Слухати

Таке враження, що ніхто до миру не готується, — волонтерка з Маріуполя

30 червня 2016 - 13:37 511
Facebook Twitter Google+
Волонтерка із Маріуполя розповіла «Громадському радіо» про ситуацію на фронті, новини, які сколихнули мешканців окупованих територій та своє бачення, чому Росія не зможе прокласти «коридор» до Криму

255 159 780.jpg

Лілія Волбат // Роман Ніколаєв
Лілія Волбат
Роман Ніколаєв

Лілія Болбат, більш відома як Лілія Українська, волонтерка із Маріуполя. Допомагати армії почала у травні 2014-го, коли 72-а бригада зайшла в місто. В цей час в Маріуполі були представники «ДНР». Вони знімали на відео волонтерів, які допомагали українським бійцям. Вночі озброєні бойовики їздили містом, грабували магазини, підпалювали будівлі, викрадали людей. Тоді Ліля забула про здоровий сон. В кімнаті лежала заряджена зброя, про всяк випадок.

Зараз волонтерка активно допомагає бійцям на крайніх передових позиціях зони АТО.

«По всей линии обострения. То есть, по всей линии идет активизация, идут обстрелы. С той стороны заехало очень много боевиков. Опять же, вся техника на месте, никто никуда ничего не отводил. И непонятно, что будет. Такое впечатление, что никто к миру не готовится. Или хотя бы к прекращению огня.

Водяное — постоянно обстрелы, горят дома. В Широкино тоже практически каждая ночь — обстрелы. С Авдеевка сложно, там сложный участок. Не хочется верить, что есть какие-то договоренности сдать Авдеевку, хотя я о них слышала. Но это опять же слухи», — каже волонтерка.

Вона вважає: загострення ситуації в зоні АТО — не випадкове.

«Мне кажется, нас принуждают к чему-то. То есть, опять показывают, что может быть наступление, снова угроза, чтобы мы испугались и прогнулись под их какое-то решение. Они трясут железом, чтобы принудить нас к каким-то решениям. То ли к изменениям Конституции, то ли к каким-то договоренностям. Больше всего я боюсь обострения тяжелой артиллерии. Что начнутся опять „ГРАДы“. Это они могут, потому „ГРАДы“ недалеко отведены, они все стоят», — розповідає Лілія Болбат.

А от за рідне місто дівчина спокійна.

«Сложно сказать о наступлении, тем более на Мариуполь. Мариуполь — очень сложный объект, взять его без морского десанта или авиации невозможно. Если, конечно, не сдать, не слить. Слить — точно нет, потому что стоят наши защитники очень уверенно, никто никуда не уйдет. Даже если приказ дадут — никто никуда не уйдет».

Ліля припускає: навіть якщо б росіяни застосували авіацію та морський десант і захопили територію, успішною ця операція все одно не була б.

«Допустим, они смогут взять Мариуполь. Допустим, да? А дальше что? Чтобы проложить коридор в Крым, нужны огромные силы. В них таких сил не будет. И затем. Проложили — хорошо. Как это удержать? Тем более, украинцы не хотят „русского мира“. Поэтому поддержки не будет. Тогда какой смысл всего этого?».

Волонтерка розповідає: чим більше часу минає, тим більше людей у Маріуполі стають патріотами України.

«Люди прозревают с каждым моментом. Особенно после обстрела „Восточного“. Все поняли, откуда летели „ГРАДы“. Люди прозрели просто. Изначально никто не думал, что будут обстрелы. Думали, что „русский мир“ придет, как в Крыму. Поэтому было много „ватной“ публики, которая верила во все это. Затем прозревали, поняли, что это. Но есть отчаянные „ватники“, которым очень хочется подарить мозги. Потому что там трудно объяснить. Там даже когда пытаешься логически доказать, начинаются слова „хунта“, „бендеровцы“. Ты понимаешь, что это зомбированный человек».

Дівчина каже, що обнадійливі для себе  новини чула навіть з тимчасово непідконтрольних уряду України територій.

«Сейчас на оккупированных территориях ходят слухи, причем, достаточно так серьезно ходят, о том, что якобы дан приказ вывести российские войска. И действительно, во многих местных жителей-сторонников „ДНР“ началась паника. Мы заходим на их страницы „ВКонтакте“. Просматриваем. Если раньше там все стояли с флагами „Новороссии“, то сейчас почищено все до 2013 года. У тех людей, которых мы знаем, паника жесткая. Они боятся, они действительно думают, что через 2 месяца Украина зайдет обратно. Вот есть такие слухи. Мне хочется в это верить, что все-таки мы возьмем нашу территорию», — каже волонтерка.

І додає: російська пропаганда тепер не має такого сильного впливу на місцеве населення на окупованих територіях, як це було раніше.

«Все, что произошло за эти два года… Жители оккупированных территорий на самом деле очень хорошо поняли, что такое „русский мир“ и для чего он пришел. Потому что воровство, мародерство, убийства, отжимы… По крайней мере, то, что очень многие прозрели, знаем точно».

Змінили свою позицію навіть ті, які у 2014-му були найбільш радикально налаштовані, — каже волонтерка.

«Даже те, которые пошли изначально служить в „ДНР“. Таких случаев очень много. Увидели, разочаровались. Они понимают, что уже пути назад нет, но по крайней мере они ушли из этой армии „ДНР“», — розповіла «Громадському радіо» Лілія Болбат, волонтерка із Маріуполя, більш відома як Лілія Українська.

Дівчина зізнається, що такий шалений ритм життя виснажив, втомилася. Почало підводити здоров’я та й інколи доводилось розчаровуватися в тому, що робить. Проте теплі та щирі подяки від бійців додають сил, мотивують далі допомагати.

 

23 червня 2015 Лілію Болбат у Львові нагородили високою недержавною відзнакою — «Народний герой України».

Анастасія Шибіко, «Громадське радіо», Маріуполь

 

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.