Слухати

 капітан В'ячеслав Волобуєв // «Громадське радіо»
«Громадське радіо» / Скачати зображення

Як стати Народним героєм України

05 грудня 2016 - 16:46
Facebook Twitter Google+
У Краматорську пройшла 20-та церемонія нагородження Народних героїв України. Недержавні нагороди отримали 15 чоловік, троє з них посмертно. "Громадське радіо" зібрало деякі історії дивовижних людей

Роман Юрчук – звичайний сільський хлопець, як кажуть його товариші. Він із села Мирославка, що у Бердичівському районі на Житомирщині. Після проходження строкової служби у 2014 році пішов добровольцем на Донеччину, до зони АТО. Кухар за освітою, Роман став кулеметником. Каже, ще з майдану не очікував такого рівня патріотизму від людей.

«Я був вражений, вражений від того, які хлопці були поряд. Я не очікував, що на таке здатен наш український народ. Ніхто не йшов назад». 

Роман отримав нагороду – срібний тризуб Народного героя України. На питання за що – хлопець ніяковіє і каже: в той момент він не думав, просто інтуїтивно зробив те, що мав зробити – розстріляв з кулемета склад боєприпасів противника, який вибухнув і ще довго горів, пригадує товариш Романа Анатолій Гречко.

«Наш пост довго обстрілювали, Ромка вирішив знищити противника. Пробрався з кулеметом, він його Малим називав і влучив. Довго горів той склад з боєприпасами». 

Нині Роман Юрчук вже повернувся додому на Житомирщину до дружини і 4-річної дитини, але каже, що його знову тягне назад, до своїх.

Побороти це бажання “назад до своїх” не зміг В’ячеслав Волобуєв. Він на війні з березня 2014. Тоді банківський співробітник пішов служити добровольцем спочатку до 25 бригади, потім до 81. Він розвідник, а ці люди про себе мало говорять, але читаючи  про людей, яких теж нагороджують,  пишається ними.  

«Болить мені те, що в певний момент я міг зробити більше. Згадую загиблих друзів, все думаю, якби я був поряд тоді, може, врятував би їх». 

nagoroda_romanu_yurchuku.jpg

Нагорода Роману Юрчуку //
Нагорода Роману Юрчуку

Патріот, громадянин, офіцер – кажуть про нього товариші. Там, де інший може, і розгубився, капітан Волобуєв не схибив. Він розгорнув супутниковий зв’язок під обстрілом, коли в тарілку влучила міна, знову його налаштовував під кулями, — розповідає Євген Мойсюк – командир В’ячеслава – про оборону Донецького аеропорту.

«Зв’язку не було 16 годин, ми не знали, що з нашими хлопцями там, в аеропорту. Командир 90-го батальйону потрапив в полон. Але ми знали, що там наші хлопці. Капітан Волобуєв сказав: я їх виведу, я чемпіон України зі спортивного орієнтування. І пішов на ризик. Адже міг потрапити в полон. Були погані погодні умови, туман, нічого не видно. Але вони зайшли з боку противника і принесли рацію». 

Після демобілізації капітан Волобуєв знову повернувся на передову. Вдома родина не змогла втримати, але він каже, що вдячний дружині за розуміння.

Зрозуміти, вислухати  і підтримати хлопців на війні – завдання капелана. Василь Іванюк – капелан 81 бригади від самого початку війни. Священик каже, що за перемогу він не молиться, Україна і так перемогла, бо змогла зупинити військо країни , яка весь час готувалася до війни.

nagoroda_volobuyevu.jpg

Нагородження В’ячеслава Волобуєва // «Громадське радіо»
Нагородження В’ячеслава Волобуєва
«Громадське радіо»

«Для тих чоловіків – бійців -  розмови неважливі. Їм треба подивитися в очі. Коли він тобі загляне в очі, в саму душу, заплаче, то це всі сповіді річні в одній людині є. Колись я опублікую свої щоденники, в них буде багато чудесників військових випадків. Була історія: колись вночі мені хлопці подзвонили і сказали, що на нас ідуть танки. Це було так зване перемир’я у 2014 році. Усіх жонатих звідти відпустили, залишилися молоді нежонаті на позиціях. Я не міг для них нічого зробити, я моловся. Просто в майці, як був, впав перед престолом у капличці і молився. Хоча я більше плакав тоді. Вранці хлопці подзвонили мені і сказали, що всі живі, кілька танків вони підбили, а з нашого боку навіть подряпин не було. Я ж обіцяв їх допомогти, щоб ангели прийшли на допомогу». 

Після завершення війни капелан збирається опублікувати щоденники, в яких розповісти багато цікавих історій, а поки Василь Іванюк продовжує бути капеланом і волонтером, допомагаючи виборювати мир на Донеччині.

This material has been produced with the support of the European Commission and the UK Government as part of the Hromadske Network and The Donbas Calling Projects. Views and opinions expressed herein may not coincide with the official position of the UK Government and the European Commission.
Цей матеріал був створений за підтримки Європейської комісії та Уряду Великої Британії і є частиною проектів Hromadske Network та Говорить Донбас. Погляди та висновки, висловлені у цій публікації, можуть не збігатись з офіційною позицією Уряду Великої Британії та Європейської комісії

snyppet_eu_gb_0_0.jpg

Громадське Network //
Громадське Network

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.