Журналісти, що виїхали з окупованої території, відчували тиск через своїх рідних

21 вересня 2015 - 14:14 106
Facebook Twitter Google+
Про стан свободи слова в зоні конфлікту «Громадському радіо» розповів волонтер Української Гельсинської Спілки з прав людини (УГСПЛ), юрист В`ячеслав Кучін

15-19 вересня правозахисники УГСПЛ провели моніторинг свободи слова в зоні конфлікту. В рамках місії вони відвідали Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку, Маріуполь та інші міста.

vyacheslav_kuchin.jpg

В'ячеслав Кучін
В’ячеслав Кучін

«В данном случае наша мониторинговая миссия должна была изучить состояние свободы слова, в этой зоне, о которой вы сказали. Другая часть мониторинговой миссии работала в это время в районе Мариуполя. И есть, конечно, некоторые различия состояния свободы слова в этой зоне и в зоне Мариуполя, так как эти районы были по-разному оккупированы», — говорить В`ячеслав Кучін.

Він переконує, що окупація Краматорська та інших міст вплинула на свободу слова, а також на те, який стан справ зараз:

«Когда мы говорим о Краматорске, то разговаривая с журналистами, мы, в первую очередь, слышим от них, что в то время, когда здесь была оккупирована территория, существовали такие способы давления на них, как нападения, обыски, какие притеснения, угрозы, и чаще всего они сталкивались с угрозами. То есть, когда приходили к ним вооруженные люди», — каже В`ячеслав Кучін.

Багато журналістів виїхало з території «ДНР». Дехто повернувся на території, звільнені українською армією.

«Насколько я понимаю из бесед с журналистами и в том числе с теми, кто уехал из других городов, из тех городов, которые сегодня находятся под влиянием «ДНР» , в так называемых непризнанных республиках в данный момент вообще отсутствуют независимые журналисты или как-то критически настроенный к непризнанным республикам», — стверджує правозахисник.

Утиски щодо працівників ЗМІ були різними, розповідає про деякі факти В`ячеслав Кучін:

«Многие из журналистов, с которыми мы разговаривали, говорили о том, что узнавали, что они были в так называемых расстрельных списках. И успевали выехать, их кто-то предупреждал. Они успевали выехать до того, как к ним было применено какое-то насилие».

Навіть перебуваючи далеко від зони конфлікту, журналісти відчували тиск:

«Некоторые люди, которые выезжали, допустим, даже находясь на украинской территории, испытывали давление со стороны вооруженных людей — людей, которые здесь находились, через своих родственников, через какие-то звонки, общение в социальных сетях и тому подобное», — каже волонтер-правозахисник.

galyna_rozputko.jpg

Галина Розпутько
Галина Розпутько

Про це розповідають і журналісти, яким довелося припинити роботу через постійний тиск і відновити її через кілька місяців. Засновниця газети «Провінція», що в Костянтинівці, Галина Розпутько, працювала в місті, висловлюючи свою проукраїнську позицію, до травня. На проросійських мітингах ще з початку березня «днрівці» закликали місцевих не читати газету, перешкоджали її  виданню, і на кілька місяців замість незалежної «Провінції» читач отримував вже «Народну газету» бойовиків. А Галина з іншими журналістами пішли у так звану відпустку. Але журналістка не приховує, що така ситуація зробила і її, і редакцію ще сильнішою:

«Я проживала новый опыт. В условиях стресса жизни и не сломаться, и не потеряться, и человеком остаться. Научилась жить на копейки. Оказывается, это тоже опыт. То есть, я не знаю. Единственное, не было никогда такой безнадежности. Было какое-то ощущение, что это очень быстро закончится», — пригадує ті відчуття журналістка Галина Розпутько.

Писати проукраїнські матеріали жінка не боялася:

«Наверное, это тоже просто основа моего характера, я такая — боец ​​по натуре, ну, знаете, активные бывают психотипы. То есть не боялась, но осторожность была и понимание момента, взвешенность».

Жінка каже, що відчувала себе у ворожому середовищі, як розвідник в гітлерівській Німеччині:

«Мы очень сильно изменились. Очень. Наверное, мы взяли лучшее из этого, как люди. Из этого опыта. Мы стали более бесстрашными. Когда идешь до конца, вот что будет. Бог задает все, и, оказывается, Господи, все хорошо. Поэтому мы думаем, что все будет у нас в Украине хорошо. И у нас стало больше достоинства, чести. Раньше мы могли повестить «джинсу», сейчас извините», — переконує Галина.

Попри те, правозахисник В`ячеслав Кучін розповідає, що небезпечно працювати журналістам в зоні конфлікту і сьогодні:

«От некоторых я слышал, что в местной милиции до сих пор работают люди, которые участвовали в их притеснениях. Но все вместе они не верят в эффективность работы милиции, не чувствуют себя защищенными».

Окрім обмеження свободи слова за часів «ДНР», в  Маріуполі, за словами правозахисника, є свідчення журналістів про утиски зі сторони українських добровольчих батальйонів:

«В том же Мариуполе ограничения свободы слова для журналистов часто происходит со стороны людей уже проукраинские настроенных, с особыми представлениями о справедливости, то есть некоторые получают какие-то притеснения, угрозы о неправильном освещении событий — от бойцов добровольческих батальонов. В Краматорске тоже у нас был один случай, который можно отнести к этой категории».

В`ячеслав Кучін переконує, що обмеження свободи слова притаманне всім країнам, де триває війна. Тому в даному випадку в Україні, особливо в зоні конфлікту, журналістам доводиться працювати у складних і небезпечних умовах.

Аріна Крапка з Краматорська, програма «Люди Донбасу» для «Громадського радіо»

Kiew_deut_o_c(1)Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.