Слухати

з власного архіву Дмитра Іванова / Скачати зображення

«Організатори могли попередити студентів про можливий розгін», — Дзиндзя

29 листопада 2015 - 17:00
FacebookTwitterGoogle+
Хоч події у ніч на 30 листопада стали точкою відліку для масових акцій проти режиму Януковича та змін у країні, але обставини тієї ночі досі вимагають детального розслідування

В ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані «Беркут» силою розігнав мітингувальників, серед яких більшістю були студенти. Це була перша жорстока реакція влади на Майдан — десятки людей зазнали травм і поранень. Саме у відповідь на цей крок влади люди з 1-го грудня вийшли на Майдан вже по-справжньому. Сам факт побиття здивувань не викликає, а що було ще чекати від знахабнілої влади Януковича? Зрештою, слідством вже визначені замовники та виконавці силової розправи.

Але, як вважає громадський активіст Андрій Дзиндзя (якого пізніше, у розпал Майдану, було арештовано і жорстоко побито міліцією) — досі лишаються незрозумілими обставини, за яких організатори мітингу несподівано зникли разом із звукопідсилювальною апаратурою, буквально за годину-півтори до того, як комунальними привезли «Йолку» і зібралися її встановлювати, а силовики тим часом оточили Майдан і почали операцію із розгону мітингувальників.

Більше того, під час мітингу виникла дивна заборона на виступи для деяких активістів, яких безпідставно звинуватили у провокаціях. Серед організаторів того мітингу були відомі люди, зокрема, і нинішні народні депутати, тому ці обставини мають бути публічно з’ясовані. Не в останню чергу і через те, що подальші події на Майдані круто змінили ситуацію – протести очолили інші люди, які повели себе зовсім інакше, зникла єврориторика, натомість протести чітко і недвозначно набули антивладного характеру.

Для декого Майдан став точкою відліку змін у житті, як для ще одного учасника програми «На свіжу голову» Володимира Перепелиці. До Києва він приїхав забрати диплом історика, але опинився у той день на Майдані, з якого не пішов до кінця подій, а з Майдану весною 2014го вирушив до лав добровольчого батальйону, брав участь у боях на Донбасі, а нині після демобілізації пройшов конкурс і вчиться на поліцейського.

Дмитро Іванов: Ми з вами — учасники цього протесту. Ви знімали на камеру все, що передувало побиттю. Було два майданчики. Один на Європейській площі, де виступали політики. Другий був на майдані, де знаходилися студенти та виступали молоді політичні лідери. Вони пізно ввечері звернули апаратура та зникли. Коли почалася спецоперація, там вже нікого з них не було. Що там сталося?

Андрій Дзиндзя: Я вважаю, що сьогодні річниця справжньої революції. 21 листопада була акція, пов’язана з ЄС. Політики підтримали цей протест, але організатори їх ганяли. Вони кричали, що це Майдан без політиків. Потім, організатори цієї акції просто почали її згортати.

Андрій Сайчук: Тоді ніхто ще не розумів, що робити далі.

Андрій Дзиндзя: Політики розуміли, що треба об’єднуватися. Організатори оточили охороною стелу. Вони обмежили кількість людей, які могли вільно щось сказати в мікрофон. Політики розуміли, що майдан без політики згортається. Вони намагалися пригнати туди озвучу, але їх оточив «Беркут».

 Андрій Сайчук: Так. Треба ще згадати, як розганяли студентів. Комунальники завезли туди «Йолку», цим вони відволікли увагу. Зверху з’явилися загони «Беркуту», які силоміць виганяли людей з Майдану.

Андрій Дзиндзя: Організатори могли попередити людей, але вони підло вчинили.

Дмитро Іванов: З нами на зв’язку Володимир Перепелиця. Майдан для тебе став важливою подією в житті. Як ти сприймаєш ці події? Що з тобою там сталося 29 листопада?

Володимир Перепелиця: Якщо порівнювати з Майданом 2004 року, то те було тренуванням, а тут вже все було по-дорослому. Після побиття ми сиділи у дворику, і було таке відчуття, що ти ніхто і ніщо. Здавалося, що помирає та частинка, що робить тебе людиною. Коли на наступний день почали збиратися люди на Майдані — я народився знову.

Я приїхав тоді в Київ, щоб забрати диплом, і вирішив приєднатися до протестів. На скільки я пам’ятаю, то була невеличка сутичка близько 21 години. Було сказано, що треба розходитися. Забирали апаратуру, людей ставало все менше. Я тоді на це не піддався. Я не розумію логіку цього розгону, адже, людей ставало менше і менше. На мій погляд, «Беркуту» було рази в два більше, ніж протестувальників.

Дмитро Іванов: Революція закінчилася, чи вона досі триває?

Володимир Перепелиця: Вона триває, і зараз її основна фаза. Тоді була початкова іскра. А як вона закінчиться ­— залежить від нас.

Дмитро Іванов: А ти, Андрію, що думаєш про ті події?

Андрій Сайчук: Я часто задаю собі питання, чому Янукович тоді дав наказ розігнати студентів, коли здавалося, що все йде на спад. Мне здається, що це була акція застрашення.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.