Психіатр-переселенець з Луганська ставить діагноз рідному місту

25 вересня 2015 - 15:00
Facebook Twitter Google+
«Епізодична пиятика та погана компанія телепропаганди» — ось чинники, які призвели до загострення сепаратизму

Роман Дубовський — психотерапевт та нарколог з Луганська, живе та працює у Запоріжжі з минулого літа. Маючи чотирьох неповнолітніх дітей, лікар покинув рідне місто ще у червні минулого року, у розпал обстрілів. Потім декілька разів повертався — вивозив рідних, речі, й попутно спостерігав за тим, як місто, в якому він народився та виріс, живе у окупації.  

На новому місті, замість того, щоб опустити руки та скаржитися на долю та владу, разом з друзями створив земляцтво вимушених переселенців з Донецьку та Луганську «Самопоміч», що не має жодного стосунку до однойменної партії, де допомагає іншим донеччанам та луганчанам максимально безболісно переживати втрату дома. 

З Романом «Громадське Радіо» зустрілося у «Запорізькому наркологічному диспансері», де він працює у кабінеті допомоги підліткам. На наше прохання Роман спробував розглянути Луганськ як свого пацієнта та поставити йому діагноз.

«Я был два раза еще: в сентябре месяце вывозил машину. Что я увидел в Луганске? Людей и антенны, они ходили и искали связь. На том кусочке, где я живу связь была И все ходили туда за связью. В некоторых районах города уже не было воды и люди возили на тележках, пластиковые бидончики под это как-то приспосабливали. А второй раз был в октябре. Такое было затишье, что даже поездом вывез тестя и тещу. И больше я там не был».

«Я нигде не встретился с каким-то отношением плохим. Я работаю тут больше года уже. Я вообще не думал о работе, когда мы сюда приехали. Я вообще пенсионер. Но время шло, а у меня 4-ро детей. 1,5 месяца было младшему ребенку, когда мы сюда приехали».

«Здесь мы начали волонтерить, работать с переселенцами из Донецка и Луганска в местах компактного проживания. Я видел проблемы переселенцев и как психотерапевт видел и себя в них. Процесс, который приходится переживать, он не простой конечно. Волнообразный процесс. Тебя отпускает, потом опять приходит. Потому что, когда отнимается многое и сразу, и от тебя это по сути не зависит, то это серьезное испытание для психики».

«Мы должны уметь помогать сами себе. Попадая в трудные ситуации, они еще труднее будут для нас, если у нас не будет инструментов, с помощью которых можно с этим справляться. Задача для человеческой личности, попавшей в трудную ситуацию — уметь встать не с пустыми руками. То есть из каждого кризиса нужно вынести психологическую пользу для самого себя. Начать с нового листа. Только такая философия может помочь. Была какая-то миссия, которая меня сюда притащила в Запорожье. Мне хочется помочь обществу стать трезвее. Без этого мы не построим ничего нового».

Максим Щербина для проекту «Ми різні. Ми разом» на «Громадському радіо».

usaid_logo_uaimage001Виготовлення цієї програми стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку USAID та Інтерньюз. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю автора та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.