«Участь у Другій світовій для енкаведистів — не індульгенція», — Короленко

25 вересня 2015 - 21:16 78
Facebook Twitter Google+
Численні «коммунарівки», «червоноармійські» та проспекти Ілліча мають зникнути з наших карт до 21 листопада — так вимагає закон про декомунізацію. Але не всі готові цей закон виконувати.

Деякі місцеві громади та представницькі органи не розуміють, чому це треба робити, або шукають підстав лишити старі назви. Наприклад, мешканці Дніпропетровська у переважній більшості не хочуть перейменування. Що робити у таких випадках — про це розповів начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського Інституту Національної пам’яті Богдан Короленко, а яскраві подробиці цих процесів на Херсонщині змалював місцевий журналіст Олег Батурин.

Дмитро Іванов: Як би ви оцінили виконання Закону про декомунізацію?

Богдан Короленко: Термін приведення топоніміки, тобто назв населених пунктів до вимог закону встановлено до 21 листопада. Органи місцевого самоврядування мають провести місцеві слухання стосовно пропозицій встановлення нових назв вулиць, сіл, селищ або міст, а депутати потім мають прийняти рішення про перейменування, і якщо це назва населеного пункту – то звернутися до Верховної Ради із клопотанням про його перейменування.

Ірина Славінська: Я у цьому контексті згадую дискусію про перейменування у Києві вулиці Марини Раскової — відомої льотчиці, котра була членкинею НКВС. Не можу зараз згадати, чи вона була там на керівних позиціях, але під час Другої світової вона створила батальйон жінок-льотчиць, фашисти їх називали відьмами. У нас є такі приклади, коли люди — герої, але із комуністичним поглядами.

Богдан Короленко: Так, були такі люди, але вони могли не бути енкаведистами. В законі чітко виписано – що є символікою тоталітарного комуністичного режиму: це назви, пов’язані з особами, які займали посади у комуністичній партії, це назви, пов’язані із органами державної безпеки СРСР, УРСР, інших союзних республік. НКВС включено до цього переліку, так само як ГПУ, МДБ, КДБ і т. д. І якщо людина до Другої світової була енкаведистом — то вона підпадає під дію цього законодавства. Участь у Другій світовій — не індульгенція. Яскравий приклад — Федоров, відомий партизанський діяч, двічі Герой Радянського союзу, депутат багатьох скликань Верховної ради СРСР. Але потрібно розуміти, що він причетний до встановлення радянської влади, а у 30-х роках він входив до складу обласної чернігівської трійки, яка підписувала смертні вироки, і за його підписом віддано до розстрілу близько 500 осіб.

Дмитро Іванов: Про таких людей як та ж Раскова або Федоров ви надаєте інформацію місцевим органам, допомагаєте дізнатися деталі біографії, чи вони самі мають її шукати в інтернеті?

Богдан Короленко: Окрім просвітницьких заходів, публічних лекцій, наша головна участь у виконанні закону про декомунізацію — надання відповідей на запити органів місцевого самоврядування. На сьогодні таких звернень понад двісті. В одному звернені може бути 10 вулиць, стосовно яких є питання, а в деяких зверненнях – по кількасот. Ми по кожному пункту надаємо роз’яснення: підпадає чи не підпадає назва під вимоги закону. Якщо підпадає — має бути змінена і назва, і демонтовані пам’ятники та пам’ятні знаки.

Дмитро Іванов: Про те, як відбуваються ці процеси на місці, знає наш колега з Каховки Олег Батурин. Олеже, тобі доводиться їздити по Херсонщині, брати участь у засіданнях місцевих органів влади — як вони реагують на цей процес?

Олег Батурин: Можу сказати, що в більшості громад цей процес всіляко гальмується. В Каховському районі досі не прийнято жодного рішення про перейменування, вулиць, годі вже казати про пам’ятники та назви населених пунктів. Скажімо, у Каховському районі підпадає під перейменування село Червоний Перекоп. В селі і голова, і представники громади проти перейменування. Днями я спілкувався із головою Кам’янської сільради — його дуже обурила перспектива перейменування вулиці Радянської. Він каже, що назва походить від слова «рада», а у нас є Верховна Рада, обласна рада, і ніякі аргументи про те, що слово має відношення до радянської влади на нього не діють. В Каховці була створена експертна комісія, до якої увійшли історики, краєзнавці, шановані у громаді люди. У них були цікаві пропозиції, але вони категорично відмовилися зносити пам’ятники Блюхеру та Фрунзе, які стоять у Каховці, та висловилися проти перейменування проспекту Ворошилова. Їхні аргументи — ці люди мають стосунок до історії нашого міста. Але у деяких громадах люди не проти і абсолютно спокійно йдуть процеси перейменування.

Ірина Славінська: Що мають робити органи місцевого самоврядування, якщо на громадських обговореннях люди висловлюються проти перейменувань?

Дмитро Іванов: Іра, я доповню запитання — а що ви будете робити, коли і органи самоврядування не хочуть виконувати закон?

Богдан Короленко: Законодавець подбав про це. Якщо громада чи органи самоврядування проти виконання покладених на них обов’язків —  у такому випадку рішення про перейменування чи демонтаж має прийняти одноосібно, сільський, селищний, міський, голова. Якщо і голова проти – це зробить керівник відповідної облдержадміністрації.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.