Слухати

Індивідуального бойкоту російським товарам недостатньо. Не вистачає активності на рівні держави

19 вересня 2015 - 15:08
FacebookTwitterGoogle+
105 юридичних осіб та 388 фізичних з Росії та України потрапити під державні санкції України. Однак, понад два роки спротив чинили самі громадяни.

Різноманітні громадянські акції, флеш-моби та компанії у соцмережах завдавали удару російським виробникам.

Представниця Громадянського руху «Відсіч» Катерина Чепура заявила, що формат індивідуального спротиву може бути досить дієвим. Українці, не купуючи товари російського виробництва, завдають фінансових втрат виробникам з Росії, гроші яких можуть йти на фінансування  бойовиків. Водночас Катерина Чепура зауважила, що свідомість громадян, їх обізнаність у належності товарів і послуг   російським виробникам , на жаль, ще досі мала.

Водночас политолог, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач зазначив, що держава  належним чином реагує на російську агресію. І теперішні санкції — це продовження минулорічних санкцій проти деяких фізичних осіб.

Тетяна Шептицька: Як ви вважаєте, наскільки цей громадянський посил був дієвим і підштовхнув державу до санкцій, про які вже говорили всі дуже давно?

Катерина Чепура: Очевидно, що він був дієвий, тому що з часу анексії Криму, лише за один місяць активного бойкоту російських товарів і послуг за даними виробників і постачальників, їхній продаж впав на 40%. Це йдеться про бойкот звичайними людьми без втручання держави в цю ситуацію. Це було дуже безпрецедентним на той момент. Звісно він є дієвим, але це абсолютно не виключає того, що держава також має це робити. Дієве воно найбільш, коли воно відбувається в тандемі.

Тетяна Шептицька: А за вашими спостереженнями, наскільки наші люди взагалі обізнані в тому чиї товари кому належать?

Катерина Чепура: За моїми спостереженнями погано. Я досить давно бойкотую російські товари і послуги. Слідкую за цим ще до початку війну. Я постійно бачу в руках патріотів товари і велика частина з них навіть не знає, що вони купують російське.

Едуард Лозовий: Як на вашу думку, чи допомогли нашим споживачам розібратись оці акції, як проводять великі мережеві супермаркети? Вони чіпляють ярлички, показують товари з Росії і таке решта.

Катерина Чепура: Частково. Тому, що переважна більшість великих мереж супермаркетів дурить споживача. Ми постійно моніторимо ситуацію і зустрічаємо цинічні такі речі, коли висить на російському товарі ярлик «зроблено в Україні». Супермаркети, які в цьому не брешуть, вони в цьому дуже допомагають, тому що люди не мають часу читати. А тут побачили ярлик і не купують його. Але враховуючи, що супермаркети почали дурити після того, як побачили, що бойкот діє і товари не купують, їм це стало не вигідно,  і вони почали міняти ці ярлики.

Тетяна Шептицька: Ви говорили про невелику суму втрат за певний проміжок. А хтось загалом підраховував скільки вже збитків наші бойкоти і санкції завдали Російській Федерації?

Катерина Чепура: Я знаю, що були якісь дослідження, але навряд чи вони є такими репрезентативними. Про 40% це останнє велике таке було дослідження яке я знаю, після цього мабуть ніхто не береться, тому що великий об’єм роботи треба провести.

Едуард Лозовий: Я б запропонував поглянути на це трошки з іншого боку. Великі компанії, великі бренди мали свої виробництва на території Росії, орієнтовані на дистрибуцію товарів в межах СНД. Там добрі фахівці з логістики, вони змінили політику, вони переорієнтували збут. І наприклад, якщо раніше побутова хімія йшла з Росії, то тепер це начебто товар з Польщі. В той же час, чи зазнали справді збитків ті виробництва, які розташовані в Росії? Адже їх так само могли переорієнтувати на Індії, чи ще кудись.

Катерина Чепура: Не всі великі компанії переорієнтували, але ви маєте рацію, деякі почали завозити з Польщі або Німеччини, в той момент як інші продовжують завозити великими обсягами з Росії. Одо збитків, як таких, будь-які компанії і заводи їх зазнали, але для них вони мінімальні. Важливий момент моральний набагато більше ніж економічний. Коли громадяни відмовляються від російських товарів, вони цим висловлюють свою позицію і це означає, що вони не будуть допомагати сепаратистам.

Тетяна Шептицька: На вашу думку, як політолога, а чому так пізно Україна запровадила санкції?

Володимир Горбач: Рішення РНБО від 2 вересня і указ президента, який запроваджує рішення 16 вересня — це не початок українських санкцій, це їх продовження. Україна почала накладати санкції на Росію, перш за все на фізичних осіб раніше, навіть ще в минулому році. В економіці вони запровадилися до військово-промислового комплексу. Але це були люди, які фізично були задіяні у спецопераціях проти України в Криму і на Донбасі.

Є сенс накладати санкції лише тоді, коли вони приносять більше збитку тій стороні на яку накладаються, а не самій Україні. В даному випадку українська економіка довгий час падала і ця ситуація не є для нас вигідною. Зараз прийшло усвідомлення того, що товарообіг між Україною і Росією і без того впав, ледве не в 4 рази. Збитки будуть лише тоді, коли російські підприємства вдадуться до санкцій проти України. В даному випадку, в політичному сенсі дуже важливо, що Україна не просто сама по собі запроваджує санкції, а робить це у співпраці з іншими країнами.

Тетяна Шептицька: А ви приєднувалися до санкцій чи блокувань?

Володимир Горбач: Я відмовляюся від російського бензину і від російських товарів.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.