть: «Дотаційний номер був. Донбас». Вони нас годували. Пожалуйста. Заплатите за уголь то, что положено, так, как вы привозили из Африки. Полторы тысячи человеку, людям нашим – мы не будем выступать, мы найдем, где их втулить. Так они нам 800 платят. А потом – конечно! Когда ты 800 за уголь, а оно стоит больше, мы, получается, на дотации! Короче говоря, Україна обробила сук, на якому вона сиділа. А сиділа як! Донбас – дотаційний! Ну так как мы пахали, а майданутые были на Майдане, наркоманы, яких спонсировала Америка. Коротче говоря, чем оно кончилось? Тем и кончилось, що Україна розвалюється».

Інформацію про проплачений Америкою Майдан жінка отримувала від людей. Вважає, що їм довіряти можна:

«Ну, конечно, у людей. Люди брехати не будуть. Все одно, де та правда, вона проявляється і висказується».

Переселенці не платять за проживання та комунальні послуги. Також їх частково забезпечують продуктами харчування. Проте умови життя в цьому місці нормальними назвати важко.

dsc_0037.jpg

dsc_0037.jpg //
dsc_0037.jpg

dsc_0035.jpg

dsc_0035.jpg //
dsc_0035.jpg

dsc_0033.jpg

dsc_0033.jpg //
dsc_0033.jpg

dsc_0029.jpg

dsc_0029.jpg //
dsc_0029.jpg

dsc_0022.jpg

dsc_0022.jpg //
dsc_0022.jpg

dsc_0014.jpg

dsc_0014.jpg //
dsc_0014.jpg

dsc_0012.jpg

dsc_0012.jpg //
dsc_0012.jpg

dsc_0011.jpg

dsc_0011.jpg //
dsc_0011.jpg

dsc_0006.jpg

dsc_0006.jpg //
dsc_0006.jpg

dsc_0005.jpg

dsc_0005.jpg //
dsc_0005.jpg

dsc_0004.jpg

dsc_0004.jpg //
dsc_0004.jpg

dsc_0001.jpg

dsc_0001.jpg //
dsc_0001.jpg

 

Анастасія Шибіко для Громадського радіо

Матеріал створено в рамках проекту ГО «Телекритика «Донбас: чесно». Проект реалізується ГО «Телекритика» у партнерстві з Товариством польських журналістів у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за підтримки програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.