Слухати

Донька гетьмана Павла Скоропадського: Мій батько був толерантним і дуже вольовим (ВІДЕО) / Програми на Громадському радіо

Донька гетьмана Павла Скоропадського: Мій батько був толерантним і дуже вольовим (ВІДЕО)

24 червня 2018 - 20:05
Facebook Twitter Google+
На відеозаписі, зробленому понад чверть століття тому, Олена Отт-Скоропадська розповідає, якою людиною і яким батьком був гетьман, котрий правив Україною лише сім з половиною місяців

1991 рік. Цюрих, німецькомовне місто на півночі Швейцарії. Цей унікальний запис у застарілому відеоформаті зроблено більше чверті століття тому. Він зберігся майже дивом, на зло часу і обставинам.

Літня пані рахує місця для гостей. Зараз до неї в гості прийде цілий автобус українських істориків і релігійних активістів. Вони приїхали в Цюрих заради цієї зустрічі. У неї дуже особлива українська мова. Видно, що вона не користується нею щодня, а лише при особливих нагодах. Це мова еміграції, з німецьким і російським акцентом. Після обіду відбудеться інтерв’ю, в якому вона згадує щось, що знає лише вона.

Олена Отт-Скоропадська – донька гетьмана Павла Скоропадського, котрий правив Україною лише сім з половиною місяців сто років тому. Далі була еміграція, де і народилася Олена. Усе своє життя вона прожила в Німеччині і Швейцарії. На час інтерв’ю їй 72 роки.

«Мій батько… Найперше я маю сказати, що я його дуже любила. Він був чудовою людиною, лицар, він був толерантний. Але дуже такий вольовий. Я з ним сварилася. Чому? Я вам розкажу одну історію. Коли я була зовсім маленька, мені було 5 років. Мій батько мав ідею, що мусить мене виховати. Ми ходили по саду, там були груші. Він сказав: «Слухай, Олено, ти мусиш розвивати твою силу волі. Ти можеш з’їсти цю грушу, але було б краще, щоб ти її не їла, щоб показати, що ти маєш силу волі». Я сказала, що зовсім не цікавлюся грушею і пішла додому. Наступного дня він мене покликав до себе і сказав: «Слухай, Олено, ти все ж таки не маєш багато сили волі. Ти з’їла грушу». Тоді я тупнула погою і сказала: «Ні, я не їла грушу, зовсім не їла. Мене зовсім не цікавить груша». Він сказав: «Ти не бреши». Я вийшла. А за обідом (тоді були гості) батько так на мене дивився. І я зробила страшну справу: висунула язика. Потім я так злякалася і вибігла. Я почала плакати, лежала у моїй кімнаті. Потім виявилося, що я дійсно не з’їла цю грушу. Коли мама запитала, чому ми сваримося, вона розповіла, що подарувала цю грушу нашій сусідці. Тоді мій батько пішов до мене в кімнату і сказав: «Олено, пробач мені, я звинувачував тебе неправдиво. Ти була дуже поганою дівчиною, показала мені язика, але вибачай. Ми мусимо одне одному вибачати». Це був мій батько», – розповідає Олена Отт-Скоропадська.

Під час інтерв’ю вона кілька разів згадувала свою маму – Олександру Петрівну Скоропадську. Друг і натхненниця гетьмана, вона походила з аристократії, зі старовинних родів Кочубеїв та Дурново.

«Я читала в українському часописі, що нам подарували будинок. Це неправда. Моя мати мала дуже гарне намисто. Ці перли коштували 60 тисяч франків. Мій батько старався їх продати. Він їздив по всій Швейцарії, і в кожному місті казали, що воно коштує 60 тисяч франків. Ці перли були продані. На ці гроші ми купили будинок в Берліні. Моя мати працювала в саду годинами кожного дня, щоб годувати нашу родину і багато інших. Ми мали курей, певний час ми мали навіть дві свині, і це все було у нас для того, щоби підтримувати людей», – говорить пані Олена.

Гостей з України Олена Скоропадська зустрічала зі своїм другим чоловіком Людвіґом Оттом. А вперше одружилася в 1944 році, коли їй було 25 років. Батько був радий тому одруженню. Але не завжди усе було так гладко.

«Я хотіла одружитися з людиною, яку мій батько не хотів бачити моїм чоловіком. Я відповіла: «Добре. Дуже сумно, що я не можу йти проти цього». Але я сказала, що  все ж таки одружуся. У нас були не дуже добрі стосунки, але це дуже швидко минулося. Я була дуже сумна, і тоді мій батько сказав: «Мені дуже сумно, що ти страждаєш». Потім все було дуже добре. Коли я одружилася з першим чоловіком, всі були дуже задоволені. Я мала дуже хороші стосунки з моїм батьком, особливо коли одружилася. Був час війни. Мій батько завжди приходив до мене, я мешкала окремо.  Ми пили трохи коньячку і розмовляли, як дорослі», – згадує Олена Отт-Скоропадська.

Вона пішла з життя 2014 року, коли їй було 95. У неї було гарне виховання, вольовий характер, непроста доля і чудове почуття гумору.

«Громадське радіо» висловлює подяку авторам цього давнього інтерв’ю - Василеві Ульяновському та Олександрові Лупанову.

Дивіться також: Пам’ять, міцніша за бетон: про Стіну Пам’яті на Байковому кладовищі (ВІДЕО, ФОТО)

Усі випуски програми

horizontal_rgb_294_white_1.jpg

Моя історія
За підтримки проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID)

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.